Ті, хто подорожує країнами світу, щоби пізнати історію та культуру цих теренів, найчастіше відвідують місцеві музеї. Сакральні пам’ятки та збірки релігійних артефактів зазвичай є найпопулярнішими туристичними об’єктами. Проте, напевне, мало хто із львів’ян знає, що у самому серці нашого міста вже вісім років діє унікальний музей, який репрезентує історію Львівської архідієцезії латинського обряду.
Музей у митрополичій курії Львівської архідієцезії РКЦ за свою столітню історію зібрав цінні пам’ятки не лише місцевих єпископів чи храмів, а й церковні артефакти різних історичних періодів та речі деяких відомих пап. Тут можна побачити, наприклад, ризи Бенедикта XVI і сутану та взуття Івана Павла ІІ.
Про заснування, відродження і сучасність музею при Львівській курії латинського обряду «Духовній величі Львова» розповів його куратор о. Кшиштоф Шебля, який водночас є вікарієм у Львівській Катедрі.
Заснування церковного музею у Львові
Задум церковного музею загалом сягає ХІХ століття, коли з’явилася ідея та потреба зібрати історичні реліквії та скарби, що зберігаються в Церкві протягом багатьох століть її існування, а через них ближче дослідити її історію.
«Музей – це завжди місце, в якому працівники збирають якісь історичні речі, а ті, які його відвідують, тут зустрічаються з історією різних інституцій чи людей. І так само в Церкві є люди, які хочуть зібрати різні історичні шедеври та показати історію Церкви в якійсь дієцезії чи митрополії», — зазначив о. Кшиштоф Шебля.
Цікаво, що перший дієцезіальний музей на теренах Центральної та Східної Європи був заснований у Тарновській дієцезії в Польщі, звідки родом сам теперішній куратор львівського музею. «Ідея була така, щоб із дієцезії зібрати різні шедеври, тобто картини, старі вівтарі, чаші, скульптури, орнати (історичний священничий одяг) тощо. В інших дієцезіях також почали щось таке робити», — розповів о. Кшиштоф. «І коли архиєпископом Львівським був Юзеф Більчевський, сьогодні вже канонізований святий, то він ще в 1916 році звернувся до дієцезіян з ідеєю зробити такий музей також в архідієцезії Львівській латинського обряду». У своєму зверненні єпископ керувався вказівками професора Львівського університету Владислава Подляхи, який долучався до ідеї зібрання різних шедеврів, речей в архідієцезії, щоб відтак показати її історію.
Єпископ Юзеф Більчевський сам подарував для церковного музею свої власні експонати – грамоти, пам’ятки від тодішніх пап, з якими спілкувався – зокрема, святого папи Пія Х. Проте за його життя ідея музею так і не була втілена. Це починання завершив його наступник, архієпископ Болеслав Твардовський. Тож перший архідієцезіяльний музей у Львівській архідієцезії латинського обряду відкрили 15 червня 1928 року. Він розміщувався у кількох кімнатах семінарії, що розташовувалася біля митрополичої курії та костелу Матері Божої Громничої (зараз це вулиця Винниченка, 30).
Портрети архієпископів Юзефа Більчевського та Болеслава Твардовського
Також читайте: Спадок львівських кармеліток: таємниці колишнього монастиря на вулиці Винниченка
Першим директором цього музею був священник-професор Станіслав Шурек, який не тільки опікувався його експозицією, а й щороку публікував у куріальному часописі «Куренда» статтю про музейні оновлення, зміни, поповнення фонду. Звідси всі охочі могли дізнатися про зібрані реліквії та згодом побачити їх наживо, відвідавши музей. Цікаво, що всі артефакти в музеї були позичені з особистих збірок людей, що залишалися їхніми власниками, але в такий спосіб дозволили загальний огляд важливих реліквій, зокрема й шедеврів світового класу. Так, наприклад, у львівському церковному музеї експонували полотна таких відомих художників, як Андреа Мантенья, Франческо Тревізані, польських митців Войцеха Статлера, Яна Стики, Юзефа Менціни-Кшеша чи львівського маляра Станіслава Качор-Батовського. Також серед експонатів були скульптури, книги, різні документи з життя катедральної Капітули, тобто групи тих священників, які допомагали архієпископу в архідієцезії, та інші речі – чаші, реліквіарії, монстранції тощо. Музей при семінарії успішно діяв 11 років – до вибуху Другої світової війни.
