Автор: Крістофер Д. Реймонд
Погане богослов’я призводить до чисельного спаду в Церкві. Правовірні (ортодоксальні) вірні залишаються, а ті, хто має неортодоксальні (тут — некатолицькі) погляди, йдуть геть. Дані поколінь це підтверджують: віра хитається на слабкому фундаменті. [Йдеться про чисельність Римсько-католицької церкви в США, однієї з найбільших «помісних» католицьких церков світу].
Остання хвиля дослідження релігійного ландшафту, проведеного Pew Research Center, показує, що занедбання [церковної] практики, спад віри та приналежності до Церкви триває десятиліттями. На кожного новонаверненого, якого отримала Церква [Католицька — в США], припадає (щонайменше) вісім тих, хто відступив від неї. Водночас все менше стає тих, хто, залишаючись у лоні Церкви, має ознаки «практикуючого католика». Наведені цифри надають додаткової нагальності зусиллям, спрямованим на те, щоб (1) зрозуміти, як це сталося, і (2) вжити заходів для виправлення ситуації.
Хоча жодна причина сама по собі не пояснює спад, який спостерігається в даних Pew, одне пояснення все ж таки можна знайти: йдеться про брак ортодоксальності. Простіше кажучи, ті, хто — або через погану катехизацію, або через оточення культурою, яка стає все більш ворожою до вчення Церкви — дотримуються богословських поглядів, що суперечать вченню Церкви, мають менше шансів залишитися в Церкві в довгостроковій перспективі, ніж ті, хто дотримується ортодоксальних поглядів.
Хоча ця теза може здатися очевидною для тих, хто читає цю статтю, важливо пам’ятати, скільки людей намагалися (а деякі відомі імена продовжують намагатися) діяти всупереч цій реальності. Щобільше, розглядаючи взаємодію між вірою та її змістом, ми бачимо, що ступінь прихильності людей до ортодоксії передбачає, чи відійдуть вони від Церкви, чи перестануть відвідувати її, чи перестануть вірити в Бога в майбутньому — разом з іншими факторами, які, як вважається, підривають релігію.
Щоб продемонструвати, що погане богослов’я лежить в основі зменшення кількості вірних, яке спостерігається в опитуваннях Pew, ми можемо використати дослідження «Портрети американського життя». Це дослідження опитувало людей у два моменти, коли відбувалося збільшення відходу від Церкви: у 2006 та 2012 роках. Такі «панельні дослідження», коли тих самих людей опитують у різні періоди часу, дозволяють нам глибше зануритися в причини змін у переконаннях та поведінці, ніж у випадку з опитуваннями Pew.
Дослідження «Портрети американського життя» є близьким до опитувань Pew. Хоча відсоток католиків у вибірці 2012 року дещо вищий, ніж за даними Pew (24,6% проти 22% відповідно), річний показник відходу від віри, який спостерігався між двома хвилями дослідження «Портрети американського життя» (1,54% католиків, опитаних у 2006 році, відходили від віри щороку до 2012 року), був подібний до показника, який спостерігався між 2007 і 2012 роками в дослідженні «Релігійний ландшафт» (річний показник – 1,49%). Якщо поглянути на цю цифру — один навернений на кожні вісім втрачених, то дослідження «Портрети американського життя» знову близьке до неї: 6,6 респондентів, вихованих у католицизмі, залишають Церкву на кожного респондента, який приєднується до Церкви станом на 2012 рік (що, ймовірно, було б ще ближче до співвідношення 1:8, якби ми змогли знову опитати респондентів у 2024 році).
Дослідження «Портрети американського життя» добре підходить для вивчення цього питання, оскільки містить дані, що дозволяють дослідити ступінь ортодоксальності серед мирян. Респондентів запитували про те, чи Христос фізично воскрес із мертвих; чи існують рай, пекло і демони; чи Біблія є богонатхненним Словом Божим; чи містить Святе Письмо моральні та/або історичні помилки; і чи є Божий Закон основою моралі. Відповіді ортодоксів на десять із цих запитань були підсумовані, щоб створити шкалу від низького до високого рівня ортодоксальності. Респонденти з сімома і більше ортодоксальними поглядами були визнані «ортодоксальними» (що, безумовно, дуже низька планка); з чотирма-шістьма ортодоксальними поглядами — «помірними»; а з трьома і менше — «неортодоксальними».
Два ключові висновки випливають з аналізу взаємозв’язку між богослов’ям і втратою віри. Один з них полягає в тому, що ортодоксальні не залишають Церкву, тоді як неортодоксальні залишають її. Між 2006 і 2012 роками менш як 2% найбільш ортодоксальних респондентів і 4% відносно «помірних» залишили Церкву; серед тих, хто має найбільш неортодоксальні богословські погляди, майже 16% перестали ототожнювати себе з релігією. Це підтверджує, що богослов’я має значення: ортодоксія спасає душі, тоді як неортодоксальні погляди виводять за двері.
Цей висновок, застосований до ширшого проміжку часу, приводить до другого заключення: згубний вплив неортодоксальності був із нами протягом певного часу. Приглядаючись до поколінь, ми бачимо, що відхід від Церкви серед бебі-бумерів [народжені з 1945 по 1964 роки] і покоління Х [народжені з 1965 по 1980 роки] — 13,3% і 15,6% відповідно — більш ніж удвічі перевищує показник серед представників «мовчазного покоління» [народжені у проміжку 1923 – 1943 роках] — 6,2%; серед міленіалів [народжені з 1982 по 1994 роки] цей показник становить 26,3%.
Ми також бачимо: щотижневе відвідування Служби Божої падає з кожним поколінням: від майже 60% серед «мовчазного покоління» до менш ніж третини серед бумерів і представників покоління Х та близько 20% серед міленіалів.
Втрата віри, що спостерігається серед молодших поколінь, відповідає відмінностям у ступені ортодоксальності. Тоді як 46,9% представників «мовчазного покоління» демонстрували відносно сильну прихильність до ортодоксії (29,7% мали найбільш неортодоксальні богословські погляди), більш високої ортодоксії дотримувалися близько третини бебі-бумерів і представників покоління Х і менше чверті міленіалів (понад половину з яких потрапили в категорію неортодоксальних). Це означає, що зниження рівня прихильності [до істин віри], яке спостерігається з кожним поколінням, є результатом поганого богослов’я: не дивно, що за відсутності міцних основ у вірі кожне наступне покоління все більше змивалося мирською течією, яку ми спостерігали протягом останнього століття.
Залишаючи поки що осторонь складні питання про те, як ми дійшли до того, що неортодоксальність стала настільки поширеною, існує один простий крок, щоб зупинити занепад: краще прищеплювати ортодоксальність і викорінювати вчення, що суперечать їй, там, де таке є. Прохолодне [байдуже] ставлення до вчення Церкви нікому не допоможе; якщо вже на те пішло, то воно лише підштовхує людей до наступної хвилі секуляризації, яка їх змете. Звичайно, покращення катехизації та більш рішуча апологетика [це не все, що потрібно для покращення ситуації] і вони не виправлять завданої шкоди за одну ніч, але наведені вище докази свідчать про їхню очевидну необхідність.
Про автора: Крістофер Д. Реймонд — вивчає та пише про релігійну, класову та етнічну політику. Автор The Devoted Digest.
Також читайте: Які причини виходу з Церкви? Священник проаналізував причини відкритої і тихої апостазії
Який урок можна взяти зі згасання віри в Німеччині? Пів мільйона відступників щороку
Французи шукають тиші в монастирях. Попит на реколекції зростає
Повязані записи
