Як по-християнськи пережити траур? Як взагалі його пережити? Зазвичай ми не готові до цього. Ми знаємо, що людина смертна, але ніколи не можемо сприйняти серцем смерть як щось закономірне та очікуване.
Мабуть, цього факту достатньо, щоб спростувати теорію еволюції, згідно з якою людина – не лише результат сліпого випадку, але й упродовж мільйонів років народження і помирання вона мала би пристосуватись до свого природного кінця та сприймати смерть всього лиш як черговий етап існування, точніше – його завершення. Але на практиці все зовсім навпаки.
«Смерть торкається не тільки тих, хто мав найближчі стосунки з померлим, а й їхніх близьких. Шок, розпач, страждання, гнів, безпорадність… а водночас потреба організувати спочатку похорон, а пізніше життя заново. Як усе це витримати? У формі коротких запитань і більше розвинутих відповідей на цю тему розмовляють дві досвідчені психотерапевтки та шанований домініканський душпастир» — написано в анотації до книги «Життя змінюється, але НЕ закінчується. Як по-християнськи пережити траур?»
Скажіть відверто, вас вчили про це в школі або в університеті? Мабуть, не в кожній духовній семінарії студенти здобувають знання з цієї теми. Навіть в церкві про цю тему говорять здебільшого поверхнево, торкаючись лише обрядової сторони вшанування та молитви за покійного. А це ж тема не лише воєнного часу! В мирні дні люди помирають також. І рано чи пізно помре кожен із нас. А поки ми живі, помиратимуть інші. І нам треба навчитись правильно сприймати смерть, навчитись, як правильно підтримати тих, у кого горе, знайти відповідь на важливі і водночас дуже практичні запитання, які насправді існують.
Саме тому хочу порадити придбати кожному цю книгу у «Видавництві Святого Павла». Це більш ніж своєчасне видання. Не чекайте, коли піде дощ – купіть парасольку заздалегідь. Особливо її мають перечитати ті, хто надає іншим духовну чи психологічну допомогу.
«Ця книжка — абетка (від А до Я) того, як зарадити собі зі смертю близьких, втратою і жалобою. Вона пропонує поглянути на це з перспективи як теології, так і психології», — пишуть видавці.
Три головних розділи книги:
Частина І
«Як по-християнськи прийняти жалобу?»
Тут, зокрема, розкриваються питання: коли настає смерть, що відбувається з людиною «по той бік»? Як допомогти тим, хто відійшов, та як жити далі? Наприклад, «Чи існує зв’язок з померлими? Чи можна “мати з ними контакт”?».
Частина ІІ
«Як пережити жалобу?»
Йдеться про мету жалоби. Обговорюється переживання жалоби людиною та іншими навколо неї. Про сам процес переживання втрати. Про шок, заперечення та незгоду. Про пошук вини в собі та інших. Про розпач та смуток, прощання та прийняття… Ось лише кілька прикладів питань, які обговорюються в цьому розділі: «Чому вони померли, адже у нас було ще стільки планів?» або «Чому я спочатку хотів, щоб вони померли, а тепер шкодує про це?» і т.д.
Частина ІІІ
«Як я можу підтримувати людей у скорботі?»
А саме – як говорити про смерть з близькими людьми, організувати похоронну церемонію? Як супроводжувати інших на наступних етапах жалоби, а також в особливих ситуаціях? Наведу також всього лиш три приклади питань, які обговорюються в цьому розділі: «Як правильно виявити співчуття?», «Яких слів і фраз слід уникати?», «Як говорити з дитиною про смерть одного з батьків, бабусі чи дідуся, брати чи сестри?»…
Книга написана простою та доступною для широкого загалу мовою, розділи невеликі.
Також читайте: Видавництво Святого Павла у Львові: пекарня, яка готує хліб для духу
О. Михайло Сивак: «Стінка між духовним і матеріальним світом дуже тонка»
«Зірка над Вифлеємом»: «королева детективів» Агата Крісті, яка вас здивує
«Дорога на Захід»: книга, яка в твоїх руках не випадково
Повязані записи
