«Мені не дозволено в цих колонках обговорювати політику чи релігію, що є незручно; оскільки це єдині дві теми, які, як на мене, мають хоча б найменший предмет інтересу для розсудливої людини».
Так писав новонавернений англієць Г. К. Честертон в «Ілюстрованих лондонських новинах» у 1908 році.
Честертон став відомим як Апостол Здорового Глузду. Здоровий глузд ще називають інакше — «природний закон», що означає спосіб, у який речі працюють, спосіб, у який вони були створені для використання. Католицька Церква вчить, що «природний закон виражає первинне моральне чуття, яке дозволяє людині розрізняти розумом, що таке добро і зло, правда і брехня» (ККЦ, 1954).
Католицька Церква — це і є здоровий глузд. Бо вона зберігає людину в притомному стані. Подивіться сьогодні навколо себе: сьогоднішній світ збожеволів. Це тому, що він живе у брехні. І коли Церква викриває брехню, як реагують люди? Вони, певно, кажуть: «О, дякую. Я не знав, що живу в брехні. Тепер я зміню своє життя, і, можливо, навіть піду до сповіді»?
Звісно ні, таке буває рідко. Замість цього вони кажуть щось подібне на: «Ви, релігійні люди, не повинні говорити про політику. І ви не повинні судити мене чи когось іншого зі своєю затятою та застарілою системою вірувань. І взагалі, релігійні переконання потрібно змінювати, щоб вони відповідали сучасності».
«Релігійні переконання потрібно змінювати» — це вже стало поширеною мантрою. Гілларі Клінтон сказала це, підлещуючись до групи прихильників абортів у 2016 році. Це була жахлива заява від людини, яка балотується на найвищу посаду в країні. Як професійний політик може змінювати релігійні переконання інших? Як це має відбуватися на практиці? Чи буде вона якимось чином змінювати серця? Або ж вона скористається законодавчою силою, погрожуючи обмежити людям засоби існування чи їхню фізичну безпеку?
Релігійні переконання вже змінювалися політиками в улюбленій Честертоном Англії близько 500 років тому. Послухайте, як це робилося:
«Таким чином, якщо святотатський переворот мав досягти успіху, Літургія (Меса) мусила бути викорінена. Всі згадки про принесення жертви — усунуті з богослужіння. Вівтарі — знесені та замінені столами для причастя. Віра в транссубстанціацію вважалася б єрессю, що каралася смертю. Напад Кранмера на Святу Євхаристію став поштовхом до прийняття парламентом законів про заборону Меси в Англії, а згодом і в Ірландії».
Як не прикро, але згаданий вище Кранмер, який напав на Святу Євхаристію, не був членом парламенту чи якимось урядовцем. Ні, він був Архиєпископом Кентерберійським, головним священником всієї Англії. Світський уряд не зміг би повалити Церкву, якби головні гравці були поза нею. У цьому не було нічого нового. Це почалося з Юди і триває до сьогодні. На керівних посадах у Церкві — невіруючі люди.
І вони прагнуть змінити вчення, яке заклав Христос. Вони прагнуть змінити віру тих «затятих і відсталих» католиків, які тримаються віри в транссубстанціацію.
Термін «транссубстанціація» — це термін, даний нам Церквою, який означає «зміна сутності» (преєстествлення, переісточення, пресуществлення, ред). Це означає, що змінюється сутність речі, те, чим вона є. Преєстествлення відбувається під час Святої Літургії, коли священник, стоячи замість Христа, промовляє: «Це є Тіло Моє… Це є Кров Моя». Коли це відбувається, субстанція хліба і вина змінюється на Тіло і Кров Христа. Це стає найсвятішою річчю на землі. Інакше бути й не може.
Подивіться на «Декларацію проти транссубстанціації», щоб отримати уявлення про те, з чим змагалися колись англійські католики. «Декларація проти транссубстанціації», урядова постанова 1691 року, зобов’язувала кожного, хто обіймав державну посаду:
«Я [ім’я] урочисто і щиро в присутності Бога сповідую, свідчу і заявляю, що вірю, що в таїнстві Вечері Господньої не відбувається ніякого перетворення (ніякої трансубстанціації) елементів хліба і вина в тіло і кров Христа під час або після їхнього освячення жодною особою; і що звернення до Діви Марії, або поклоніння їй чи будь-якому іншому святому, і жертва Меси, як це зараз здійснюються в Римській Церкві, є забобонними та ідолопоклонницькими» (Англійський Статут 3 Вільяма і Марії, глава 2, розділ 5, в Danby Pickering, ed., The Statutes at Large, vol. 9, 1764, p. 131).
