Яке завдання варто поставити собі у часі Адвенту? Як пережити цей особливий період із радістю у серці та заохотити до Адвенту дітей? У чому особливості Адвентового календаря, та як правильно постити від соціальних мереж? Про це та більше спілкуємося із о. Павло (Одуєм) францисканцем, настоятелем парафії св. Антонія РКЦ у Львові.
-Вже розпочався Адвент. Як, на Ваш погляд, сучасній людині, яка живе у дуже швидкоплинному світі, ввійти в цей дух Адвенту, правильно налаштувати струни своєї душі?
-Адвент – це час радісного очікування на прихід Ісуса.Час Адвенту можна називати постом, але тільки в такому значенні, що входимо більш в себе, щоб знайти Бога, щоб знайти простір на Бога, зробити Йому місце. Але,як християни, маємо очікувати на Друге Пришестя Ісуса і бути готові з Ним на зустріч, коли Він прийде вдруге в кінці часів. Знаю людей, які у період Адвенту мають намір змінити якісь дуже прості речі у своєму житті. Ми як монахи, наприклад, поставили собі завдання навіть в обідній час перебувати в габіті. Не знімаємо його, навіть попри те, що потрібно виконати якусь роботу. Це дрібниця, але вона дуже важлива. Варто розуміти, що коли ми від чогось відмовимося, потрібно правильно заповнити це “місце”. Наприклад, Богом, Його присутністю, більше присвятити Йому часу через молитву, більше спілкуватися з Ним, читати Боже Слово. Бо лихий теж може зайняти це місце, будьмо обережні, чутливі.
-Як перекладається слово “Адвент”?
– Слово “Адвент” – перекладається як «очікування». Ісус прийшов, щоб зайняти належне Йому місце. І насправді кожен з нас має приготувати місце для Ісуса у своєму житті,у своєму серці і це є дуже важливим, варто, про це задуматися. Тобто не лише про зовнішнє наповнення, різні вертепи, коляду, хоча це також потрібно, але зробити місце у своєму серці для Ісуса, який приходить.
– У чому сенс Адвентового календаря?
– Я би сказав, що Адвент ділиться на дві частини. До шістнадцятого грудня включно – є тексти Літургії Слова, вони стосуються другого пришестя Ісуса. Маємо усвідомлювати собі, що ми живемо так, насправді, вже дві тисячі років, живемо в такому часі і в такому періоді ,це є час, останній час і ми не знаємо ,коли Господь прийде ,нам треба бути чуйними і очікувати Його Пришестя. Також є Літургія Слова, яка власне, говорить нам про останні дні. Натомість друга частина – від 17 грудня по 25-24 грудня , це є вже безпосереднє приготування до Різдва. і тексти Літургії нам говорять про все, що пов’язане з народженням Ісуса,від Пришестя Ісуса – аж до Його Народження. Гарна практика є ,коли люди можуть кожного дня заглиблюватися в Боже Слово на цей день. І це важливо робити не лише під час Адвенту.Слово Боже передусім супроводжує нас протягом цього дня, воно дає нам відповіді.Варто саме вранці читати Слово, а якщо рано неможливо, то хоча б ввечері попереднього дня, щоб це Слово вкорінилося в наше серце, і щоб ми роздумували над ним під час різних життєвих подій, роботи. Також особливою є третя неділя Адвенту. Вона називається Гавдете. Латинською це слово означає “радіти”. І навіть колір літургійних шат у цей період відрізняється. Він рожевий, це досить незвично.
Радіти маємо зокрема через те, що Господь вже близько, вже стукає в двері ,вже має бажання поселитися в моєму серці, І тексти Літургії дуже сильно заохочують до радості ,переживання цього відчуття через те,що Ісус приходить.
-Як заохотити дітей до Адвенту ?
– Рорати,наприклад ,є такі особливі Літургії. Вони називаються Роратні Меси. В нас це відбувається таким чином, що діти рано-вранці ,коли ще темно приходять до храму з лампадками. Ці лампадки немов є тим Світлом, що наближається до нас, яким є Ісус Христос, який розсвітлює темряву, темряву цього світу, гріха. Після заклику священика “Слава во вишніх Богу” ми вмикаємо всі світла, які лиш у храмі є. Після цієї Меси, ми запрошуємо дітей на сніданок, є булочки, чай з лимоном. Діти дуже чекають цього, для них це велика радість. Вони люблять бути разом. Триває це все недовго, адже діти потім відразу до школи біжать.
– Як постити від соціальних мереж? І як звільнитися від цієї залежності? Настільки я знаю особисто Ви не є користувачем соціальних мереж.
– Я відмовився від присутності у соціальних мережах, бо я зрозумів, що це злодій мого часу. Бог нам дав час і це найбільша цінність, яку ми маємо використовувати правильним чином. Я був у соціальних мережах, здається 12 років тому. І прийняв згодом рішення, що я буду там просто відсутній. Я не кажу, що це погане знаряддя, воно є потрібним у сучасному суспільстві, але не вважаю, що всі там мають бути. Хай тим займаються ті, котрі цього хочуть і вміють правильно тим користатися. Але іноді через надмірність віртуального світу, втрачається відчуття живого спілкування. Люди у навушниках на вулиці, постійно тримають у руках телефони, які стають немов продовженням їхніх рук. І коли немає живого спілкування, зустрічі з людиною, як на мене, це страшне. Через це молодь не вміє говорити між собою. Мене нервує, коли люди у кафе, чи у інших місцях витягують ті телефони, смартфони і заглиблюються у них, замість того, щоб просто поговорити. Треба вміти слухати й говорити, складні часи зараз і, чесно кажучи, не знаю відповіді на питання, що з тим зробити, має бути якась дисципліна, я б сказав дуже добре, бажано мати якусь таку дисципліну особисту ,внутрішню.
Розмовляла Оксана Бабенко
Записала Ольга Полицька
Фото з Інтернету
Повязані записи
