Більшість молитов Вечірні, які сьогодні священник читає тихо під час рецитування Пс. 103, в константинопольській «Пісенній Вечірні» VIII ст. супроводжувала блоки псалмів (антифони). Остання, восьма, молитва із сучасного Часослова до них не належить, оскільки була відпустовою, тобто вкінці підсумовувала богослужіння.
Натомість кодекс «Барберіні gr. 336» як молитву восьмого (останнього) антифону псалмодії подає наступну:
«Увечері і вранці і опівдні хвалимо, благословимо, благодаримо Тебе і молимось Тобі, Владико всіх: направ молитву нашу як кадило перед Тобою, і не дай схилитися серцям нашим до слів лукавих, але визволи нас від усіх, хто полює на душі наші, бо до Тебе, Господи, Господи, очі наші, і на Тебе ми уповаємо: щоб не осоромив ти нас, Боже наш. (Виголос) Бо Тобі належить усяка слава».
Її зміст тісно поєднаний із Пс. 140, який зберігся у теперішній Вечірні, і до якого додалися Пс. 141, Пс. 129, Пс. 116 зі стихирами. Молитва «Увечері і вранці і опівдні…» коротко підсумовує зміст псалма, який спільнота молитиметься, закликає до похвали, благословення, подяки, предстояння, просить про застереження від зла та визволення від ворогів.
Хоч цієї молитви немає в Часослові, яким користується УГКЦ, однак знаходимо її в структурі Літургії Передосвячених Дарів Римського Служебника як молитву входу. Натомість у святковій Вечірні на цьому місці Часослов УГКЦ сьогодні подає зовсім іншу молитву.
Х. Матеос вважає, що насправді «молитва “Увечері, вранці і опівдні…” була вступом до 140-го псалма, жодним чином не стосуючись входу». Опинилася вона в Літургії Передосвячених Дарів на невластивому місці через об’єднання монашої псалмодії і константинопольської Вечірні («Світильничного»), результатом чого є сучасна Вечірня.
Через зв’язок із псалмом і вечірньою порою, її глибокий богословський зміст та важливі для щоденного духовного життя християнина теми доречним буде повернути молитву «Увечері і вранці і опівдні» у Часослов, поставивши перед кадінням та Пс. 140 (о. В. Рудейко).
У такий спосіб зберігатиметься єдність того, що висловлюємо у молитві і що осягаємо нашими чуттями під час проведення богослужіння. І вся «наша істота – дух і душа, і тіло» (пор. 1 Сол. 5, 23) братиме участь у спільному поклонінні Богові разом з ангелами і святими.
Автор: Василь Калита – працівник Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ, випускник філософсько-богословського факультету УКУ, журналіст, піддиякон.
Також читайте:
Перша молитва Вечірні: людське безсилля та Божа сила
Друга молитва Вечірні: ціль людського життя та спосіб її осягнути
Третя молитва Вечірні: для забутих і згаданих Богом
Четверта молитва Вечірні: спільне славослов`я всіх святих
П’ята молитва Вечірні: звернення до Того, Хто найкраще знає наші потреби
Шоста молитва Вечірні: про зміну Божого рішення
Сьома молитва Вечірні: віддатися Божому управлінню
Повязані записи
