Під час об’явлення 13 липня 1917 року в Фатімі Богородиця сказала дітям — Люсії, Францискові і Жасинті: «Ви бачили пекло, куди йдуть душі бідних грішників. Щоби їх спасти, Бог хоче поширити на світі набоженство до мого Непорочного Серця».
10 грудня 1925 року в іспанському місті Понтеведра Діва Марія з Дитятком об’явилася сестрі Люсії і показала їй своє терном оповите Серце. Дитятко сказало:
«Співчувай разом із Серцем твоєї Найсвятішої Матері, яке оточене тернями, якими невдячні люди знову і знову Її ранять, і нема нікого, хто би через акт спокути цих провин ті терня повиймав».
Після того промовила Діва Марія:
«Донько моя, поглянь, Серце моє оповите терням, яким невдячні люди через богохульства (блюзнірства) і невдячність постійно його ранять. Хоча би ти старайся приносити мені радість і засвідчи від мого імені, що прийду в годину смерті з благодатями (ласками), необхідними для спасіння, до всіх, хто впродовж п’яти місяців у перші суботи приступить до сповіді, прийме святе Причастя, помолиться одним розарієм (вервицею) і впродовж 15 хвилин роздумування над 15 таємницями вервиці супроводжуватиме мене в наміренні відшкодування (спокути за гріхи)».
Чому саме п’ять покутних субот?
«Донько — сказав Ісус — йдеться про п’ять видів зневаг, якими ображається Непорочне Серце Марії:
- Блюзнірства супроти Непорочного Зачаття (Діви Марії);
- Проти Її (присно)Дівоцтва;
- Проти Її Богоматеринства;
- Блюзнірства тих, які намагаються відкрито і публічно прищепити дитячим серцям байдужість, погорду і навіть ненависть до Непорочної Матері;
- Блюзнірства тих, які зневажають Марію в Її святих образáх».
Важливою ознакою того набоженства має бути наша повна безкорисливість. Також не потрібно звершувати жодного із його складових (сповідь, Причастя, вервиця і роздуми) в жодних інших наміреннях, навіть побожних. Мета лише одна — спокута (відшкодування) за гріхи і зневаги проти Непорочного Серця Марії.
Перша умова
Сповідь у першу суботу місяця
Люсія сказала Ісусові про труднощі, які деякі душі матимуть щодо сповіді в суботу, і просила, щоби свята сповідь могла бути дійсною (для цього набоженства) впродовж восьми днів. Ісус відповів:
«Може [бути дійсною] навіть довше за умови, що люди перебуватимуть в стані [освячуючої] ласки, коли Мене приймають, і що мають намір спокутувати (відшкодувати) Непорочному Серцю Марії».
До сповіді треба приступити з наміром (в інтенції) відшкодування за зневаги проти Непорочного Серця Марії. В кожну з перших субот можна приступати до сповіді в наміренні відшкодування за кожну з п’яти зневаг, про які говорив Ісус. Намірення можна збудити в час підготовки до сповіді або під час отримання розрішення. Перед сповіддю можна відмовити молитву, подібну до цієї:
«Боже, я прагну приступити до святого Таїнства Примирення, щоби отримати прощення за вчинені мною гріхи, особливо за ті, якими я — свідомо чи несвідомо — завдав болю Непорочному Серцю Марії. Нехай та сповідь принесе Твоє милосердя для мене, а також для нещасних грішників, щоби Непорочне Серце Марії затріумфувало серед нас».
А під час отримання розрішення від священника можна промовити такі слова розкаяння:
«Боже, будь милостивий до мене грішного, особливо за мої гріхи проти Непорочного Серця Марії».
