Маловідоме об’явлення Богородиці – хоча єдине, офіційно визнане церковною владою на території Польщі.
Ґетшвалд став відомим завдяки об’явленням Пресвятої Богородиці, які відбулися через 19 років після об’явлень у Люрді і тривали з 27 червня по 16 вересня 1877 року. Головними візіонерами були тринадцятирічна Юстина Шафринська та дванадцятирічна Барбара Самуловська. Обидві походили з бідних польських родин.
Богородиця вперше об’явилася Юстині, коли вона поверталася з матір’ю з іспитів перед першим Святим Причастям. Наступного дня Барбара Самуловська також побачила «Світлу Владичицю» («Jasną Panią»), яка сиділа на троні з Немовлям Ісусом поміж Ангелів над кленом перед церквою під час того, як тривала молитва на вервиці.
Коли дівчата запитали: «Хто ти?»
Вона відповіла: «Я Пресвята Діва Марія Непорочного Зачаття!»
На запитання: «Чого бажаєш, Мати Божа?»
Відповідь була: «Бажаю, щоб ви молилися на вервиці щодня!»
Далі, запитуючи про здоров’я та спасіння різних людей, діти поцікавилися: «Чи буде визволена Церква в Царстві Польському?» «Чи незабаром осиротілі парафії південної Вармії отримають священників?»
У відповідь вони почули: «Так, якщо люди ревно молитимуться, то Церква не буде переслідувана, а осиротілі парафії отримають священників!» Ці питання мали підстави через переслідування, які зазнавала Католицька церква від російської влади в «Царстві Польському» після Січневого повстання, а також через обмеження впливу Церкви на прусських землях у період так званого Kulturkampf**
Відповіді Богоматері у Ґетшвалді принесли польським католикам розраду, що зробило це місце популярним для паломництва. Саме тому прусська влада відразу ж поставилася до об’явлень дуже негативно. Місцева адміністрація, німецька преса і частково духовенство вважали це об’явлення політичною маніфестацією, польською національною демонстрацією або ж шахрайством та забобонами, небезпечними для держави, прогресу та соціального миру. Щодо паломників та священників, а передусім до місцевого пароха о. Августина Вайхсля, застосовувались утиски та репресії: ув’язнення, штрафи та відсторонення від душпастирського служіння.
Тодішній вармінський єпископ Філіп Кременц цікавився подіями в Ґетшвалді. Спочатку він вимагав детального звіту від парафіяльного священника, а потім делегував каноніків кафедральної капітули до Ґетшвалда для участі в спільних молитвах на вервиці, спостереження за станом і поведінкою візіонерів під час об’явлень, підготовки протоколів їхніх свідчень та збору спостережень паломників і священнослужителів.
Звіти єпископських делегатів підтвердили, що в об’явленнях не було шахрайства чи обману, а дівчата поводилися нормально. У їхній поведінці немає фанатизму, бажання наживи чи визнання. Візіонерки виділялися, як писалося, скромністю, щирістю і простотою.
Першу згадку про Ґетшвалдські об’явлення дав пелплінський «Pielgrzym» 10 липня 1877 року.
Вплив об’явлень на Вармію був величезним. Передусім відбулося відродження морального життя та зростання релігійної свідомості вірних. Через п’ять років після подій у звіті від 27 вересня 1882 року о. Августин Вейхсель писав: «Не тільки моя парафія, але й ціла місцевість стала більш побожною після об’явлень. Це підтверджується спільним промовлянням Святої Вервиці в усіх домах, вступом багатьох людей до монастиря, регулярним відвідуванням церкви (…).
Добрі наслідки явлень поширилися всюди, вони поширились не лише польськими землями, але й в Росії (…). Явним результатом став звичай відмовляти вервицю щодня в групі. У південній Вармії вервицю відмовляли майже в усіх домівках, так само як і в багатьох парафіях Холмської, Познанської та Вроцлавської дієцезій. У селі на річці Гілва парафіяни відмовляли вервицю в церкві тричі на день: вранці, опівдні та ввечері. Крім того, були численні навернення та часте приступання до Святих Тайн.
