“Нехай у Церкві мовчать жінки ваші”, “Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка!” — ці уривки із Святого Письма та вічна теза про те, що “християнство – патріархальна релігія” часто блукають просторами Інтернету і збурюють розуми багатьох. Яким є місце жінки у Церкві сьогодні та як знайти необхідний баланс між амбіціями і мудрим розподілом суспільних обов’язків ми запитали у отця Йоана (Лубіва) ЧСВВ.
– То чи можна стверджувати, що “християнство — патріархальне?”
– Якщо це питання піднімають, то зазвичай підкреслюють, що чоловік може стати священиком, а жінка — ні. І від цього меседжу у таких дискусіях відштовхуються. Але по-ідеї, якби Бог хотів, щоб Діва Марія стала священиком, то так би і сталося. Але я думаю, що Богородиця не чулася нижчою від цього. Натомість Діва Марія відкриває нам по-новому жінку. Коли ми входимо у Євангеліє, то бачимо, що незалежно від статі є цінність жінки і є цінність чоловіка. І кожен має свою відповідальність у житті. Втім ще існують стереотипи, які прийшли у наш контекст з минулого. – У стародавній Церкві були диякониси. Така практика у сучасності можлива? – Служіння жінки у Церкві я би не називав титулом “диякониса”. Бо ми знаємо, що диякон – це чоловік, чи хлопець який готується у майбутньому стати священиком. Тобто це зазвичай перехідний період, перед отриманням сану. Сьогодні у Церкві жінка може виконувати певне служіння. І те, що зробить жінка, того не зробить чоловік. Можливо у давній Церкві титулом “диякониса” просто хотіли підняти гідність жінки. Але це не зовсім той спосіб.
– У якому саме служінні у Церкві жінка може реалізувати себе сьогодні?
Наприклад, я бачу, що багато жінок є на Божественній Літургії. Тому ми бачимо, що диспозиція жінки є більше відкрита на Бога. У Церкві жінка допомагає відповідно до таланту і здібностей. Наприклад, співає у хорі. Також жінка може своїм материнським теплом обдаровувати дітей-сиріт. Вона вміє не просто навчати сухої раціональної доктрини, але докласти до того серце. Що не кожен чоловік може зробити. Але жінці притаманна більша ніжність і м’якість.
– Сьогодні часто говорять про те, що суспільство знову стає матріархальним...
– Я до цього ставлюся просто. Жінки мали би виховувати синів бути чоловіком. Бути особою, яка подібна до свого батька. Якщо жінка виховує свого сина неправильно, то у дитинстві він буде за плечима у матері, а у юності — за плечима у дівчини. А коли ввійде у сім’ю, то буде за плечима жінки. Варто хлопців загартовувати з юних літ, не захищати його надмірно. Чоловік несе відповідальність за родину і саме він є головою сім’ї. Жінка також не мала би перебирати на себе ці обов’язки. Варто вміти знаходити ключ до свого чоловіка. Вона би мала віддавати чоловіку у руки ініціативу. Бо інакше ми зауважуємо, що жінка є на базарі, у магазині, на кухні, і у Церкві, і скрізь. А чоловік де є тоді? Що робить чоловік? Якщо хтось один на кухні, то для чоловіка не принизливо помити посуд, або витерти його. І у сім’ях, де є правильне розуміння чоловічості і жіночності так і є. Якщо ж є нашарування з минулого, стереотипи, то жінка стає рабинею. Але вона не є рабинею, а вільна. І потрібно поважати її гідність і свободу. Такого не мало б відбуватися. Рядки зі Святого Письма “Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка!” дуже поширені. Але чи має дружина боятися? Жінка не має взагалі боятися свого чоловіка. Бо якщо візьмемо Святе Письмо і Євагенгеліє, то неодноразово від Бога звучить “Не бійся!”. Ми би мали навчитися роздумувати над такими уривками. Уникати неправильного розуміння. Чому жінка має боятися чоловіка? Якщо згідно Святого Писання чоловік і жінка творять єдине ціле, вони покликані до любові. А де є страх, там немає любові. Про це наголошує святий євангелист Йоан. Можливо би краще казати, що чоловік має любити свою жінку, а жінка — чоловіка. Це було б шляхетніше і здорово. Коли є любов. Натомість страх це є щось непроговорене. Іноді почути точку зору, що жінка покарана Господом за те, що Єва порушила Божу заборону і з’їла плід з дерева Пізнання. Як брати Святе Письмо, то чоловік буде у поті чола працювати, жінка народжувати у болях дітей. І це сказано. Що є важчим? Виконувати важку працю, чи народжувати дітей — народилася дитина і є радість. Напевно, це залишиться вічним запитанням. Хоча жінка також часто працює. І теж може досвідчити, що складніше. Втім якщо жінка є любленою, захищеною чоловіком, то і не буде порівнювати. Вона буде щасливою від того, що творить єдине ціле і у такий спосіб має змогу продовжувати життя на землі.
Повязані записи
