Львівський Митрополит Андрей Шептицький очолював Українську Греко-Католицьку Церкву в період двох світових воєн. Пропонуємо вашій увазі добірку з десяти сильних думок греко-католицького архиєрея, які він висловив у воєнний час першої та другої світових воєн. Нехай вони будуть для нас підтримкою і дороговказом у цей страшний воєнний час.
До військових
- “Нехай Боже слово, наша молитва і наші благословенства стоять при Вас в хвилі сповнення важкого обов’язку, злученого, може, для многих з жертвою життя»;
- «Ви, що у бою щодня наражені на смерть, пам’ятайте заховувати серце, чисте від гріха, будьте все готові ставати перед Божим Престолом і здавати справу з цілого життя. Хоробро сповніть обов’язки! Побіда певна, а справа свята!»;
До мирних громадян
- «А Ви, що лишаєтеся дома, усильними молитвами просіть о ласку з неба і благословенство для тих, що проливають кров за вітчину»;
- «Ми всі в руках доброго Отця Бога, в Нім ціла наша надія – надія, що здорово вернуть наші діти, які нині ідуть в огонь, надія, що побідимо»;
- «Чекають нас місяці тяжкі, повні болів і хрестів, та опісля – ясна побіда і красша доля. Будемо боротися за волю нашого народу, за святу справу віри. З нами Бог!»;
- «Не мають чого боятися ті, що ждуть певної світлої побіди!”
Про спокій під час війни
- «Заховуйте супокій. В Божих руках наша доля; без Божої волі і волос з голови не спаде. В Бозі наша надія і сила. В огні сеї страшної війни виковуєся красша для нас доля»
Про небезпеку смерті і втрату віри
- Мусимо чувати і гаряче молитися, бо ми не знаємо ні часу, ні години, коли нас Бог покличе до себе. Вже в часі мира має кожний християнин так жити, щоб усе був готовий умерти. Оскільки ж більше в часі війни. Смерть грозить нам з усіх усюдів;
- Час воєнний утруднює людині кермуватися вказівками тверезого, ясного розуму, освіченого вірою. Верх беруть почування, вразливість, пристрасть, а з того нерозважні кроки, шкідливі не тільки для одиниці , але і для загалу, для цілої родини, громади й народу. Ця небезпека в положенню так особливо труднім, в якім находиться наш народ, стається прямо грізна”.
Про ідентичність російського православ’я
- У них відправа така сама, як у нас, вони називають себе православними і ми православні. Наше православіє є церковне, їх православіє – державне, що так скажуть: казьонне, то є. вони спирають своє православіє на державній силі, ми черпаємо ту силу в єдності зі святою Католицькою Церквою, через котру спливає Ласка Божа і в котрій є правдиве джерело спасення.
Джерело: Шептицький Андрей. Пастирські послання 1899 – 1914 рр., т. 1. – Львів: Видавництво «Артос»; Шептицький Андрей. Пастирські послання 1939 – 1945 рр., т. 3. – Львів: Видавництво «Артос»
Підготувала: Христина Потерейко
Фото: Ecclesiast – історія УГКЦ
Повязані записи
