Наступна з читаних у тихий спосіб молитов Вечірні – молитва шостого антифону константинопольської «Асматікос» – традиційно розпочинається від пригадування рис і діл Божих. Але також містить певні, притаманні лише їй, особливості.
«Го́споди, Го́споди, Ти пречи́стою Твоє́ю доло́нею де́ржиш усе́світ, Ти довготерпели́вий до всіх нас і вболіва́єш над зли́ми діла́ми на́шими! Згада́й щедро́ти Твої і ми́лість Твою́, навідай нас Твоє́ю бла́гістю і дай нам і наоста́нок ни́нішнього дня уни́кнути різноманітних хи́трощів лука́вого, і неушко́дженим життя́ на́ше збережи́ благода́ттю Свято́го Твого́ Ду́ха. (Виголос). Ми́лістю і чоловіколю́б’ям…» (переклад майстерні «Трипіснець»).
Вона використовує вже згаданий у Пс. 85 та деяких інших старозавітних текстах і доволі рідкісний для Нового Завіту (усього двічі трапляється у Рм. 2, 4; 9, 22) епітет «μακροθυμῶν», який указує на Божу довготерпеливість.
На особливу увагу заслуговує фраза з книги пророка Йони: «μετανοῶν ἐπὶ ταῖς κακίαις» (Йона 4, 2), що перекладається як «вболіва́єш над зли́ми діла́ми». Якщо йдеться про людину, то слово «μετανοέω» означає дослівно «переміну способу мислення». Його вживаємо, коли загалом говоримо про покаяння.
Натомість Святе Письмо вживає слово «μετανοέω» щодо Бога у тих випадках, коли Він спершу постановляє кару за гріхи людини чи народу, а потім, бачачи їхнє покаяння, відмінює. Так, як це сталося в тій же історії пророка Йони: «Побачив Бог їхні вчинки, що вони відвернулись від своєї нікчемної поведінки, й роздумався щодо лиха, яке був погрожував їм учинити, – і не вчинив його» (Йона 3, 10). Або, наприклад, у пророка Захарії: «Як я постановив був заподіяти вам лихо, коли батьки ваші довели мене до гніву, – каже Господь сил, – і я не відмінив того» – «καὶ οὐ μετενόησα» (Зах. 8, 14).
Як і молитви перших чотирьох антифонів константинопольської Вечірні, шоста містить фрагменти з псалмів. Її прохання «згада́й щедро́ти Твої і ми́лість Твою́» взяте із Пс. 24, 6. Також прохання, щоб Бог згадав («μνήσθητι») і відвідав («ἐπίσκεψαι») його, висловлює молільник у Пс. 105, 4. Шоста є «типовою вечірньою молитвою», як каже М. Арранц, на що вказує зокрема її закінчення: «Дай нам і наоста́нок ни́нішнього дня уни́кнути різноманітних хи́трощів лука́вого, і неушко́дженим життя́ на́ше збережи́ благода́ттю Свято́го Твого́ Ду́ха».
Наближається ніч – пора спочинку, коли ми заспокоюємось, розслаблюємось, але й втрачаємо пильність, чим можуть скористатися злі духи, які ніколи не сплять. Розуміючи це, спільнота у вечірніх молитвах звертається до Бога, щоб, не зважаючи на злі діла людей, Він відмінив справедливе рішення щодо них, виявив Свою довготерпеливість і захистив їх від підступів лукавого, що ходить навколо, «як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти» (1 Пт. 5, 8).
Автор: Василь Калита – працівник Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ, випускник філософсько-богословського факультету УКУ, журналіст, піддиякон.
Також читайте: Перша молитва Вечірні: людське безсилля та Божа сила
Друга молитва Вечірні: ціль людського життя та спосіб її осягнути
Третя молитва Вечірні: для забутих і згаданих Богом
Четверта молитва Вечірні: спільне славослов`я всіх святих
П’ята молитва Вечірні: звернення до Того, Хто найкраще знає наші потреби
Ілюстрація – кивот у львівському княжому храмі святого Миколая. Фото: «Духовна велич Львова»
Повязані записи