Великі зміни відбулися в суспільно-політичному житті. Об’явлення Богоматері вважалося пробудженням національної свідомості місцевого населення Вармії та відродженням почуття єдності з поляками з інших районів. «Якщо Пречиста Діва Марія промовляла до дітей Вармії польською, то гріх, якщо хтось зрікається рідної мови як дару Божого!» Цей аргумент використали національні діячі південної Вармії, коли в 1885 р. розпочали петиційну кампанію та організовували мітинги за відновлення польської мови в народних школах, потім його багато разів повторювали в «Gazeta Olsztyńska» та перед виборами до прусського парламенту, коли шукали голосів за польського кандидата.
Культ Богоматері міцнів та сяяв все більше. Щороку 29 червня, 15 серпня та 8 вересня до Ґетшвалда звідусіль з’їжджалися натовпи польських паломників. Тут сходилися їхні шляхи, тут вони шукали підкріплення. Німці також ходили на прощу. Наплив паломників заохочував парафіяльних священників, зокрема племінника одного з них, розбудовувати санктуарій. Поки ще тривали об’явлення, 16 вересня 1877 року на місці, де Богородиця об’являлася дітям, була встановлена каплиця зі статуєю Пресвятої Діви Марії. Її виготовили в Мюнхені.
Роками паломники черпають воду з джерела, яке благословила Божа Мати 8 вересня 1877 року — свята вода приносить полегшення стражденним і численні зцілення. Сама дія благословення була увічнена статуєю Пречистої Діви в альтанці. Потім воду скерували до кам’яного колодязя. Над джерелом є три мармурові барельєфи, де показано, як Мойсей своїм жезлом торкається скелі, з якої витекла вода, а ізраїльтяни п’ють воду в пустелі.
Найбільші заслуги у поширенні послання Матері Божої Ґетшвалдської належать пароху Августину Вайхселю (1830-1909), який душпастирював у Ґетшвалді майже 40 років. Він дуже глибоко переживав ці події, всю свою священницьку ревність присвятив служінню побожним паломникам і намагався уважно спостерігати за подіями. Отець Вайхсель походив з німецької родини, яка роками жила в Пєнєжно, але підтримував поляків у їхній прив’язаності до віри та мови батьків. Під час об’явлень він опікувався візіонерами. Він відправив їх до Дому св. Юзефа в Пелпліні. Його кілька разів заарештовували та притягували до суду за поширення культу Марії.
Ґетшвалдським об’явленням надав особливого значення і пов’язав їх із становищем польського народу блаженний отець-капуцин Гонорат Кожмінський зі Закрочимя (1829-1916). У своїх проповідях він наголошував, що події 1877 року є доказом благословення і ласки, наданої полякам. «Ніколи не було чути, щоби Богородиця являлася так довго, так доступно і так урочисто».
11 вересня 1977 року перед четвертим Загальнопольським маріологічним конгресом відбулося святкування 100-ліття об’явлень Пресвятої Богородиці, яке очолив Кароль Войтила, митрополит Краківський. Цього дня єпископ Вармінський Юзеф Джазга урочисто затвердив культ об’явлень Матері Божої в Ґетшвалді.
24 червня 2002 року Папа Римський Іван Павло ІІ надіслав листа з нагоди 125-ї річниці об’явлень Пресвятої Богородиці, здійснивши духовне паломництво до Ґетшвалдського санктуарію, щоб подякувати Марії за Її присутність та материнську опіку.
Використано матеріал зі сайту sanktuariummaryjne.pl.
*Царство Польське — одна історичних назв польських земель з колишнього Варшавського князівства, які за рішенням Віденського конгресу 1814—1815 відійшли до Російської імперії та перебували в її складі до 1917.
**Kulturkampf (нім.) «боротьба за культуру» — назва, якою зазвичай окреслюють події в Німецькій імперії в 1871–1878 роках, коли канцлер Отто фон Бісмарк намагався зменшити вплив Католицької церкви в країні.
Також читайте:
о. Іван (Дяків) MS: «Послання Матері Божої з Ля Салет актуальне сьогодні для нас»
Таємниця образу Богоматері Ґваделупської
Повязані записи
