Варвару святую шануймо: ворожі бо сіті розірвала і, як пташка, визволилася від них за допомогою Христа, Великомучениця преславна.
Тропар, глас 8
У нашому сучасному урбаністичному світі важко знайти приклади справжньої жертовності. Людина живе одним днем і зовсім не замислюється про духовне. Моя хороша подруга постійно скаржиться на життєві проблеми, сумує і перебуває у депресивному стані. Каже, що не відчуває радості. Здавалося б, все для щастя у неї є: розумна, талановита, симпатична, матеріально незалежна. Тільки от гармонії не може віднайти. Під час наших дружніх розмов виявилось, що вона давно не приступала до Святих Тайн, не часто відвідує храм і забуває про щоденні молитви.
Мабуть, тут і захований корінь її проблем. Коли людина втрачає зв’язок з Господом, життя не приносить радості. Наше перебування на цій планеті – дивна мандрівка, через яку ми маємо змогу потрапити у Царство Небесне. Тільки, зважаючи на нашу людську природу, часто забуваємо про те, що у цьому світі ми всього лиш гості.
Наскільки сильна ваша віра? Чи готові ви віддати життя за свою віру?
Свята великомучениця Варвара – приклад сильного зв’язку з Богом, непохитної віри та жертовності.
Читайте також: Сьогодні вшановуємо пам’ять святої Варвари. 7 цікавих фактів
Народилась свята у місті Іліополі. Її батьком був багатий і знатний чоловік на ім’я Діоскор. Варвара не могла намилуватись красою неба, пишнотою лісів, загадковістю гір. Проміння сонця і світло місяця, численні зорі породжували в її свідомості різні запитання.
– Хто створив всю цю красу? – питала вона у свої наставниць.
– Усе це створили наші боги.
– Які це Боги? – запитувала Варвара.
– Ті боги, яких шанує твій батько і тримає їх у своєму домі – золоті, срібні, дерев’яні.
Так, роздумуючи, дедалі частіше придивлялась вона до природи і намагалась у навколишньому світі віднайти відповіді на свої питання.
Коли настав час, батько порадив дочці вийти заміж, але вона відмовилась. Батько спочатку подумав, що на це рішення вплинуло її самітне життя. Він дозволив їй зустрічатись із дівчатами її віку. Серед її подруг були християнки, які розкрили їй суть віри Христової. З великою радістю вона сприйняла звістку про спасіння Сином Божим роду людського. Варвара вирішила теж стати християнкою і невдовзі прийняла святе хрещення від священика, котрий приїхав у її місто з Олександрії.
Коли батько довідався, що його дочка стала християнкою, він побив її, зачинив у кімнаті й поставив біля дверей сторожу. Погрози і побої батька не скорили Варвару. Переконавшись, що не зможе зломити її віри, він у розпачі відвів її до начальника управи Мартіана і сказав йому, що коли вона не покається і не поклониться богам язичників, то той може чинити з нею, що захоче: «Муч її, як хочеш. Я їй не батько, і вона мені не донька!»
Мартіан був розчулений молодістю і вродою Варвари. Він почав її умовляти, аби вона зберегла своє молоде життя. Та свята діва, сповнена любов’ю до Христа, нізащо не погоджувалась визнати богів язичників і заявила Мартіану, що вона готова прийняти мученицьку смерть заради свого Бога і Спасителя. Тоді розгніваний Мартіан наказав її катувати і вкинути до в’язниці. У в’язниці Ісус Христос з’явився до неї і зцілив її рани. Коли її знову привели до Мартіана, то він здивувався, побачивши, що всі рани в неї загоїлись і вона здорова. Він запропонував їй принести жертву богам за своє зцілення.
«Не твої боги зцілили мене, — вигукнула свята Варвара, — мене зцілив Господь Бог Ісус Христос. Йому я з вдячністю поклонюсь і віддам себе в жертву». Її знову почали катувати. Вона мужньо зносила тортури. Дівчина Юліанія, побачивши її мужність, підбігла до Мартіана і голосно заявила, що вона також християнка. Її зразу ж схопили, підвісили на дереві разом з святою Варварою і піддали страшним мукам. Після цього обом святим мученицям відрубали голови. Це було 306 року.
У той же день Діоскор і Мартіан загинули від блискавки під час грози, і від них не залишилося навіть праху.
У тому місті жив один благочестивий чоловік на ім’я Галентіан, який, взявши тіла святих мучениць, поховав їх з усіма почестями і збудував над ними церкву, в якій почало відбуватись багато чудес і зцілень.
Ці чудові дні різдвяного посту мають спонукати кожного християнина замислитись над своїм духовним життям. Не варто впадати у марноти цього світу, бо все навколо тлінне. Важливо не розгубитись і знайти себе серед життєвої метушні. Маємо нагоду пороздумувати над складним життям і муками Святої Варвари, яка віддала за християнську віру своє життя.
Ольга Фабін
Використані матеріали: cerkva.in.ua
Повязані записи
