Про що важливо не забувати, коли похмурі смуги життя покриють твоє серце? Коли у тебе щось не йде, коли відбувається розбиття твоїх мрій, очікувань, сподівань:
1) Хто сказав, що життя має поміщатися у твої очікування? Інколи Бог руйнує твої омріяні сподівання лише тому, що у Нього є крутіший план для тебе, про який тобі і не снилося! Але цей проєкт ніколи не здійсниться, якщо ти не підіймеш голівоньку і не скажеш: “Блін, я капітулюю, бо насправді Ти знаєш трохи краще ніж я!”
2) У складні моменти частіше вдивляйся в усміхнених і радісних людей. Дуже часто вони таки зовсім поруч – у парках, вулицях, у мережі, серед твоїх друзів. У них і через них Бог розкриває свої теплі обійми для того, що я такий важливий для Нього!
3) Пам’ятай, ніякі хмарні дні не триватимуть вічно! Вічним є лише Бог! Сонце твого життя таки світить, треба просто його дочекатися! Воно є для тебе навіть тоді, коли ти його цілком не бачиш!
4) Складнощі життя – це щойно трамплін для перезавантаження! Дочекайся, перечекай, не пручайся і все станеться!
5) Життєві тупики – це лише трохи довші тунелі, за одним з поворотів якого раптом з’явиться новий неочікуваний для тебе горизонт, після якого ти скажеш: “Холєра, а я навіть не здогадувався, що це може бути так класно”, – і ковтнувши джерельну Н2О щосили мчатимеш навздогін своїй мрії.
6) Прихили коліна перед таємницею життя: остаточно ти не є його режисером і не мусиш усього розуміти, інколи досить лише стати на коліна не як поневолений раб, а як дитя, яке добре знає, що у нього є Крутий Тато!
7) Подякуй за те, чого не вмієш і не знаєш! Остаточно не мусиш! Життя таке! Часто воно не дається запакуватися у завужену логіку! Ти ж просто вчися користуватися тим, що є ось тут, під руками, а не чекай «принців» на коні, а сідай на витривалого ослика! Тихше ідеш…і далі за текстом…
8)У труднощах не зупиняйся! Починай з малого! Я полюбляю робити безнадійні проєкти, з яких багато хто сміється! І зовсім не для того, щоб комусь щось доводити, бо я вже трохи постарів… Доведи це перш за все сам собі, що ти це зможеш! Нарощуй м’язи через працю, яка і є, згідно мене, найбільшим чудом у цьому світі!
9) Не шукай сильних, на яких можна було б опертися у хвилях болю і відчаю. Краще відважся вкласти свою знесилену руку тому, хто підставляє тобі своє кволе плече. Воно, скоріш за все, теж ж слабке як твоє, але зате щире, а Бог помножить Вашу крихкість і вчинить знаком своєї Всесили!
10) Не втомлюйся вірити у таємницю цілющого болю! У ньому – якесь бездонне джерело сили Бога, що з посмішкою бажає здійснити дивну метаморфозу твого безсилля у бурхливий потік благодаті життя і радості!
Джерело: Фейсбук-сторінка отця Луки Михайловича
Повязані записи