Врятовані скарби
«17 вересня 1939 року совєти увійшли на територію Речі Посполитої ІІ, і коли вони дійшли до Львова, то пограбували цей музей, тобто багато речей розпорошилося, а багато речей взагалі пропало. Можливо, деякі солдати взяли якісь речі собі, інші переслали до себе додому – може й сьогодні вони є десь на російській території», – зазначив о. Кшиштоф Шебля.
Частину менших за розміром експонатів, наприклад, деякі книжки, врятував директор музею професор Шурек, а також професори семінарії чи священники, забравши їх зі собою до Польщі після війни. Дещо вдалося врятувати мирянам. Ще частину колекції у 1946 архієпископ Евгеніуш Базяк вивіз до польського Любачева, де збереглася частинка Львівської архідієцезії та маленька курія. Серед цих артефактів, зокрема, був реліквіар з мощами блаженного Якова Стрепи, образ Матері Божої Ласкавої з катедрального собору, монстранції, чаші, деякі картини, літургічний одяг.
У музеї можна побачити експонати, що збереглися з XVI-XVII століть
У січні 1991 року папа Іван Павло ІІ відновив архідієцезію Львівську в Україні – з цього часу разом із незалежністю України розпочалася її нова історія. І вже за митрополичого служіння архієпископа Мечислава Мокшицького знову з’явилася думка відродити львівський куріяльний музей. Архієпископ Мечислав почав наново збирати артефакти на місці й за кордоном, зокрема в Любачеві чи інших польських парафіях, куди їх свого часу позичав архієпископ Мар’ян Яворський. Потрібно було знову зібрати їх, привезти й оформити експозицію, а також знайти приміщення, адже будівля колишньої семінарії зараз перебуває в користуванні ДП «Науково-дослідний інститут „Система“». Проте коли в 2007 році палац архієпископів латинського обряду повернули курії Львівської архідієцезії, митрополит Мокшицький виділив у цьому будинку чотири приміщення, де й розмістили історичні дієцезіяльні пам’ятки. Музей при курії наново відкрили в 2016 році. Його освятив Державний секретар Святого Престолу кардинал П’єтро Паролін, який приїхав до Львова на запрошення архієпископа Мечислава.
Директором музею стала завідувачка виставковим відділом Львівського музею історії релігії Руслана Бубряк. Разом із колегами з Львівського музею історії релігії вона зробила експозицію, яка показує історію Львівської архідієцезії латинського обряду. Отець Кшиштоф Шебля, куратор музею, зазначив, що хоч львівська колекція не володіє артефактами світового рівня, вона дуже цінна для розуміння життя місцевої Церкви протягом століть: «В нашому музеї нема, може, дуже відомих речей, але зараз це показує коротку історію Церкви тут».
Століттями церковної історії
Експозиція музею львівської курії РКЦ розміщена у трьох кімнатах, які поступово розкривають перед відвідувачами сторінки заснування, розвитку і сучасності Львівської архідієцезії, вписаної в ширшу картину історії Католицької церкви.
У першій кімнаті експонуються найстарші артефакти музею, наприклад, портрети єпископів Каетана Кіцького та Самуеля Ґловінського XVIII століття, а також каноніків Капітули, яку в 1429 році заснував король Владислав ІІ Ягайло. Тут можна побачити грамоту про заснування Львівської архідієцезії латинського обряду «Debitum pastoralis oficii», яку віднайшли у ватиканських регістрах. Тут також зібрані книги XVI-XVII століття і одяг архієпископів, зокрема, мітри, літургійний одяг і навіть спеціальне взуття, яким користувались під час Літургії.
Друга зала представляє реліквії XIX-XX століть. Зокрема, тут експонується монстранція авторства львівського майстра Яна Випасека, що також виготовив реліквіар блаженного Якова Стрепи, який знаходиться в катедальному соборі. Тут також є пам’ятки архієпископів з XIX століття, зокрема портрет Франтішека де Пауля Піштка, який розпочав будівництво львівського палацу архієреїв, і образ святого Юзефа Більчевського, що завершив будівництво, портрет архієпископа Твардовського, а також реліквіарії й пам’ятки, частину з яких зібрав ще архієпископ Більчевський.
Пам’ятки минулих сторіч
«В третій кімнаті є щось нове, чого не було в першому музеї – це є така частина музею, в якій ми знаходимо пам’ятки з комуністичних часів» – зазначив о. Кшиштоф. Зокрема, це портрети й артефакти єпископів ХХ століття Евгеніуша Базяка, Яна Новіцкого, Мар’яна Реховича. Цікавими є особисті пам’ятки о. Рафала Керніцкого, відомого священника львівської Катедри, що згодом став єпископом-помічником – окуляри, частини документів, пекторальний єпископський хрест. Окрім того, можна побачити пам’ятки архієпископа кардинала Мар’яна Яворського – папські грамоти, одяг, червону кардинальську сутану, портрет.
