«В часі Посту всі наші молитви розповідають, як сильно Бог полюбив людину. І якщо хочемо собі щось відмовити, то робім це в такому дусі: Господи, Ти мене так сильно любиш, тому я також хочу хоч це маленьке зречення зробити, щоб показати Тобі, як я люблю Тебе. І тоді ми будемо рости в любові до Бога. Найважливіше – все бути в любові.
Нехай все служить для зросту в любові: коли будемо їсти, то нехай серце наповняється любов’ю до Бога, бо це Його любов даєнам це все. А якщо вирішили від чогось відмовитись, то робімо і це з любові до Бога і до ближніх (жертвувати це за когось чи за щось). Ми будемо суджені з того, в якому русі ми (все) робили. В русі любовному (в Святому Дусі), чи в – пристрасному…». (ст.Олександр Кілар).
Брат Олександр вчить, що якщо ми ставимося до когось з любов’ю, то частина тієї любові йде до наших ближніх і вони відчувають її та наповнюються нею, а частина цієї любові залишається в нашій душі і тим самим ми ростемо в любові, а отже – освячуємося. І навпаки, коли ставимося з ненавистю, то частина йде назовні, а частина – залишається в нас і ми наповнюємося гріхом.
Повязані записи
