Британський співак Джон Ньюмен сказав: «Не потрібно побоюватись кінця свого життя, потрібно боятись того, що воно так ніколи й не почнеться». Саме про це й історія, яку я хочу вам запропонувати, – про вічні пошуки змісту свого існування, про вибір між розумом і почуттями, про те, що цінніше: вічність чи мить?
«Cтоліття Адалін» (англ. «The Age of Adaline») – одна із найбільш очікуваних романтично-філософських мелодрам 2015 року. Слоган фільму такий: «Світ змінився з минулого століття. Адалін – ні ». Хто ж така Адалін?
За сюжетом, Адалін – головна героїня цієї захоплюючої історії. Вона народилася на початку XX століття. Життя дівчини йшло за звичним планом. Подорослішавши, вона вийшла заміж та народила доньку. Але у 29 років потрапила в автомобільну аварію і перестала старіти. Проте вічна молодість стала для неї не даром, а радше прокляттям. Проживши майже століття завжди юною і неймовірно привабливою, Адалін постійно втрачала людей, яких любила. І завжди залишалася самотньою. За стільки часу вона так і не зустріла справжнього кохання, але раптом з’явився він… той, заради кого вона зможе знову стати смертною і постаріти разом з коханим. Та що обере головна героїня?
Робота режисера Лі Толанда Крігера – справді унікальна. Це сучасна казка про найважливіші речі в житті та водночас глибока історія про те, що неважливо, скільки років ти проживеш, головне – як ти їх проживеш. Адже молодість, успіх, краса не завжди приносять щастя, вони не завжди підносять людину до небес. Іноді навпаки – занадто притягують до землі та ламають крила.
Головну роль у кінострічці виконала молода зірка Голлівуду, відома за молодіжним серіалом «Пліткарка», сучасна «ікона стилю» Блейк Лайвлі. Автори цього кіно довго сперечались, чи зможе, на перший погляд, гламурна і для багатьох не надто серйозна акторка, передати усю психологічно-емоційну глибину почуттів на екрані. Та перші кінопроби розбили усі сумніви вщент. Запрошеною зіркою фільму також є легендарний Гаррісон Форд.
На екранах українських кінотеатрів цей фільм з’явиться вже у квітні. Тоді ж ви зможете прочитати детальну рецензію на нашому сайті. Раджу подивитись цю історію людям, які відчувають себе трохи чужими у нашому глобальному, хіпстерському, соціальномережовому столітті. Це розповідь саме для вас – про душу, в якій не існує часу, про музику, яка краде смуток і про почуття, які не теплять напівправди.
Письменник та журналіст Ельчин Сафарлі сказав: «У серці погостювати неможливо, в ньому залишаються тільки на постійне місце проживання». Бажаю усім знайти свій теплий і люблячий дім, як і героїні нашого фільму.
Лідія Батіг
Повязані записи