Це те, що було передано святому Павлу, чим він поділився з коринтянами в 54 році (в 1 Кор. 11, 23-34, ред.). У Римському Міссалі 1970 року «експерти» відрізали кінець цього уривка. Саме ту частину, де йдеться про те, що людина їсть свій власний осуд, якщо приймає Святе Причастя непідготовленою. Чому вони вирізали цей уривок? Можливо, тому, що це була очевидна декларація щодо трансубстанціації? Це змушує замислитися, оскільки релігійні переконання радикально змінилися з 1970 року. Лише меншість католиків тепер вірить у транссубстанціацію. Багато хто підходить до вівтаря в тяжкому стані гріха і чомусь каже «амінь», гадаючи, що приймає щось схоже крекер. Тим самим вони чинять подвійний гріх — святотатство та ідолопоклонство. Це правда, якою б гіркою вона не була.
Цю правду ігнорують, на свій страх і ризик, католицькі політики, які вважають себе «побожними», а також їхні єпископи, які мали би любити їх і говорити їм правду про вічну небезпеку, яку їхнім душам несуть святотатські причастя. Єпископи мовчать, і ці самі «католицькі» політики теж мовчать, коли християнські (переважно католицькі) організації та церкви стають мішенню часто проплачених натовпів, схильних до насильства (особливо це помітно на Заході, зокрема в Канаді, Франції, Сполучених Штатах і т. д., але ця тенденція швидко шириться, ред).
Друзі, боюся, що ми маємо велику проблему. Ми живемо в час святотатського бунту, якого Церква не бачила вже дуже давно; час тотального наступу на Святу Євхаристію. Хто нам допоможе? Наше Міністерство юстиції чи «католицькі» політики? Ні, я боюся, що наш уряд хоче, щоб наші релігійні переконання були змінені. Чи будемо ми їх змінювати? Чи ми повинні жорстко триматися того, що було передано від початку?
Друзі, пресуществлення (або переєстествлення чи транссубстанціація) — це правда, бо так сказав Христос. Пресуществлення дає нам Тіло і Кров Христа — замість крекеру. Без Пресуществлення ми, як попереджав Христос, не маємо в собі життя. А з Пресуществленням ми виконуємо заповіді, стаємо ревними до Господа і прагнемо стати святими.
Розумієте? Пресуществлення — це здоровий глузд. І цей здоровий глузд потрібен, якщо ми хочемо вирішити сучасні проблеми, з якими ми стикаємося. У відповідь на питання, як Христос вирішував би сучасні проблеми, якби Він був на землі сьогодні, Честертон відповів так:
«Я повинен відповісти на це питання прямо; і для людей моєї віри є тільки одна відповідь. Христос і сьогодні на землі; Він живий на тисячах вівтарів; і Він розрішує людські проблеми так само, як і тоді, коли був на землі в більш звичному розумінні. Отже, Він допомагає обмеженій кількості людей, які з власної волі вирішили Його слухати».
Друзі мої, станьте частиною цього невеликого числа. Подивіться на єдину відповідь, на Того, Хто висить на хресті за вас у Своїй вічній жертві. Прислухайтеся до Його слів: Релігійні переконання справді необхідно змінювати. Тому ідіть і робіть свій внесок у зміну переконань і спасіння душ. Зміцнені Моїм Тілом і Кров’ю, ви будете сміятися над небезпекою і насильством, які зустрінуться на вашому шляху.
І якщо дійде до цього, ви будете сміятися і радіти, коли вас засудять за єресь, за вашу віру в пресуществлення. Ви збережете здоровий глузд у світі, що прямує до Пекла, бо зможете розрізнити розумом, що таке добро і зло, правда і брехня.
Про автора: о. Кевін Дрю — висвячений у 2012 році, є священником і душпастирем єпархії Святого Йосифа в Канзас-Сіті. Він добре відомий через свої проповіді та євангелізацію. Його щоденні Меси та проповіді англійською мовою можна знайти на Католицькій радіо-мережі.
Джерело: catholicexchange.com
Переклад: Духовна велич Львова
Також читайте: Значення церемонії: солдат і священник
Повязані записи
