У Євангелії від Матея Ісус Христос каже: «Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство» (Мт.19,24). Що таке багатство: це добре чи погано? Чи справді багата людина не зможе осягнути Царство Небесне? Що таке гроші в духовному вимірі? Як правильно ними керувати? Як в сьогоднішній час робити діла милосердя? На ці питання відповідає парох парохії святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Андрій Корчагін:
«У сьогоднішньому Євангелії ми читаємо про чоловіка, який шукав шлях до спасіння своєї душі. І Ісус Христос говорить йому про те, що цей шлях – це шлях виконання Божих Заповідей. Юнак відповідає: «Все це я зберіг змалку. Чого мені ще бракує?» (Мт.19,20). Ісус, знаючи кожного з нас, знав і цього чоловіка. Ісус Христос каже про те, що цей чоловік все добре робить, але, водночас, Він наголошує на тому, що для святості йому все ж таки чогось бракує. Мовляв, що в тебе ще є перешкоди для того, щоби тебе впустили до раю. І перешкодою у житті цього чоловіка була занадто сильна прив’язка до грошей, яких від мав багато. Ця людина займала певне становище в суспільстві. Інший євангелист, оповідаючи про цю історію, говорить про те, що він був чиновником, людиною при владі. А у сьогоднішньому Євангелії євангелист Матей каже, що він був багатою людиною. Отже, всі свої надії, сподівання, любов свого серця він вкладав в ті гроші, які в нього були. Саме грошима він любувався, саме гроші робили його щасливою людиною. Але саме його багатство в очах Бога було перешкодою для осягнення вічного життя у Царстві Небесному. І тому цей чоловік відходить сумний, а Ісус в цей час каже, що багатим людям важко спастися, але можливо.
Отже, ми мусимо мати здорове розуміння того, що таке є гроші? Для чого вони є? Як правильно ними керувати? І сьогодні ми дивимося не з економічно-фінансової сторони, але ми дивимося із сторони духовної. Гроші, багатство є ані добре, ані зле. Воно, як ніж, який ми можемо використовувати як для добра, так і для зла. Воно, як вода, якої потребує наш організм, бо без неї ми помремо, але, ми також помремо тоді, коли води забагато. Воно, як отрута, бо, якщо її випити, то людина помре, але, якщо її прийняти правильно і в маленьких дозах, тоді вона лікує. Тобто все в нашому житті має свою цінність, має свою вагу, але дуже важливо є вміти правильно все це застосовувати. У Посланні апостола Якова говориться: «Коли брат або сестра будуть нагі й позбавлені засобів щоденного прожитку, і хто-небудь з вас до них скаже: «Йдіть собі з миром, грійтеся та годуйтесь», і не дасть їм потрібного для тіла, то що це допоможе? Так само й віра, коли діл не має, мертва сама в собі» (Як.2,15-17). Святий Франциск з Асижу каже: «Лише даючи, ми отримуємо. Лише прощаючи, ми самі є прощені, а помираючи, ми народжуємося для вічного життя». Апостол Павло нас навчає: «Багатим у цьому світі накажи, щоб не неслись думками вгору та не надіялися на нетривке багатство, лише – на Бога, який щедро дає нам усього для вжитку; щоб добро чинили, багатіли добрими ділами, були щедрі, ділилися радо і тим робом збирали собі скарб – добру підвалину на майбутнє, щоб осягнули життя правдиве» (1 Тим.6,17-19). У Євангелії від Матея Ісус Христос також нас навчає: «Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт.6,19-21).
Можливість заробити гроші, ті чи інші таланти, хист, мудрість дає нам Господь Бог. І дуже важливо, щоб людина не впадала в гординю, вважаючи, що це я такий мудрий, що це я такий роботящий, і я доробився, і все це є моє. Християнин завжди за все дякує Богові. Християнин завжди дякує Богові за кожний заробіток, який Господь йому дає. Це мені дав Бог, а, відтак, я маю розуміти, що це є ласка Божа, і я повинен вміти ділитися тими грошима з тими, хто їх потребує. Християнин пам’ятає про те, що потрібно вміти ділитися з тією людиною, яка потребує цього милосердя. Мова тут йде про щось більше і глибше, про те, що, можливо, в тебе є знайома людина, яка знаходиться в біді. Це може бути якась вдова чи сироти. Тоді ти повинен виявляти своє милосердя. Наприклад, коли овдовіла жінка і у неї є діти. Якщо ти любиш свого ближнього, то ти завжди будеш пам’ятати про цю вдову. Ти не зробиш одноразову акцію, а будеш пам’ятати про цю людину. Перед першим вересням ти будеш розуміти те, що їй потрібна не одна тисяча гривень, яких вона напевно немає, для того, щоб відпровадити дітей до школи. Перед Різдвяними святами їй напевно також щось потрібно, а також і перед Пасхою. Починається літо, і ти зі своїми дітьми їдеш на море, але ти розумієш, що вона не буде мати такої можливості. Отже, ти думаєш про людину, яка знаходиться в постійній скруті. Ти ставиш собі завдання, щоб в міру своїх можливостей огортати її своїм милосердям. І роблячи добро тихо і скромно, не хвалячи себе перед людьми, ти, любий брате і сестро, збираєш собі скарб на небі, бо твоє серце має скарб – любов. Твоє серце отримало скарб – милосердя, співчуття. І ти в очах Бога стаєш Божою дитиною. І коли ми саме так живемо, тоді ми маємо мудрість. Тоді гроші для нас стають засобом для нашого життя, засобом для допомоги тим, які цього потребують, засобом для осягнення спасіння моєї безсмертної душі. Коли я вірю в Бога, коли я дякую Йому за те, що маю, то завжди щиро ділюся з тим, хто цього немає, але цього потребує. Бо не кожна людина потребує грошей, хтось, можливо, потребує чогось іншого: моєї присутності, мого теплого слова, моєї якоїсь іншої допомоги. Але гроші мають велику цінність тільки в земному житті. І ми їх повинні використовувати задля будування Царства Божого тут, на землі».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
