Автор: О. Павел Седляновський
Правда не має значення. Наратив важливіший. Він замінює правду. Про це писали Ленін і Геббельс, вдало втілюючи свої ідеї в життя. Це керівний принцип агресивних ліберальних і лівих формувань.
Цей принцип використовувався в минулому всіма найбільшими тоталітарними режимами, з марксизмом на чолі. Сьогодні це саме практикують ліві… (тут ми пропускаємо невелику частину тексту в якій йдеться про тему незнану для українського читача, ред.)
Спочатку факти
У 2021 році індіанці Tk’emlups te Secwepemc оголосили, що за допомогою радара виявили масові поховання з тілами 215 дітей на місці колишньої школи-інтернату в Камлупсі. Невдовзі після цього з’явилася інформація, надана племенем Ковесес, про те, що подібні жахливі «знахідки» були виявлені на території школи в Саскачевані (715 скелетів) та інших католицьких шкіл Канади. Медіа швидко підхопили цю тему (попри те, що вже були застереження, що звинувачення неможливо довести без більш ретельного дослідження), помноживши кількість ймовірних жертв на десятки тисяч (!) і розпалюючи антикатолицьку істерію.
Були заяви про геноцид Церкви проти корінних американців. Незліченні статті (опубліковані в Канаді та по всьому світу) почали поширювати інформацію про те, що дітей убивали та мучили їхні опікуни: священники, монахи та черниці, а також миряни, працівники католицьких шкіл. Були навіть повідомлення про те, що опівночі дітей кидали в печі і таємно ховали в непозначених місцях, а «геноцид» порівнювали з жахами масових поховань Другої світової війни.
Влада Канади також підключилася до кампанії проти Церкви – після публікації інформації про «масові могили» прем’єр-міністр Джастін Трюдо наказав приспустити державний прапор, віддав символічну данину пам’яті «жертвам» у Саскачевані – фото прем’єр-міністра, який стоїть на колінах, «вибачається перед світом за християнський геноцид» і кривди, заподіяні корінним мешканцям континенту, що тримає у руках плюшевого ведмедика, негайно поширилися по всьому світу.
У результаті почалися масові напади на священнослужителів та на католицькі храми – 83 з них було спустошено, 56 підпалено! Фотографії актів «праведного гніву», опубліковані в лівих ЗМІ та супроводжувані «радісними» коментарями, що прославляють «історичну справедливість», облетіли світ. Акти вандалізму не бралися до розгляду правоохоронцями, як правило, у графі про вину вписувалося «винуватця не встановлено».
«Старший католик» на службі мейнстриму Томаш Терліковський у 2021 році писав у «Rzeczpospolita»: «Те, що сталося в інтернатах у Канаді, було злочином. Злочин проти інших дітей, проти родини, проти місцевих культур. Католицька церква – разом з іншими релігійними спільнотами – хоч і не вигадала цей злочин, але брала в ньому участь» (цит. за: Горан Андріяніч, «Велика містифікація», «Sieci» № 37, 2023).
Фіналом канадської (як і світової) істерії стало паломництво Папи Франциска (як він сам казав, покаянне за злочини, скоєні католиками), під час якого прозвучало прохання про спокуту злочинів Церкви, скоєних у католицьких школах; за провину християн, які підтримують «колонізаційний менталітет держав, які гноблять корінні народи», і за те, що члени Церкви співпрацювали в «проєктах знищення культури та примусової асиміляції, які здійснювалися урядами того часу». Потім, згадуючи попередній візит до Ватикану делегацій корінних народів, він сказав: «Тоді я отримав дві пари мокасинів, знак страждань, яких зазнали діти з корінних народів, особливо ті, які, на жаль, ніколи не повернулися додому зі шкіл-інтернатів».
Але є одна проблема — все це виявилося великою брехнею.
Глобальні фейкові новини
Тріщини в чітко побудованій антикатолицькій пропаганді почали з’являтися вже у 2021 році, зокрема, Лорен Саузерн, канадська права активістка, зняла фільм під назвою «Містифікація канадських масових поховань». Однак це викликало такий великий бунт, таку величезну хвилю ненависті до активістки з боку лівих кіл і звинувачень у бажанні перекреслити злочин, що її зусилля було практично заблоковано, і вона стала персоною нон ґрата.
Але час довів, що вона мала слушність. Коли проводили дослідження, виявилося, що те, що спочатку вважалося масовими могилами після сканування за допомогою георадара, взагалі не було похованням! Коли почалися розкопки, не було знайдено жодного тіла! Дослідження одразу заблокували. Це було надто невигідно.
«Немає доказів того, що масова могила 215 дітей у Камлупсі коли-небудь існувала. Попри повідомлення ЗМІ про виявлені останки, ексгумація чи розкопки так і не були проведені. Вся справа була заснована на радіолокаційних дослідженнях, проведених молодим “антропологом конфліктів” Сарою Больє. Її пошуки охопили лише два акри із загальної площі в 160 акрів, і, як сказала сама Сара на пресконференції в липні 2021 року, вона “ледь подряпала поверхню” […]. В жодних історичних документах, які зберігає уряд, немає жодних доказів того, що смерть дітей корінного населення в цих школах коли-небудь приховувалась, ані того, що будь-які тіла коли-небудь клали в масові безіменні могили, які зберігалися в таємниці», — написав професор Rouillard (вихідний текст: https://www.dorchesterreview.ca/blogs/news/in-kamloops-not-one-body-has-been-found). Він процитував, серед іншого, приклад школи-інтернату, The Marieval Indian Residential School. У червні 2021 року було оголошено, що там знайшли 750 безіменних поховань. Проте виявилося, що це звичайний цвинтар католицької місії в Марієвалі, де поховані люди різного віку та походження. І це точно не були ніякі «братські могили».
Який сенс у всьому цьому?
Ні в одному з потужних світових ЗМІ, які писали про цю справу, не з’явилося жодних виправлень чи вибачень. Не оприлюднив їх також католицький портал Aleteia, який рвав на собі сорочку побиваючись над «католицькими злочинами» на своїх сторінках, традиційно мовчить згадане вище «єдине сумління» польських католиків Томаш Терліковський. А навіщо?
Наратив пішов у світ. Мета досягнута. Віра в те, що «Церква є злочинною організацією», закріпилася в головах ще більшої кількості людей.
Я згадую про цей факт, тому що це взірець методу роботи лівих усіх видів. І, мабуть, це не остання подія такого типу. Ефективність маніпуляції зростає, коли, образно кажучи, до бочки брехні додається ложка правди. Або коли таким заявам надає авторитетної ваги, наприклад, священнослужитель – такий собі придворний «авторитет», коли йдеться про Церкву (а таких ніколи не бракуватиме).
Попереду ще багато таких самих і подібних випробувань. Цивілізаційне зіткнення вступає у вирішальну фазу. Чи вистачить нам мудрості не дати себе обдурити чи маніпулювати собою? З огляду на те, як медіа впливає на свідомість людей, я дивлюсь на це песимістично.
Про автора: о. Павел Седляновський, директор і капелан Седлецького домашнього хоспісу для дітей, єпархіальний капелан хворих та капелан Апостольства хворих Седлецької дієцезії.
Повязані записи
