У сьогоднішньому Євангелії від Луки ми читаємо про те, як Ісус Христос оздоровляє кровоточиву жінку і воскрешає дочку голови синагоги Яіра. Ці два великі чуда Спаситель здійснює через дотик. В одному випадку кровоточива жінка доторкнулась краю Його одежі й умить стала здоровою – спинилась її кровотеча, а в іншому – Він узяв дочку Яіра за руку й голосно промовив: «Дівчино, пробудися!» (Лк.8,54). І дух її повернувсь до неї, і вона миттю встала. Сьогодні Господь приходить, щоб доторкнутися до кожного зраненого серця, щоб утішити кожну заплакану родину. Відкрийте двері свого сумління і запросіть Бога у своє життя. Адже Він, як люблячий Батько, кожного дня чекає зустрічі з нами. Про те, які життєві бар’єри заважають нам зустріти Бога у своєму житті, про те, як подолати свою гордість, як подолати страх смерті, розмірковує капелан Центру Опіки Сиріт отець Остап Нич:
«Сьогодні, читаючи святе Євангеліє від Луки, знову чуємо не про одну, а про три особисті зустрічі людини з Богом. Минулої неділі, як пригадуєте, також відбулася зустріч Ісуса Христа з людиною, в якій перебував цілий легіон злих духів. Отже, відбулися особисті зустрічі людини з Богом, однак обставини при цих зустрічах були зовсім різними. У євангельському уривку минулої неділі читаємо про те, як люди, які населяли цей край, попросили Ісуса відійти. Навіть попри те, що Він оздоровив цього біснуватого чоловіка, вони з обережністю поставилися до цього. Сьогодні ми читаємо про діаметрально протилежну ситуацію, коли Ісус Христос прибуває у інший край, який знаходився на іншому боці озера. І люди товпляться біля Нього, вони великим натовпом йдуть за Ним для того, щоб просто бути з Богом. Вони йдуть за Ісусом для того, щоб почути Його слово, а, можливо, щоб і оздоровитися. І у цьому натовпі людей ми бачимо три особливі зустрічі з Христом, як з Спасителем, як з Богом.
Перша зустріч, яка відбулася, – це зустріч Ісуса Христа з Яіром. Яір, як ми читаємо у Євангелії, був головою синагоги. Ми знаємо також і про те, які стосунки Господь мав з тогочасними представниками релігії, представниками юдаїзму. Ми знаємо, що не один раз Його, можливо, могли вигнати з синагоги за те, що Він говорив якусь певну правду про фарисеїв чи інших священнослужителів. Ми знаємо, що дуже часто Ісус Христос порушував закон, за яким жили фарисеї, які стосувалися робити в суботу чи оздоровлення у суботу. Але, як бачимо, вкінці кінців фарисеї і священнослужителі дійшли до того, щоби засудити Ісуса Христа на смерть. Однак сьогодні зустріч Христа і Яіра ламає цей великий бар’єр між Ним і представниками релігії у тогочасному суспільстві. Адже попри всі ці свої прояви гордості, які часами були у фарисеїв і священнослужителів того часу, перемагає те бажання, щоби Господь діткнувся саме мого життя. Сьогодні ламається цей перший бар’єр між Богом і людиною – гордість. Дуже часто нам також є важко переступити через свою гордість і попросити вибачення. Однак сьогодні Господь показує нам, що дуже важливо вміти переступити через цей бар’єр гордості.
Друга людина, яка сьогодні зустрічає Ісуса Христа, – це кровоточива жінка. У всіх євангелістів є розповідь про цю кровоточиву жінку, яку ми неодноразово чули. Знаємо, що кров – це те, що давало життя в тогочасному юдейському суспільстві, але в іншому випадку, коли кров пов’язана з якоюсь хворобою, вона є тим, що занечищує цю людину. І, відповідно, ця людина, до якої доторкнулася кровоточива жінка, ставала нечистою. Після цього не можна було приходити на спільну молитву, заходити до храму, бо потрібно було очиститися. І ця жінка доторкається до Христа, бо «витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити» (Лк.8,43). Для неї це був останній шанс, остання надія на те, щоби якось спасти своє життя. Вона доторкається і отримує зцілення. Ісус Христос, відчувши, що сила вийшла з Нього, спитав: «Хто доторкнувся мене?» (Лк.8,45). Ця жінка знала, яке становище буде в неї в суспільстві, коли вона признається, що доторкнулася до Учителя, який, попри якісь певні упередження священнослужителів, мав дуже великий статус серед звичайного населення. І все ж таки вона признається, а Ісус Христос не пригнічує її, але навпаки, – підносить, кажучи: «Віра твоя спасла тебе» (Лк.8,48). Саме тут йдеться про другий бар’єр, який Христос ламає, – наш страх перед кроком у напрямку Бога.
І ще одна зустріч – це зустріч Ісуса з мертвою дочкою Яіра. Здавалося, що це вже дійсно кінець. Це вже не те, що стояти перед лицем смерті, а це вже і є смерть, тому що дочка не дихає, всі довкола плачуть. Але в життя цієї родини, в життя цієї дівчини приходить Христос. Він підносить її зі смерті через віру її батька, через віру всіх тих, які знаходяться поруч неї. Ісус Христос ламає ще один бар’єр, який, напевно, що кожен з нас відчуває у своєму житті, – це страх перед смертю, страх перед чимось дуже невідомим. Однак сьогодні Христос показує, що смерть не є якимось бар’єром, але це лише міст між нашим дочасним життям і життям вічним, у якому ми будемо жити з Богом. Ці всі сьогоднішні зустрічі людини з Богом дуже гармонійно поєднуються з нашим сприйняттям віри, тому що кожна зустріч з Богом базується на великій вірі. І коли наша віра в Бога буде досконалою, коли наша віра в Бога буде беззаперечною, тоді Бог дасть нам все те, що потрібно для спасіння. Дорогі брати і сестри! Сьогодні бажаю, щоби ми завжди вміли визнавати себе християнами, послідовниками Христа. Не бійтеся приглушити свою гордість. Не бійтеся ступати у невідоме, у щось таке, що готує нам Господь. Не бійтеся приймати всі обставини, які дає нам Господь. І найголовніше – кожен день готуймося до зустрічі з Ним у Царстві Небесному. Через особисту молитву, через Сповідь, через Причастя готуймося до зустрічі з Богом. Нехай Господь усім нам у цьому допомагає і веде нас до святості».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
