1 жовтня у Католицькій Церкві день спомину св. Терези від Дитятка Ісус. Ця свята, дуже шанована вірянами у різних куточках світу, адже відома своєю простотою і смиренням, вона отримала титул Вчителя Церкви. У чому тут секрет? Пропонуємо до Вашої уваги, факти з її життя.
Маленька квітка Ісуса
Так називають Терезу з Лізьє – французьку черницю, яка силою своєї віри в Бога стала святою. Також її називають Тереза Мала, Тереза від Дитятка Ісуса і Святого Лика, хоча до постригу вона звалася просто Тереза Мартен.
Проживши всього 24 роки, ця дівчина своєю любов’ю до Бога довела, що можна жити вічно в серцях людей, навіть якщо при житті мало хто тебе знав.
Про сім’ю
Біографія Терези з Лізьє (маленьке містечко на півночі Франції) не вирізняється особливими подвигами або вражаючими вчинками, але, незважаючи на це, юній дівчині вдалося привернути увагу до Бога багатьох людей. Народилася вона в 1873 році в простій родині, в якій її батько Луї містив невеликий бізнес, а мати Зели була мереживницею. Примітно, що до одруження обоє батьків серйозно подумували про чернечому обітницю, але, мабуть, доля розпорядилася інакше.
У Терези з Лізьє було ще чотири сестри, які згодом (так само, як і вона) прийняли чернецтво. Більш того, ще чотири дитини (два сини і дві дівчинки) померли в дитинстві, так що у майбутньої святої була досить велика сім’я. Все сімейство активно допомагало знедоленим, відвідувало самотніх помираючих в госпіталях і лікарнях,.До першї значущої події у своєму житті Тереза і її сім’я жила в Алансоні, але, коли малій виповнилося чотири роки, її мама померла від раку, і сім’ї довелося переїхати в Лізьє.
Короткий життєпис
З цього моменту пустотлива і весела, але при цьому категорична і свавільна Марія-Франсуаза-Тереза повністю змінюється: вона стає занадто вразливою, чутливою і приймає все близько до серця. Про таких людей часто говорять: робить з мухи слона. Найменше слово або косий погляд могли вибити з колії маленьку Терезу на тривалий час. Такий стан тривав близько дев’яти років, катуючи психіку дитини, але при цьому загартовуючи дух. Її сестра Поліна (Паолина) бере на себе виховання дівчинки, але невдовзі вирішує піти в монастир. Терезі з Лізьє в цей час виповнюється десять років, для неї це новий удар і нове випробування віри. Але зовсім скоро її осяває: вона теж повинна стати кармеліткою, як і її улюблена Поліна.
В цей же час її нищить недуга, яку не можуть охарактеризувати медики: її відвідують дивні галюцинації, напади панічної атаки і незрозумілі істерики. Сім’я намагається допомогти, замовляючи багатогодинні молебні і роблячи щедрі пожертви, але все марно: дитина знаходиться на межі смерті. На її прохання в кімнату приносять статую Пресвятої Богородиці, щоб можна було молитися. В один з нападів дівчинка стала ревно молитися, просячи допомоги і захисту. І за словами самої Терези, в якийсь момент вона побачила Святий Лик Богородиці і Її посмішку. Почуття захоплення і неземного щастя пронизало душу Терези з Лівье, з цього моменту вона дивом видужала.
Шлях істинної і непорушної віри
Саме цей момент зміцнив віру дівчини, і вона твердо вирішила стати черницею- кармеліткою. Настільки сильним було її бажання, що вона зважилася на поїздку в Рим, до самого папи Лева ХІІІ, щоб просити дозволу. Спочатку їй було відмовлено з огляду на юний вік, але буквально в наступному році, коли їй виповнилося п’ятнадцять років, духовенство, бачачи її невгасиму тягу до сану, дає згоду: Тереза з Лізьє стає кандидаткою до монастиря. Через рік вона постриглася в черниці, вибравши для себе ім’я сестра Тереза від Дитятка Ісуса і Святого Лика.
Уже в цей час її осягають високі думки: вона хоче стати великою святою і ділиться цими роздумами зі своїм духівником, який попереджає її про гординю, якій не місце в серці черниці. Але Тереза точно знає, що це не гординя зовсім, а величезне бажання донести до людства силу божественної любові, яка може проявлятися в чому завгодно. Вона починає писати вірші, п’єси, в яких висловлює свою виняткову любов до Бога. Її слова: «Я зрозуміла, що любов укладає в собі все покликання, все часи і простори і що вона вічна» – стають її подальшим девізом по життю. У 23 роки дівчині, яка страждає кілька років від болю в грудях і кашлю, лікарі ставлять невтішний діагноз “туберкульоз легень”. Всього через сім років перебування в монастирі св. Тереза з Лізьє помирає. Це сталося 30 вересня 1897 року.
“Історія однієї душі”
Тереза з Лізьє в останні роки свого життя по твердому спонуканню настоятельки монастиря, матері Агнеси, пише автобіографічну повість, в якій левова частка віддана роздумам про Бога, віру, а також думкам з дитинства. За великим рахунком, це щоденник молодої дівчини, з яким вона ділиться найпотаємнішим. Ця праця називається«Історія однієї душі» саме настоятелькою і виданий через рік після смерті автора накладом усього в дві тисячі копій. Це був своєрідний посмертний подарунок, який несподівано здобув приголомшливий успіх відразу серед духовенства, але незабаром і серед простих людей. Тиражі множилися, поширювалися, і на початку двадцятого століття книгу переклали на всі провідні мови світу.
Джерело: https://uk.esotericcosmos.com/42
Повязані записи