Друга умова
Святе Причастя в першу суботу місяця
Після прийняття святого Причастя потрібно збудити в собі покутне намірення відшкодування. Можна промовити таку, або подібну, молитву:
«Пресвята Діво, Мати Божа і Моя Мати, Маріє! Поєднуючись із Твоїм Сином, прагну відшкодувати Тобі за гріхи багатьох людей, які вони вчинили проти Твого Непорочного Серця. Я хочу спокутувати мої власні гріхи та слабкості, а також відшкодувати якомога більше за всі образи, кривди і блюзнірства, які були Тобі завдані. Найсвятіша Мати, я прагну шанувати Тебе і всім серцем Тебе любити, бо така є Божа воля. А ти, Наймиліша Мати, Прибіжище грішників, зволь прийняти цю спокуту, яку Тобі складаю. Прийми її також як акт відшкодування за тих, які не відають, що творять, що говорять — безбожно хулять Тебе. Випроси для них у Бога навернення, щоби через благодать, яку вони отримають, ще більше була виявлена Твоя Материнська любов, сила і милосердя. Нехай і вони долучаться до сонму тих, хто вихваляє Твою святість і доброту, проголошуючи, що Ти є благословенна поміж жінками, Богородиця, Непорочне Серце якої не втомлюється милувати кожну людину. Амінь».
Третя умова
Покутний Розарій (вервиця) в першу суботу місяця
Після кожного десятка потрібно відмовити Молитву Ангела з Фатіми. Акт відшкодування і покути:
«О мій Ісусе, прости нам наші гріхи, врятуй нас від пекельного вогню, приведи на небо всі душі, а особливо ті, хто цього найбільше потребує».
Існує також інший варіант цієї молитви:
«О (мій, наш) Ісусе, прости нам наші гріхи, врятуй нас від вогню пекельного, приведи на небо всі душі, та поспіши з особливою допомогою до тих, хто найбільше потребує Твого милосердя».
Зараховується молитва на вервиці, якщо вона здійснюється з наміром відшкодування та покути за зневаги супроти Непорочного Серця Марії. Нею треба молитися як зазвичай. Йдеться не про обов’язок молитися повною вервицею (150 «Богородице Діво» чи «Радуйся, Маріє»), а про її третину з п’ятьма таємницями.
Умова четверта
15-хвилинні роздуми
над 15-ма таємницями розарію (вервиці)
в першу суботу місця
- Для початку можна помолитися такими словами:
«У поєднанні зі всіма Ангелами і Святими на небі, запрошую Тебе, Пресвята Богородице, до розважання зі мною таємниць святої вервиці, які я хочу зробити на Божу славу і для спасіння душ».
- Після того варто пригадати собі, що про подію таємниці говорить Писання, краще молитовно прочитати собі про неї. Якщо ж ідеться про таємницю, яка не описується безпосередньо у Святому Письмі — таку, як Внебовзяття (Успення) Діви Марії або Її коронування на Царицю Неба і землі (чи Покров Пресвятої Богородиці), то варто пригадати те, що нам відомо. Це, до речі, добра нагода, краще ознайомитися зі змістом та джерелами таємниць святого розарію.
- Можна роздумувати над окремими частинами таємниці, наприклад, над ангельським привітанням Діві Марії або над Її відповіддю Гавриїлу. Також можна розмірковувати над догматами віри, які розкриває та чи та таємниця. При цьому треба бути відкритим для віяння Святого Духа, реагувати на почуття, які Він народжує в нас, і відповідно реагувати. Наприклад, приймаючи якусь постанову або ж розкаюючись в якомусь гріхові.
- Закінчити роздуми можна, за бажанням та можливістю, помолившись Лоретанською літанією або Акафістом до Богородиці.
- Завершити цю частину набоженства перших субот варто духовною постановою:
- Гарячим серцем любити Богородицю і кожного дня віддавати Їй шану;
- Навчатися від Марії послуху у виконанні Божої волі;
- Не забувати про молитву до свого Ангела-Хранителя…
Сьогодні, згідно з наміром Бога, ми є свідками боротьби Жінки, «зодягненої в сонце», з драконом, який символізує нахабне і брутальне зло. Однак наприкінці всього затріумфує Непорочне Серце. То чи будемо ми лише пасивними спостерігачами цієї перемоги?
