Різдвяна зірка: скільки очікувань, сподівань та надій кожен українець пов’язує з цим загадковим небесним світилом, що, згідно з біблійною історією, сповістило світу про народження Месії-Спасителя.
Мабуть, кожен читач може пригадати собі чимало родинних традицій та звичаїв, пов’язаних із очікуванням сходження на небозводі першої зорі у Навечір’я Різдва Христового. У сьогоднішніх різдвяних роздумах пропоную спробувати подивитись на значення зірки ширше, і, сподіваюсь, це допоможе читачам у їхньому приготуванні та переживанні Різдва.
То чи була Зоря?
Мабуть, перш за все слід запитати (виключно з астрономічної точки зору), а чи була зоря? Подібне запитання ставило собі чимало дослідників. Найпоширеніші відповіді стверджують, що певне небесне дійство таки могло передувати моменту народження Христа чи супроводжувати його. Сьогодні і християнське богослов’я, і наука розглядають три причини появи зорі на Сході:
- Комета.
- Поява Наднової.
- З’єднання (парад) планет.
Комета. Поява на нічному небі комет знайома людству здавна. Саме одне з таких небесних тіл могли побачити у Святій Землі в час народження Ісуса. Оскільки при рухові з комети виділяється речовина, яка згорає, утворюючи так званий хвіст комети, давні люди — астрономи і астрологи (згадаймо хоча б «трьох царів» із біблійної історії) могли сприйняти її за зірку.
Поява Наднової (Supernova) — це явище виникає при вибуху зорі та супроводжується раптовим збільшенням яскравості, що спровоковане вибухом. Католицький астроном кінця XVI – початку XVII століття Йоганн Кеплер, був одним із перших, хто припустив, що Вифлеємською зорею могла бути саме наднова. Згідно з його розрахунками, таке небесне явище відбулося у 7 р. до Р.Х. До речі, Кеплер був не єдиним, хто стверджував про існування наднової у переддень народження Христа. У літописах та записах китайських астрономів є згадка про появу наднової у 5 р. до Р.Х..
З’єднання (парад) планет. Ще одним ймовірним поясненням незвичайної небесної яскравості, що могла супроводжувати народження Христа або ж чи передувати йому, був парад (з’єднання) планет. Серед ймовірних з’єднань могли бути такі:
Юпітера з Сатурном у 6 р. до Р.Х. — це з’єднання не могло пройти непоміченим ані юдейськими, ані перськими чи вавилонськими астрономами-астрологами, адже обидві зірки мали сакральне і царське значення для цих народів. Юпітер в ті часи вважали царською зіркою у Вавилоні, а Сатурн мав особливе значення для юдеїв.
Інше з’єднання – Юпітера та Венери – відбулося у 2 р. до Р.Х., і, знову ж таки, обидві планети мали певне сакральне, а навіть містичне значення для давніх народів Сходу та Риму.
Значення небесних (астрономічних) подій у житті давніх людей не слід недооцінювати. Їхні уявлення про світ були чітко окреслені проявами природи та світу, що поставали перед людьми нащодень, а нездатність пояснити їх штовхала людей до витворення вірувань, які наділяли сили природи та небесні тіла надзвичайними силами, а навіть персоніфікували їх. Таким чином зірка ставала не просто небесним тілом, а живою персоніфікованою особою, наділеною силою і здатністю впливати на життя людей.
Якщо розглядати появу небесного явища у переддень народження Христа якраз із такої позиції, то стає зрозуміло, чому саме волхви вирушають на пошук дитяти, зрозумілим також стає і шал Ірода, коли йому сповістили про народження Царя Юдейського. В обох випадках герої були знайомі із давніми пророцтвами про народження дитини, яка змінить світ. В Ізраїльському народі зберігались, вивчались та передавались пророцтва про народження Месії, який виведе народ із неволі. Ці пророцтва були знані і при дворі Ірода, чия влада опиралась на силі римських поневолювачів юдеїв. Тобто він боявся появи того, кого Ізраїльський народ визнав би Месією — не лише спасителем, а й істинним (Богом даним) правителем, а відтак вирішив вдатися до прийнятного для нього способу усунення конкурентів — фізичного знищення. Таким чином, поява зірки чи іншого яскравого тіла на нічному небозводі стала не лише знаком надзвичайної події і сповнення пророцтв, але й ознаменувала початок переслідувань та шалу зла, яке за будь-яку ціну намагалось позбутися навіть натяку на надію для народу.
