«Найвідоміший у світі атеїст» Ентоні Флю та деїстична дилема

Ентоні Флю (1923–2010) – британський філософ і атеїст, найбільш відомий своєю концепцією, яку назвав «помилка справжнього шотландця» (No True Scotsman Fallacy). Він часто вживав цей термін, неначе той мав би стати знаменом і гімном усіх «істинних» атеїстів. Суть цієї помилки полягає у тому, що для заперечення певного твердження висувається нібито раціональний, але насправді хибний аргумент. Наприклад, припустімо, що хтось твердить: «Жоден справжній шотландець не може бути католиком». Йому заперечують, відповідаючи: «Я знаю Фреда, він справжній шотландець і справжній католик». Друге твердження демонструє хибність першого. Але чи завжди це так?

Християнин може сказати: жоден справжній християнин не може бути масовим убивцею. Атеїст відповість: Гітлер був охрещеним християнином. Згідно з «помилкою справжнього шотландця» перше твердження стає хибним: отже, охрещений християнин може бути масовим убивцею. Але насправді бути християнином означає не лише бути охрещеним, а й жити по-християнськи. Євангеліє від Матея 7:21 прояснює це:

«Не кожен, хто каже до мене: “Господи, Господи”, увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Отця Мого, що на небесах. Багато хто скаже мені того дня: “Господи, Господи, хіба не Твоїм ім’ям ми пророкували? І не Твоїм ім’ям виганяли бісів? І не Твоїм ім’ям творили численні чуда?” І тоді я їм заявлю: “Я ніколи не знав вас. Відійдіть від мене, ви, що чините беззаконня”».

Інакше кажучи, лише Христос може визначати, хто є справжнім християнином. Відтак буде помилкою стверджувати, що справжній християнин може бути масовим убивцею. Гітлер, безперечно, не був істинним християнином: хоча в дитинстві його охрестили, він став одним із «тих, що чинять беззаконня».

Хто ж такий Ентоні Флю?

Колись його називали «найвідомішим у світі атеїстом», хоча згодом цю славу перебрали на себе Річард Докінз, Крістофер Гітченс, Сем Гарріс та інші, які запекло намагалися викорінити релігію, і особливо – спадщину Того, Хто проповідував любов до Бога й ближнього.

Подібно до Бертрана Рассела та Крістофера Гітченса, Флю став атеїстом у п’ятнадцять років. Але, на відміну від них, він виявився достатньо відкритим, щоб наприкінці життя визнати: доказів існування Бога значно більше, ніж доказів Його відсутності. Флю не вірив у християнського Бога і, звісно, у божественність Ісуса Христа. Він дійшов лише, як і Айнштайн, до переконання, що в атеїзмі немає жодної користі, і що за всім творінням стоїть щось, що можна назвати Богом. Але таке визначення більше нагадує відоме побажання зі Зоряних воєн: «Нехай Сила буде з тобою». «Сила», як і «Бог» у розумінні Айнштайна, не є Особистим Богом. І все ж, дивним чином, Айнштайн казав, що хоче пізнати «думки Бога».

Також читайте: Про Пекло, Рай, душу і Чистилище: дискусія з отцем-доктором Рафаїлом Турконяком

Отже, Ентоні Флю можна назвати деїстом — тим, хто вірить у Бога, але не в особистого Бога. Деїсти вважають, що Бог просто створив світ, завів його, як годинник, і пішов, байдужий до долі творіння. Деякі з них думають, що це легко пояснює існування зла та страждань у світі.

Чому атеїзм?

У 2007 р. Флю видав книгу There Is a God («Бог є»). Це був відвертий виклад того, як він прийшов до атеїзму і як почав сумніватися у ньому. Флю згадує, що його рання книга God and Philosophy (1984) (Бог та філософія) мала на меті остаточно спростувати всі докази існування Бога. Але згодом він визнав, що визначення Бога, яке дає Річард Свінберн — «дух, всюдисущий, всемогутній і всезнаючий», — відкриває можливість серйозного пошуку.

Флю довго вважав, що тягар доказів лежить лише на теїсті: той повинен довести існування Бога, тоді як атеїстові нічого доводити не треба. Але він визнав також інший аргумент — із творів Елвіна Плантінга: людський розум природно знає про існування духовного світу і Бога без доказів, так само, як ми знаємо про існування математичних принципів, які не можна довести, але які визнаються істинними.

Флю також вірив, що Всесвіт вічний, але не мав для цього доказів, тим самим суперечачи власному принципу про необхідність доказів.

Що таке Бог?

У 2004 р., після шести десятиліть атеїзму, Флю публічно заявив про перехід до теїзму. Його переконали аргументи з книги Джеральда Шредера The Science of God («Наука про Бога»), зокрема аргумент від задуму: якщо у світі все виглядає як результат проєкту, мусить існувати Проєктант.

Флю також критикував Річарда Докінза і його концепцію «егоїстичного гена», вважаючи її хибною: гени не мають волі й не можуть свідомо керувати еволюцією.

Поставши перед питаннями:

Звідки походять закони природи?
Як виникло життя з неживої матерії?
Як Всесвіт почав існувати?

Флю дійшов висновку, що розумна Сила (розумний Ум) (Mind), а не випадок чи матеріальна необхідність, стоїть за світом.

Бог чи мультивсесвіт?

Атеїсти пропонують ідею «мультивсесвіту» — нібито існують трильйони всесвітів, і наш виглядає спроєктованим лише випадково. Але Флю відкинув цю гіпотезу: навіть мультивсесвіт мусив би мати свої закони, які також потребують пояснення.

Як з’явилося життя?

Флю піддає сумніву гіпотезу абіогенезу (виникнення життя з неживої матерії). Він наголошує, що сучасні оцінки віку Всесвіту залишають замало часу для випадкового зародження життя. Крім того, інформаційний код ДНК неможливо пояснити випадково. Отже, розум, а не матерія, є фундаментальною силою природи.

Філософський парадокс

Флю доходить висновку: «Я пішов за аргументами туди, куди вони мене вели. І вони привели мене до визнання існування очевидної, незмінної, нематеріальної, всемогутньої і всезнаючої Істоти». Але далі — зупинився. Особистий Бог для нього був кроком занадто далеким.

Висновок

Флю лишився деїстом. Та його шлях показує: відверте і чесне дослідження може привести людину від атеїзму до визнання існування Бога-Творця. Християни ж вірять, що Бог — це не лише Розум, але й Особа, Яка любить, судить і милує.

І тут постає питання: якщо ми — особи, створені за образом і подобою Божою, то як Бог може бути лише «Розумом», але не Особою? Християнство дає відповідь через Ісуса Христа, Який відкрив таємницю Бога-Трійці, Який є Любов’ю, Справедливістю і Милосердям.

«Немає більшої любові, ніж та, коли хтось віддає життя за друзів своїх» (Йоан 15:13).

Deo gratias! Богу подяка!

Про автора: Карл Санделл — почесний професор англійської мови та гуманітарних наук у Квінсігемондському громадському коледжі (м. Вустер, штат Массачусетс). Автор кількох книжок, серед яких The Intellectual and the Gunman («Інтелектуал і стрілець»), Four Presidents («Чотири президенти») та Shaw versus Chesterton («Шоу проти Честертона»). Він публікував статті у журналах New Oxford Review та Catholic Insight. Нині мешкає у Лаббоку (штат Техас), де працює над збіркою коротких есе для студентів, які вивчають католицьку апологетику.