О. Андрій Зелінський: “Нам сьогодні бракує людей, які вміють заразити людяністю інших”

Так склалося, що через численні трагічні події в історії України ми звикли фокусувати свою увагу на невдачах, провалах, на драмі. Ми завжди напоготові: аби не трапилося чогось гіршого. Нам досі бракує відваги на творчість. Одиницям лише вдалося прорватися крізь цей неусвідомлений страх. А у цей час повз нас проходить стільки можливостей. Коли ж людина не реалізує себе та не використовує свій потенціал, вона втрачає смак життя, їй стає сумно жити. І тоді виникає необхідність заповнити порожнечу. Бути людиною треба вміти. Саме в нашій людяності є та сила, яка може побороти будь-якого ворога. А ми зосереджені на минулих провалах, нам бракує віри в те, що вихід існує, що прорватися можна. От і носимося з нашими ментальними матрацами. Бо вже заздалегідь запрограмували себе на падіння. А якщо так страшно впасти, тоді навіщо взагалі вириватися вперед? Така невпевненість у собі значною мірою гальмує людину і впливає на ціле суспільство. Бо де страх, там і недовіра.

У нашій пострадянській свідомості людина досі існує як певна ідеологічна конструкція: «людина-громадянин», «людина-революціонер», «людина-захисник», «людина-трудівник»… Так ніби зникла просто людина, яка вміє відчувати смак кави, бачити барви світанку, брати на себе відповідальність за літнього сусіда, творити музику. Нам сьогодні бракує людей, які вміють заразити людяністю інших. А це так просто: вміти щиро усміхатися, дивитися в очі комусь іншому, довіряти і не боятися. Ми втратили зв’язок із гуманізмом у плані поваги і пошани до людини. Ми віримо в ідеології, а не в людину. Ми вчимося компенсувати себе іншими, перестали відчувати радість за те, що можемо наповнювати чиєсь життя сенсом. Важливо вміти озброїтися усмішкою. Усмішка – одна з найвідважніших якостей людини. Тільки хоробра людина вміє завжди щиро усміхатися. Робити це, коли вам весело, легко. А ось усміхатися тоді, коли вам стає важко, – це сила. Усмішкою ви даєте зрозуміти людям, що не все втрачено. Надія є!

Сенс — це пальне, яке наповнює наше життя силою. Це дозволяє людині переживати поразки і виходити з них переможцем за будь-яких обставин. У кожній поразці треба бачити можливість для подальшого розвитку.

Джерело: https://shpalta.media/2, За матеріалами   інтерв’ю  “Війна змінює кожного. Інтерв’ю з першим військовим капеланом у штабі АТО Андрієм Зелінським”, Ватаман Діани