Ніколи не є пізно прийти до Бога, бо завжди є люди, які нам товаришують у цій дорозі, але можуть також знайтися люди, які нам в цьому заважатимуть. Отож, ми будьмо тими, хто іншим товаришує на дорозі до Бога. Будьмо місійною Церквою. До цього закликав Преосвященніший Володимир, єпископ-помічник Львівської архиєпархії під час своєї проповіді в Архикатедральному соборі св. Юра 17 жовтня 2020 року.
Сьогодні, – каже владика Володимир, – читаючи і слухаючи рядки Євангельського слова радіємо разом з розслабленим чоловіком, який отримав зцілення.
«На перший погляд нам може здаватися трошки дивною процедура опускання людини через стелю і пошук Ісуса, про що чуємо в Євангеліє. Ми можемо подумати – а що то за дім? Дім в Євангеліє може бути символом Церкви, де в середині є Ісус Христос», – сказав проповідник.
«А що це за люди, які несли хворого чоловіка?» – запитує владика Володимир.
І відповідає: «можливо це були його друзі чи просто знайомі, а також ми можемо їх сприймати як представників Церкви».
На його переконання саме в цьому проявляється місійність Церкви, яка через своїх служителів запрошує людей ввійти в її середину. Позаяк, за його словами, Церква – це не лише якась будівля. Вона має свою місійність.
Проповідник пояснює, що Ісус Христос є насамперед тим, хто вміє поставити діагноз. Йому не так йдеться про лікування, як власне про питання діагнозу, бо саме гріхи стають для чоловіка його паралічем. «Цей лікар, педагог, учитель і Син Божий найперше ставить діагноз, бо каже: відпускаються тобі твої гріхи. До цього він був немовби поза Церквою, бо такий спосіб життя його позбавив єдності з тими, хто були в домі», – пояснює проповідник.
Наступний крок Ісуса, додає владика Володимир, – це терапевтичний крок, який передбачає сам процес несення ліжка. «Каже Христос: візьми своє ліжко і неси його, що означає візьми своє минуле життя, візьми свою історію, а також зрозумій, що ти вже можеш ходити., що не ліжко несе тебе, а ти вже несеш ліжко», – каже він.
«Маємо великий скарб в нашій Церкві – Таїнство Покаяння, куди ми приходимо немічні і знесиленні нашими гріхами, але йдемо і несемо нашу історію вже з радістю, з повною силою», – наголошує проповідник.
«В Євангеліє від Марка чуємо звернення, яке мене дуже захоплює. Ісус каже до рослабленого – Мій сину. Можливо цей чоловік ніколи не знав своїх батьків чи вони його залишили. Чи можливо не прищепили відповідного релігійного виховання. Проте цей вислів породжує у чоловіка довіру і руйнує будь-які бар’єри», – додає на завершення єпископ-помічник Львівської архиєпархії.