Тут також зберігається копія образу Матері Божої Ласкавої із львівської Катедри. Його оригінал кінця XVI століття забрав зі Львова у 1946 році архієпископ Базяк, а пані Марія Покізяк за одну ніч намалювала копію цього образу, яка протягом 50 років перебувала у вівтарі храму замість оригіналу.
Окрім того, у цій залі можна побачити пам’ятки кількох понтифіків, зокрема папи Пія ІХ з XIX століття, Лева ХІІІ, Пія ХІ, Івана ХХІІІ. Тут є чаша, яку папа Павло VI подарував єпископу Реховичу в 1975 році на 600-ліття Львівської архідієцезії латинського обряду.
«Остання кімната посвячена двом папам – бо архієпископ Мокшицький був секретарем двох пап, тобто там є пам’ятки Івана Павла ІІ і Бенедикта XVI – особисті речі, кадило тощо. Навіть є одна цеглина з дверей у Соборі святого Петра в Римі, які зазвичай замуровані, а в ювілейний рік їх відчиняють, а цеглини потім продають чи, наприклад, роздають єпископам на пам’ятку. Тому маємо таку цеглину з цих дверей із 2000 ювілейного року», – розповів о. Кшиштоф Шебля.
Роль Івана Павла ІІ в новітній історії Церкви визначна – це експозиція куріяльного музею відтворює в особливий спосіб тим, що все його приміщення спрямоване до присвяченої цьому понтифіку кімнати. Тут можна побачити одяг і взуття Івана Павла ІІ та його пам’ятки, які надав музеєві особисто митрополит Мечислав Мокшицький.
Вхід до «кімнати двох пап» «охороняє» ватиканський вартовий. Тут зібрані найновіші пам’ятки музею
Сьогодення і майбутнє музею
Окрім експонатів, розміщених у виставкових залах, у фонді музею є речі, для яких ще немає приміщень, але поповнення колекції триває, адже важливо не втратити цього сакрального спадку.
«Треба також збирати і охороняти, захищати такі речі, щоб вони десь не пропали, не знищилися; треба також знайти місце для того, щоб їх показати», – зазначив о. Кшиштоф. «Є також більше пам’яток від Івана Павла ІІ – медалі, ідентифікатори з різних паломництв, на які архієпископ Мечислав їздив з папою – це сучасна пам’ятка. Деякі з картин ми розмістили навіть у коридорах курії, фактично, вся вона могла би бути музеєм».
Представлені у залах експонати – це стала експозиція. Час від часу директор музею організовує на подвір’ї митрополичої курії тимчасові покази – наприклад, свого часу тут діяла виставка про історію архідієцезії, приурочена 600-літтю перенесення столиці з Галича до Львова, або експозиції, присвячені папі Іванові Павлу ІІ в річницю його народження чи вибору на ватиканський престол. Сам о. Кшиштоф Шебля регулярно бере участь у міжнародних конференціях, присвячених дієцезіяльним музеям, де нав’язує контакти та розповідає про надбання львівської колекції.
Загалом же скарби Львівської архідієцезії можуть побачити всі охочі. Для цього треба відвідати митрополичу курію РКЦ у Львові на вул. Винниченка, 32.
Щоб потрапити до музею, можна зателефонувати заздалегідь, проте це не обов’язково – досить подзвонити у двері і попросити охоронця впустити відвідувача до виставкової зали, аби оглянути колекцію. Іноді сюди приводять свої групи львівські гіди, або ж, якщо в курію приїжджають гості, екскурсію проводить хтось із місцевого духовенства. Проте відвідувачі можуть розглянути збірку артефактів і без екскурсовода, адже всі експонати підписані. Вхід у музей вільний, проте відвідувачі можуть залишити добровільну пожертву на підтримку його діяльності. Загалом же у будь-який час, коли курія відчинена, львів’яни та гості міста мають можливість познайомитися з історією Церкви на львівських теренах та на власні очі побачити унікальну колекцію її давніх та нових скарбів.
Також читайте: «Тут говорили пошепки»: мандрівка до дому священномученика Василія (Величковського)
О. Кшиштоф Шебля: «У кожній цій крихті та в кожній краплині увесь живий Христос»
Підготувала Марія Цьомик
Фото автора
Повязані записи