Зірка як символ надії та Божої Сили
Проте для християн із найдавніших часів зірка мала також і духовне значення. Для багатьох Отців Церкви подія із появою зірки несла радше духовний, а не астрономічний сенс. Іван Златоустий у своїх проповідях підкреслював саме це її значення у житті ранніх християн. Блаженний Феофілакт Болгарський дотримувався подібної думки, що це божественна розумна сила з’явилася в образі зірки: «Чуючи “зірка”, не думай, що вона була одна з видимих нами, натомість божественна і ангельська сила, що з’явилася в образі зірки. Волхви були астрологами, тож Господь і привів їх цим, для них знайомим, знаком, подібно як Петра-рибалку, здивувавши безліччю риб, залучив до Христа. А що зірка була сила ангельська, видно з того, що вона яскраво світила вдень, йшла, коли йшли волхви, сяяла, коли не йшли вони: особливо ж із того, що вона йшла з півночі, де Персія, на південь, де Єрусалим: але зірки ніколи не ходять від півночі до півдня».
Святий Тома Аквінський теж був переконаний, що Вифлеємська зоря має божественне походження і не є лише звичайним астрономічним явищем.
Як ми сьогодні можемо розуміти значення Вифлеємської зорі?
Для сучасних християн обидва пояснення, що ми їх розглянули вище, не є ані взаємосуперечними, ані взаємовиключними. Їх радше слід розглядати як два аспекти однієї дійсності-події. Очевидно, що народження Спасителя відбулося у фізичному світі, в конкретний історичний період та у певному географічно визначеному місці. Тобто ми в християнстві не говоримо про народження Ісуса Христа як про народження поганських богів у міфічних місцях та у не визначений історичний період. Згадка про появу зорі на Сході теж у цьому контексті є важливим свідченням автентичності події. Так, очевидно, що опис її появи не дозволяє нам визначити стовідсотково достовірну дату народження Христа, але, без сумніву, вона значно звужує хронологію події. Погодьтеся, похибка у 1,5 десятка років схожа на піщинку в контексті хронології історії світу.
Християни впродовж віків розглядали і трактували появу Вифлеємської зорі також і як особливий знак прояву Божої сили, що звіщає Його входження у земний матеріальний світ. Бог став людиною! Господь зробив перший крок, відкрив наново втрачене. Поганські народи мали чимало міфів та легенд, у яких люди уподібнювались богам, але в жодному народі жоден бог не зробив чогось такого, навіть близько подібного, що учинив Бог Ізраїлю — сам став людиною, а через своє вочоловічення і воплочення Бог освятив не лише людину, а й цілий світ. Іншими словами, події з Вифлеємською зіркою не є лише певним припущенням для можливої духовної дійсності, зовсім ні – вони стають підтвердженням існування божественної духовної реальності, яка водночас відмінна від земного, і в той же ж час пронизує усі сфери матеріального існування, і не обмежується ними.
Зірки, які давніми народами вважались живими божествами, що впливають, а навіть визначають долю людей — коряться певній силі, яка має владу і над ними. А оскільки зорі – особи (в уявленні стародавніх людей), то й ця нова сила має бути живим Особовим Богом, який і є творцем усього існуючого, Тим, у якому все бере свій початок і сповнюється. Богом, який не перебуває десь далеко, але Тим, хто близько людей, Тим, хто прагне бути поруч з ними, Тим, хто приходить, щоб спасти всіх і все, Тим, на кого вказує божественна зоря. Тим, чия влада та міць перевершує владу та силу будь-якого старосвітнього божества на землі, під землею чи в небі. Тим, хто є істинним світлом людей, адже жодне земне світло не може з Ним порівнятись, навіть світло зорі вказує на Нього. Мабуть, подібні висновки зробили волхви, побачивши немовля у яслах.
Феномен християнської віри ще й у тому, що біблійні історії у її розумінні, хоч і відбулися у конкретний історичний період, продовжують відбуватись у духовному вимірі та серці кожної людини, яка щиро вірить, і сьогодні.
Щиро бажаю, щоб кожен, хто читатиме та роздумуватиме над цими рядками, зумів через роздумування над «природними явищами» у своєму житті віднайти Того, на Кого вони вказали.
Про автора: Назарій ПЕТРІВ, живе та працює у Львові, греко-католик, випускник УКУ, докторант богослів’я, перекладач, працює в соціальних проєктах.
Також читайте: «Тріє царі»: Якими людьми вони могли бути?
«Великі діла робляться в тиші»: Назарій Петрів про недооціненого Героя Різдва
«Зірка над Вифлеємом»: «королева детективів» Агата Крісті, яка вас здивує
Повязані записи
