У євангельському уривку Ісус Христос говорить: «Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною» (Мр.8,34). Найважливіший час у нашому житті – це недільна Літургія. Ісус встановив Новий Завіт саме тоді, коли в цю ніч віддавав себе на смерть. Ісус прийшов, взявши на себе наші гріхи. Він, не маючи гріхів, не повинен був вмирати взагалі. Але Бог, який стався Чоловіком, помирає нашою смертю, бо ми не здатні через смерть перейти у життя. Господь дарує нам Причастя для того, щоб ми отримали безсмертя.
Ми пригадуємо, як посередині стояв хрест Ісуса, а збоку знаходилися ще два хрести, на яких було розіп’ято двох розбійників. І, власне, обидва розбійники справедливо терпіли муки за свої гріхи. Один із них, як знаємо, починає нарікати і насміхатися. А другий розбійник каже: «Пом’яни мене, як прийдеш у Царство своє». А Ісус йому відповідає: «Сьогодні будеш зо мною в раю». Отже, для одного розбійника терпіння перетворюється у спасіння, а для іншого – у прокляття. Для розбійника, який покаявся, хрест став дороговказом до неба, а для іншого – в пекло.
На цьому світі немає людини, яка сама себе може врятувати. Навіть праведники, які жили у Старому Завіті, чекали на Воскресіння Сина Божого. Ми спасенні Його пролитою кров’ю. Кожна неділя – це кров Його Завіту. Саме для нас Господь жертвує своє Тіло і Кров. Кожної неділі ми збираємося у храмі, щоби просити у Бога ласки. Без тебе, Боже, ми не здатні чинити добро, не здатні любити. Саме тому у третю неділю Великого посту посередині Церкви стоїть хрест, щоби нам показати шлях нашого Бога. Пам’ятаймо про те, яку велику ціну Він заплатив за нас, щоб ми перестали страждати. Він взяв на себе нашу смерть, наше прокляття, наші страждання, щоб простелити нам шлях до Небесного Отця.
о. Орест Фредина, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці Львівської Архиєпархії УГКЦ
Повязані записи