Хтось може сказати – а що особливого в набоженстві перших п’яти субот? Невже воно справді має силу щось змінити в сучасному світі, сповненому політичного цинізму, грубої сили і зухвалого безбожництва? А в когось може виникнути богословський сумнів: «Що це за магія? П’ять субот, і ось тобі — обітниця спасіння та перемоги над злом? Невже все так просто? Та майже кожен легко може пройти ці суботи».
Кожен? Легко? А спробуй спочатку, і тоді скажеш, наскільки легко. Але зроби це не лише зовні, бо таке «набоженство» буде немов холостий патрон, що справді непридатний та зовсім не страшний ворогу людських душ. Спробуй пройти цей шлях покутного відшкодування згідно зовнішніх та внутрішніх умов, які були відкриті сто років тому Марією та Ісусом сестрі Люсії — і тоді поговоримо.
І як тут не пригадати випадок з Неєманом, який приїхав до пророка Єлисея, щоб той помолився за його зцілення від прокази (див. 2 Цар. 5). Коли пророк через свого слугу вказав йому на Йордан, щоб той занурився в нього сім разів, то Неєман розгнівався і хотів повернутись додому, таким несерйозним та надто простим здавався йому запропонований Божим пророком спосіб зцілитися від невиліковної та страшної зарази. Але він прислухався до поради мудрих слуг, які говорили йому: «Коли б тобі, батеньку, пророк наказав зробити що важке, так хіба ж ти не зробив би? А надто, коли він тобі сказав: Викупайсь, і будеш чист». Тож він викупався сім раз у Йордані, «і освіжіло тіло його, як у молодого хлопця, і він очистивсь». Хто має вуха, нехай чує.
Чому набоженство п’яти перших субот місяця актуальне та важливе?
Щоб відповісти на це запитання, важливо розуміти контекст всього Фатімського об’явлення. Треба пам’ятати, що сповістити про це набоженство Богородиця пообіцяла дітям ще 13 липня 1917 року, коли їм була відкрита друга частина фатімської таємниці – пекло і те, як багато людей туди йде. Саме того дня Діва Марія попередила дітей і про загрозу, яку становитиме для всього світу Росія. І що лише завдяки покуті та молитві за навернення Росії вона не зможе поширити своє зло по всьому світі, нищачи народи. Діти раніше не чули про Росію, тож спершу не зрозуміли, про кого йдеться — чи то про сусідку, яка мала схоже ім’я, чи про щось інше.
І ось 10 грудня 1925 року Діва Марія прийшла до сестри Люсії та об’явила їй практичні та чіткі кроки, які повинні робити вірні, щоби зупинити самогубство світу, в тому числі зло, яке поширює Росія, та врятувати багато душ від пекла. Ще маленька Жасінта — одна із візіонерок Фатіми – отримала об’явлення, що коли люди не навернуться, то розпочнеться друга велика війна, і «багато людей загине та піде до пекла». Важко уявити, що сталося би зі світом в 1940-ві роки, якби не армія душ покутників та молільників, які дослухались до євангельського заклику: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Боже!».
Все, що ми бачимо у фізичному світі, є наслідком подій у світі духовному. Тому читаємо в Пс. 127, що «коли Господь не стереже міста, даремно пильнує сторожа», і «коли Господь не будує дому (читай також, держави, авт.), даремно трудяться будівничі». Та чи можна уявити Господа, який допомагає тим, хто ігнорує або зневажає Його, не кається за свої гріхи, чи завдає глибокі рани Серцю Його Пресвятій Матері? Звісно, Господь милосердний, але завжди залишається відкритим питання про міру Його милосердя, як і про міру нашого беззаконня.
Підготував Андрій Толстой
Також читайте: О. Ігор Гнюс: «В старі добрі часи Папа оголосив би Хрестовий похід»
Хто насправді розвалив Радянський Союз?
Повязані записи
