«Покажи мені, де це є в Біблії?»: Чи можна священника називати «отцем»?

В українських Церквах здавна побутує звичай називати священників «отцями». Проте у наш час не припиняються суперечки про те, наскільки це доцільно. Прихильники цього звичаю говорять про особливе духовне батьківство, яке священник має над своєю парафією, над людьми, які приходять по духовну пораду й підтримку. Натомість противники заперечують таку думку, підкреслюючи: священник є грішною людиною і не може бути батьком парафіянам, та й у Святому Письмі сам Христос закликає нікого не звати «отцем», крім Небесного Батька.

Тож чи варто священника називати «отцем»? На це питання на своєму YouTube-каналі «Амвон» відповів греко-католицький священник Андрій Максимович. 

Отець, Учитель, Наставник – так чи ні?

«Основний аргумент, чому не можна нікого називати отцем, наводять з уривку Євангелія від Матея, і звучить це так: “Та й отця собі теж не йменуйте на землі: один бо у вас Отець – той, що на небі” (Мт. 23,9). І все ніби логічно – не можна іменувати нікого на землі отцем. Але насправді, якщо отак виривати цитату зі загального контексту, можемо собі дуже багато правил понапридумувати», – зазначає священник.  

Слово Боже не можна аналізувати фрагментарно, його потрібно читати цілком. Так, наприклад, лише одна цитата вище наведеного уривка говорить: «Ви ж не давайте себе звати: Учителю, – один бо ваш Учитель, ви ж усі брати» (Мт. 23, 8-9). За такою логікою правдивим Учителем є лише Ісус, тому християнам у школах потрібно відмовитися від слова «учитель».

А наступна цитата в цьому фрагменті Євангелія звучить так: «Ані наставниками не звіться, один ваш наставник – Христос».

«Виходить, що апостол Павло прямо порушує ці слова Христа, бо він каже: “Слухайтесь ваших наставників і коріться, бо вони пильнують ваші душі, за які мають звіт дати”, а також  “Пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру” (Послання апостола Павла до Євреїв, 13), де він у цих цитатах має на увазі не Ісуса, а старших у спільноті – тобто єпископів, священників чи дияконів. Тому перш за все читайте текст цілком, не виривайте його з контексту, бо тоді це маніпуляція Словом Божим», – підкреслює о. Андрій Максимович.

 

Чи називає Біблія отцем когось, крім Творця?

«Коли називаємо священника “отцем”, то, звісно, не прирівнюємо до Бога-Отця, що на Небі. Тут більше про духовне батьківство. Тому в церковних текстах, коли звертаємося до священника “отець” – пишемо з малої літери, якщо до Бога – то з великої.  “Отець”  щодо священника – це нарівні з татом, з духовним наставником чи учителем. Але питання, чи є у Біблії місце, де когось, крім Бога, називають отцем? І я скажу, що так. Апостол Іван Богослов у своєму першому посланні близько восьми разів вживає слово “дітоньки” до тих, кому пише це послання. Звісно, це послання не звернене до його фізичних дітей, а це означає, що він себе відчуває духовним батьком для цієї спільноти, який пише. Він ж не пише “мої брати” чи ще якось, але використовує “дітоньки” – так лагідно, по-батьківськи. Також у посланні до Галатів апостол Павло використовує також це ніжне слово “дітоньки”, де пише точно не своїм дітям, оскільки він не був одружений», – зазначає священник.

Звісно, якщо аналізувати ці фрагменти прискіпливо, то тут не було прямо використано слова «отець». Проте у Святому Письмі є й інші приклади. Наприклад, у притчі про багача і Лазаря Ісус Христос сам вживає це слово: багач, що терпить муки в Аді, звертається до Авраама, називаючи його «отцем» – при чому, не випадково, адже повторюється це аж тричі.

Ще одним прикладом є святий диякон Стефан, який перед каменуванням, перед тим, як віддати своє життя за віру, звертається: «Мужі, брати і отці, слухайте» (Діяння 7,2). Тут явно звернення не до Бога-Отця, адже звучить воно в множині.

Схоже звернення апостол Павло вживає в Діяннях апостолів (22,1), де каже: «Мужі, брати й батьки». В мовах оригіналу «отець», «тато», «батько» – це одне слово. Тому й до наших фізичних батьків за версією тих, хто проти називати будь-кого «отцем», крім Бога, треба звертатись по-іншому – наприклад, «чоловік моєї мами», «син моєї бабусі» чи ще якось.

«Якщо повернутись до цитати про заборону когось називати отцем, то загальний контекст взагалі адресований фарисеям і відповідній події. Ісус засуджує їхнє лицемірство, засуджує їхню любов до перших місць, оскільки вони самі себе називають учителями, наставниками чи отцями. Засуджує саме лицемірство, щоб ця назва не була першою у служінні. Тому в майбутньому, коли вам наводять якусь цитату як так званий доказ, не полінуйтеся взяти Біблію та цілковито прочитати як мінімум усю главу чи історію, чого стосується цей уривок. Просто різні секти і так звані “знавці Біблії” виривають з контексту те, що їм потрібно, пробують маніпулювати Божим Словом, щоби підривати авторитет Церкви», – зауважує священник.

Роль імені отця

Наостанок блогер для прикладу розповідає історію, засновану на реальних подіях. На одну парафію прийшов молодий священник, який вирішив, що не дозволить, щоб до нього зверталися «отець». Він так і казав: «Говоріть до мене Василь» (вигадане ім’я – для прикладу). Цей священник постійно виправляв людей, щоб зверталися до нього саме так, і почувався певним реформатором, який знаходить підхід до людей через простоту. Та одного разу до нього підійшла парафіяльна молодь і сказала: «Вибачте, але Василь у нас є серед студентів, Василя ми можемо зустріти в барі або на риболовлі, Василь може бути нашим одногрупником. А тут, у храмі, нам не потрібен Василь – ми потребуємо отця, духового наставника і батька».

«Усі ми потребуємо духовних батьків та наставників. Скажу по правді, що самі священники між собою один одного кличуть отцями – навіть коли ми є одного року народження, чи молодші, чи друзі – все одно відчуваємо це духовне синівство та батьківство, яке не є на рівні з Отцем Небесним, але є на рівні з учителем, апостолом та наставником. Моліться за своїх отців!», — підкреслює о. Андрій Максимович.

Також читайте: Куди потрапляють наші домашні улюбленці після смерті?

Отець Іван Гнатюк: «Я кажу, що це є “Молитовна Армія”»

«IZI Іти за Ісусом»: проєкт, який народився в семінарії, продовжує своє життя