Сьогодні з нагоди дня сім’ї Львів долучився до телемарафону “Міцна родина – сильна Україна”. ФОТО

Сьогодні, 8 липня 2020 року, упродовж дня триває телемарафон “Міцна родина – сильна Україна”, до якого долучаються чимало областей України. Львів’яни були у ефірі з 13 до 14 години.  За цей час представники духовенства, влади, громадських організацій обговорили сімейну ситуацію в Україні і накреслили своєрідну “дорожню карту”, щодо того, як можна поліпшити стан родин і заохотити молодь до відповідального ставлення, щодо вибору свого покликання.

Модерував подію керівник львівського обласного осередку ГО “Всеукраїнський Собор” Дмитро Колесник, який підкреслив, що головною метою телемарафону є привернути увагу суспільства та влади до ключових проблем інституту сім’ї у нашій державі.  

У свою чергу Олександр Савченко, голова громадської організації “Фонд захисту сім’ї” наголосив на важливості працювати саме із молоддю, звертати уваги на підручники, які потрапляють до рук наших дітей:

“Зараз виходять різні книги, де навіть, починаючи з дитячого садка, можна буде прочитати, що шлюб буває не лише між чоловіком і жінкою. Чи можна погодитися з тим? У деяких країнах навіть вилучають з офіційних документів таке поняття як “стать” і кажуть, що дитина, яка народилася, вона немов середній рід і потім, коли виросте, то нехай обере хто вона: чоловік, чи жінка. Тому перед нами стоїть багато викликів”.

Державу і людей, перш за все, формує сім’я. У цьому впевнений протоієрей Михайло Сивак, клірик Свято-Покровського собору ПЦУ у Львові, автор книги “Анатомія і психологія сімейного конфлікту”.

“Коли сім’я є здорова, у ній гармонійні взаємини, тоді у такій сім’ї відповідно зростають діти, які можуть стати справжніми людьми у повноцінному сенсі цього слова. Добрими, відповідальними. Якщо ж сім’я є якимось чином понищена, то відповідно цей травматизм психологічний відображається і на дітях.  Гендерна ідеологія спрямована на те, щоб понищити сім’ю, а відтак і понищити цілий народ.  Тобто це є загроза такого державного масштабу. Що стосується розлучень, то сучасна статистика жахає. Найперше треба всі зусилля і Церков, і державних інституцій повинні бути спрямовані, щоб уберегти сім’ю”.

 

На думку, керівника Комісії у справах мирян УГКЦ о. Василя Білаша саме сім’я є клітиною суспільства, Церкви, народу.

“Початок сім’ї — це подружжя. Дві людини — найменша спільнота. Першою ціллю людини є любов. Людина з любові сотворена і до любові покликана. А отже коли людина у любові зростає, тоді ця любов чоловіка і жінки є плідною, тоді ми бачимо плід цієї любові, бачимо родину, Церкву, суспільство,які наповнюють цей світ, згідно Божої Заповіді. Але ще глибше є сама суть тої любові. Нам Господь відкрив природу любові коли сам став Людиною, показав, що це є жертва. Любити —означає бажати добра іншій людині”.

Натомість о. Олександр Кусий, священик Львівської Архідієцезії РКЦ, референт Католицьких ЗМІ  наголошує, що за словом одного із святих, творення сім’ї —  це макрокосмічна подія. Адже у родині народжується те, що може перемінити цілий світ.

“У родині, у спільноті ми переживаємо єдність і взаємну любов. Це є подія, яка перемінює цілковито будь-яку людину, чи віруючу, чи невіруючу. І ми цю подію можемо пережити у Церкві. І Церква супроводжує родини,а не тільки готує до подружжя. Багато з філософів кажуть, що чоловік і жінка – це два космоси і якщо вони поєднаються,  то це є чудо, це є присутність самого Бога. У гендерній ідеології немає ролі батьківства, немає материнства, бо у родині попри труднощі, ми отримуємо найцінніше — вчимося любити, прощати,це те, що відкриває Життя Вічне. І це є та “цивілізація любові”, про яку говорив св. Папа Іван Павло ІІ”.

Психолог Мирон Шкробут вважає, що лакмусовим папірцем для сімей став карантин.

“Багато сімей до карантину жило у таких умовах, що ми мало бачимося, вранці побігли на роботу, ввечері прибігли. Перекинулися кількома словами, та й полягали спати. Не виявлялися так потужно ті пробеми, які є у родинах. І  вийшло на перший план те, що було занедбано, наприклад, обов’язки батька, чи матері. Що робити? Треба шукати вихід. Бо кожна криза є певним моментом, який показує, що стосунки на тому самому рівні неможливі і залежить, чи ми підемо у плюс, і вийдемо на вищий рівень, чи ми підемо у мінус і тоді стосунки ще більше погіршиться. Вибір завжди за подружжям. І зокрема у часі кризи можна звернутися по допомогу. Достатньо лише хотіти покращити свої стосунки”.

Діти —  серце родини. Однак у деяких дітей через ті, чи інші обставини немає батьків. Про таких діточок особливо піклується місто.У цьому запевнив начальник управління “Служба у справах дітей” департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Ростислав Тимків:
“Коли стається, що дитині у сім’ї погано, чи трапилося нещастя і немає родини, то ми максимально намагаємося, аби дитина уникнула інституційних різних закладів, а жила б в умовах якомога більше наближених до сімейних. Насамперед це будинки сімейного типу, прийомні сім’ї. На сьогодні, у Львові 10 прийомних сімей, 5 дитячих будинків сімейного типу, з них 2 у тому числі створені за участі неурядових організацій,ми маємо надію, що ще 2 буде створено також у співпраці із неурядовими організаціями. Крім цього, ми активно шукаємо  і батьків вихователів для цих будинків. Почали розвивати мережу патронатних вихователів у Львові. На сьогодні, одна така сім’я вже функціонує, дві проходять навчання і ми  активно ведемо пошук ще тих людей, які мають бажання долучитися до виховання дітей. Патронат — це тимчасова форма, де дитина може 6 місяців перебувати. Але якщо стається критична ситуація, то думаю, що нікому непотрібно пояснювати, що  легше дитині потрапити хоч у незнайому сім’ю, але все-таки у сім’ю, яка проживає у багатоповерхівці, аніж у будь-який інституційний заклад. Тому що це не можна порівняти”.
Після Львова, марафонну естафету передали на інші області. Переглянути можна за посиланням 

Підготувала Оксана Бабенко, частина фото Дмитра Тарадайки