Сьогодні Христос, промовляючи до кожного із нас, розповідає притчу про смоковницю, яка не дає плоду. Образом господаря, який посадив цю смоковницю, є не хто інший, як наш Господь, – Бог Отець. Виноградарем може бути один із пророків, яких Господь посилає до свого народу. А смоковниця – неначе Божий люд. В часи Ісуса Христа вона асоціювалася з ізраїльським народом, покликаним народом, який отримав Божі Заповіді, який повинен був принести плід. Цей народ своїми добрими ділами повинен був показати приклад для інших народів, щоб ті навернулися і прийшли до Єрусалиму поклонитися Предвічному Богу.
Ми з вами є спасенні, хоч і померли через наші гріхи. Через Божу благодать, через прихід Ісуса Христа ми отримали спасіння. Ми сотворені чинити добро, але гріх і диявол приходять таємно, щоб їх не було видно. І диявол намагається спотворити те, що є добрим, що ми любимо. Він намагається щось хороше подати під виглядом поганого. І коли ми будемо піддаватися тим чи іншим спокусам, то диявол ніколи не буде нам показувати правдивої природи цього гріха, а буде маскувати його під щось приємне, радісне і очікуване.
Ми з вами маємо можливість відійти від дії диявола і прийняти Божу благодать. У Євангелії Христос каже: «Покайтеся». Він описує ті трагічні події, які на той час відбувалися в Його народі, зокрема розповідає про галилеян, яких було вбито, про мешканців Єрусалиму, на яких впала башта. У євангельському уривку Господь закликає до покаяння.
Лишень власним покаянням ми можемо подолати диявола. Ми маємо прийти до Бога, визнати перед Ним свої гріхи, свої провини. Ми маємо відкритися Йому такими, як ми є. Саме Таїнство Сповіді відкриває нам любов Божої благодаті, любов Божого милосердя. Дуже часто Таїнство Сповіді порівнюють з обіймами, якими милосердний Отець обіймає кожного із нас. Він знає нас такими, як ми є, навіть краще, аніж ми знаємо самі себе. Господь знає глибини нашого серця. І тоді прийдімо до Нього і скажімо: «Боже, ті чи інші речі не дозволяють мені бути твоєю дитиною, але я так потребую твоєї благодаті і любові». Він повсякчасно пробачає нам наші провини. Він допомагає освітити наші серця своєю любов’ю. Часто приступаймо до Таїнства Сповіді.
Останнім часом ми переживали пандемію, а зараз переживаємо повномасштабну війну, яку проти нашої Батьківщини розпочала росія. І диявол буде і далі намагатися нас відтягувати від таїнства Божої любові, мовляв, що зараз не час, що зараз небезпечно, варто ще трішки зачекати. Як будеш у старшому віці, тоді можливо прийдеш до Таїнства Сповіді. І так постійно він нас буде відтягувати від Божої любові. Але ми, розуміючи, що диявол має хитрий задум позбавити нас гідності Божого синівства, приступаймо до цього таїнства Божих обіймів і повсякчасно наповнюймо наше серце Божою любов’ю, і ділімося нею з іншими. Саме так ми зможемо подолати диявола в нашому серці, в нашому суспільстві, в нашому народі, а відтак – у цілому світі.
о. Роман Ментух, військовий капелан Гарнізонного храму св. ап. Петра і Павла Львівської Архиєпархії УГКЦ
Повязані записи
