Пропонуємо до Дня всіх закоханих,прочитати роздуми о. Романа Демуша про християнську суть любові.
“Любов не можна купити чи продати. Її можна, хіба що, подарувати. А подарунок – це щось безкорисливе! Дар – це коли я даю, не очікуючи взамін. Просто даю тому, хто навіть не може віддати.
Ми часто не вміємо ні дарувати, ні приймати подарунків. Так є. Навіть як йдемо на День Народження, іменини, весілля, то зразу думаємо, а скільки дарували нам, щоб часом було не менше. А, як приймаємо подарунки, то так переживаємо, щоб не забути віддарувати рівномірно.
Це вже не про подарунки! Це вже про комерцію! І дуже часто ось так ми торгуємо любовю! Ти мені любов, я тобі! Або й “не любов.ю”: ти мені, я тобі.
(Старий Завіт: око за око, зуб за зуб. Все по чесному, здавалося б)
Але це не про дар. Не про любов! Бо любов – це вміння даруватись. І приймання дарування когось.
Дуже просто дарувати речі, значно важче дарувати себе. Це по-особливому важко в контексті, коли замість того, щоб любити людей і користуватися речима, ми часто користуємося людьми, а любимо речі…
Користуємося дент, два, поки не надоїсть. Або ж, поки не знайдемо іншу “цяцьку” або самі станемо “цяцькою”.
На ніч, на день, на місяць, на рік на “певний час”.
Але це не про любов! Бо любов, це на щодень і аж до смерті.
І це не рутина. Це “смак життя”. Це не життєві дні, а дні, сповнені життя. Миті наповнені життям.
Любов – це відповідальність за всю людину!
Але нам часто так важко, бо замість любити те що цінне, ми цінуємо те. що любимо.
І шукаємо нових “феєрверків”.
Подружня любов – це передсмак неба
Бо в небі ми будемо любитися!
І тільки того!
Ми будем люблені..
Скажу більше: подружнє кохання – це передчуття Раю!
Так само як Євхаристія!
І одне і друге: безкорисливе дарування свого тіла. Усього себе!
Без резерву. І аж до смерті! Бо любов – це відповідальність, на все життя, а не поки не надоїсть.
Джерело: Інстаграм-сторінка отця Романа Демуша
Повязані записи
