Тон богослужінь сьогоднішнього дня – радісний і піднесений, дуже схожий з Різдвом Богородиці та Різдвом Христовим. Це й не дивно, адже Церква святкує лише цих три земних народження.
Про що важливо пам’ятати, святкуючи Різдво Йоана?
Якщо хтось подумає собі, що Йоан Хреститель народився в цілком іншому світі, ніж ми живемо сьогодні, то з ним можна можна посперечатися. Варто звернути увагу лише на декілька історичних прикладів початку І ст., які стосувалися Палестини, щоб зрозуміти що саме я маю на увазі. Йоан народився і проповідував на окупованій римлянами території. Владу імператора на окупованій території якраз розпочав представляти прокуратор Понтій Пилат. Той самий, який пізніше винесе смертний вирок Ісусові. Пилат був яскравим представником владного “апарату” римського кесаря і його призначення мало за ціль посилення контролю Риму на підлеглих територіях. Цей жорсткий, прагматичний і цинічний прокуратор з першого дня пішов на доволі різкі управлінські кроки, щоб продемонструвати, що справжнім господарем на окупованій території є кесар.
Однак ще страшнішим за зовнішнього ворога був внутрішній ворог у вигляді крайнього песимізму і зневіри. Вважалося, що в світі домінує і владарює зло, яке затемнило Божу могутність.
Це становище ізраїльського народу красномовно описує А. Мень в книзі «На порозі Нового Завіту»: «Апокаліптичні книги леліяли надію на повалення римського іга. Оживали грізні видіння Даниїла і Еноха. Народна думка про боротьбу за незалежність зливалася з уявленнями про кінець світу. Очікували, що ось-ось засурмлять труби архангелів і на горизонті з’являться війська Сина Чоловічого, який гряде повалити царство Звіря. В перемогах кесаря вбачали останні судороги сатани; уповали на чудесне вторгнення Бога в хід історії, котре виявить усім міць Його правди».
Народження Йоана співпало з періодом духовної кризи, а відтак і серйозних історичних та політичних перемін. Безпліддя і похилий вік матері Йоана Єлисавети в оповіді євангелиста Луки лиш підкреслюють важке становище народу в той час. Однак Бог діє всупереч і розв’язує її безпліддя, розв’язує і німоту батька Захарії, який не йняв віри, що в них народиться син. Тому з його уст разом з народженням Йоана народжується і величава пісня: “Благословенний Господь Бог Ізраїля, що навідався до народу свого!””.
Адже саме ім’я Йоан пов’язане з незмінною вірністю і опікою Бога.
Молодий провідник і пророк Йоан не намагався потішати чи розраджувати людей, навпаки – він виголошує пересторогу і заклик до зміни їхнього життя, зміни життєвих орієнтирів, зміни цінностей, як би ми сказали сьогодні.
Хоча на початку першого століття нашої ери не існувало інтернету і соцмереж, заклик Йоана: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне!» – швидко поширився околицями Йордану і невдовзі буквально сколихнув Єрусалим. Ірод Антипа одразу ж не на жарт стривожився і вирішив арештувати Йоана.
Хоча Йоан належить до постатей, про які Євангеліє говорить досить мало, від нього є багато чого повчитися сучасним християнам.
Вміння чекати. Ранні роки життя Йоана, як і Ісуса повністю вкриті таємницею. Відомо лише з Євангелія, що він був сином єрусалимського священика Захарії і Єлизавети. Всупереч традиції, він не продовжив служіння свого батька, а подався в пустелю, де вів аскетичний спосіб життя і готувався до звершення важливої місії. Відомий євангельський вираз «Голос вопіющого в пустині» (він взятий з пророка Ісаї) часто вживається в іронічному сенсі, мовляв голос, до якого ніхто і так не прислухається, скільки не кричи. Можливо й так, однак такий голос ніколи не залишається безслідним, або навіть більше – він знаменує початок нової ери. Саме таким і був голос Предтечі Господнього Йоана. Йоан довго мовчав, перш ніж сказати, проголосити слово про прихід Царства. Він вмів терпеливо дожидати моменту, вмів чекати моменту явління Спасителя. З джерел, прилеглих до Євангелія ми знаємо, що Йоана часто переслідувала спокуса назватися Месією. Учні Йоана (та й багато ізраїльтян) вважали його цим особливим Божим посланцем, дехто – таки самим Месією. Але Йоан чув Божий голос, який відкривав йому правду про себе і про історію спасіння. Уважне і терпеливе слухання Божого голосу і дозволило йому пізніше стати “Голосом Слова” (тобто Христа), як він названий в нашому богослужінні.
Вміння свідчити. Коли приходить відповідний момент, Йоан вказує на Ісуса як Месію: «Ось Агнець Божий, що бере на себе гріх світу». Це свідчення вимагало немалої відваги. Ціле життя (хоча й доволі коротке) Йоана є свідченням і служінням правді. Краще сказати – служінню Правді. Йоан нещадно критикує релігійний формалізм, поверхневе ставлення до релігії, показове благочестя, яке ми звикли називати фарисейством. Йоан не боїться сказати правду в очі, навіть тоді, коли йому загрожує смерть.
Така постава Йоана є дуже повчальною сьогодні, коли навіть між християнами все більш популярним стає розмите, аморфне християнство, яке ризикує перетворитися в наївний гуманізм.
Вміння відійти. Мені дуже подобається як зображає Йоана Предтечу традиційне церковне мистецтво, словесне і образотворче. Як в літургійній поезії, так і на іконах Йоана часто зображено зі схиленою перед Ісусом головою а також з простягнутою правицею, яка вказує на Спасителя. Йоан вказує своїм учням на Ісуса як на Спасителя, а сам відчуває себе лише слугою. Цим вчинком він ставить високу «планку» для всіх духовних вчителів і провідників. Адже дуже важливо розуміти межі своєї місії, своєї компетенції, важливо спрямовувати до Бога, приводити інших до Нього, але вважати, щоб не заступити Його своїми плечима.
Максим Тимо
Повязані записи
