Мабуть, пастухи – це та група людей, до яких українці, особливо мешканці західних регіонів країни, відчували та продовжують відчувати чи не найбільший сентимент. Така приязнь, очевидно, продиктована столітньою історією боротьби за власні права та свободи, а також досвідом кріпацтва, розкуркулення, голодоморів, репресій, заслань та пережитих двох Світових воєн.
Якось дуже близько українському серцю виглядає образ біблійних пастухів. Та ким насправді були ці люди, чому саме вони, а не придворні вельможі, першими серед Ізраїльського народу прийшли поклонитися новонародженому Спасителю, та які символи приховані за їхніми, здавалося б, простими постатями? Про це в авторській колонці на сайті «Духовна велич Львова» ділиться богослов та громадський діяч Назарій Петрів.
Пастухи як хранителі нині забутої природної мудрості
Мабуть, кожен із нас від своїх рідних чи близьких міг чути різні варіанти однієї і тієї ж фрази «вчися, бо будеш пасти корови». Так, на перший погляд, здається, що пастухи – не дуже освічені люди; але, думаю, хоч ці люди рідко коли і справді мали книжкову чи університетську освіту, дуже часто це люди, які чудово знають природні закони та орієнтуються в них, володіючи природною мудрістю. От лиш подумайте: вам треба перегнати величезне стадо худоби з одного місця в інше, ну, скажімо, із Півночі на Південь. Легко, скажете Ви. Добре, відповім я, – а от скажіть мені спершу, де, на вашу думку, Північ (але, будь ласка, не використовуйте для цього своїх ґаджетів). От бачите, ось і з’являється складність, з якою не так просто впоратись сучасній людині. Зрештою, сьогодні у нас є ціла низка навігаторів, і часто ми забуваємо про природну мудрість.
А ось і ще кілька завдань із зірочкою. Уявіть, що одна із овечок з’їла щось не те в полі, де немає ветеринара, або ж так – декілька овечок народжують ягнят. Складнувато, правда? Очевидно, що і пастухам у часи народження Ісуса було непросто. Однак ці люди не лише дбали про овець, вони вміли слухати природу навколо та вчитися від неї – слідували такій собі версії природного закону. Народження Христа, з одного боку, відбулося згідно природного закону, бо народився від матері, мав фізичне тіло з усіма наслідками, що витікають із цього. А з іншого — перевершувало його у найнезрозуміліший для людини спосіб, адже сам Бог — воплотився. Чому ангел об’явився саме пастухам, а не, наприклад, первосвященникам чи левітам, адже події, що відбувалися дві тисячі років тому у маленькій стаєнці чи печері (це вже не так важливо), точно були подіями зі сфери їхнього професійного знання та інтересів? Думаю, відповідь тут у тому, що пастухи були людьми, які дотримувались природного закону, вони не ускладнювали своє життя надміром законів, приписів, правил та трактувань. А закони, якими вони жили (принаймні в полі, коли пасли овець), були постійно підтверджувані щоденним досвідом. Відтак, вони були, мабуть, найменш упередженими та сповненими довіри до небесної з’яви ангельського війська, що вказало їм на Хлоп’я у вифлеємській стаєнці. Адже людям, які дотримуються природного закону, значно легше було, і, думаю, є, прийняти Закон Божий.
Пастухи як символ єдності людини та світу
Іншим важливим сенсом, прихованим в образі біблійних пастухів, є універсальність чи єдність людини зі сотвореним світом. Образ пастухів пригадує кожному з нас трохи призабуту істину: усе у цьому світі взаємопов’язане, жодна дія людини не залишається не поміченою, і саме людина отримала від Бога дар і завдання плекати та розвивати цей сотворений світ. Не бездумно використовувати та нищити, а дбати та зрощувати усе живе в гармонії та любові. Пастухи з околиць Вифлеєма, власне, були якраз тими людьми, які своєю повсякденною працею втілювали це Боже доручення та завдання в життя.
Для Ізраїльського народу образ пастухів сповнений ще низкою різних символів, які близькі й нам у нашій християнській традиції. Пастух – це символ первородного діяння людини на землі. А також пригадування про наслідок гріха в цьому світі. Пригадаймо собі історію перших біблійних братів Каїна і Авеля. Перший був землеробом, а другий — вівчарем, пастухом. Каїн обробляв землю, а, значить, до певної міри більше покладався на власні сили, знання та уміння, сіючи та доглядаючи урожай на полях. Авелю ж доводилось радше покладатись на знання законів природи і Божу милість. Зрештою, кожному, хто читав Священні тексти, відомо, що Каїн зі заздрості вбив свого брата Авеля. Образ Вифлеємських пастухів можна трактувати як прообраз прийдешньої жертви Христа — Доброго Пастиря, який буде виданий у руки людей та розіп’ятий на хресті, аби через жертву власного життя здійснити місію відкуплення та примирення цілого людства з Богом.
Однак, читаючи біблійну оповідь про пастухів, слід звернути увагу ще на кілька символів, що вкладені біблійним оповідачем у ці образи.
Пастухи як символ відкиненого
Перший – це так званий образ відкинутого або найменш вірогідного. Тут новозавітна розповідь прямо чи опосередковано змушує читача згадати про ще одного, чи не найбільш знаного, біблійного пастуха — царя Давида. Майбутній цар, як і Вифлеємські пастухи, жив своє спокійне, розмірене, трохи монотонне життя, сповнене щоденною рутиною, не очікуючи, що Господь може обрати його для своєї місії. Ну от уявіть собі, що ви – молодий хлопчина, який цілими днями пасе овець у полі, аж тут раптом вас обирають для боротьби з Голіафом — найсильнішим воїном ворога вашого народу. Зі зброї у вас… кілька камінців, сопілка, а ще неймовірна довіра і надія на Господа. І Господь перемагає у цьому бою. Неймовірно, правда ж? Але історія пастуха-Давида на цьому не завершується. Пророк Божий (Самуїл) виливає на його голову оливу, кажучи, що Господь послав його, аби постановити Давида на царя Ізраїльського народу. О, це справжнісінький голлівудський поворот, і фраза «із болота в князі» тут стає не метафоричним виразом, а дійсною життєвою програмою. Як ми всі добре знаємо, саме з роду Давида, за Старозавітними пророцтвами, мав прийти Месія. Отож Вифлеємські пастухи з євангельської розповіді – це таке собі пригадування кожному з нас, що Господь обирає не найкраще навчених, а тих, чиє серце відкрите і сповнене довіри.
Пастухи як символ надії
Вифлеємські пастухи також є символом, який вказує на сповнення очікувань та надій Ізраїльського народу. От тільки якщо у випадку з Давидом Господь був тим, хто кликав людину, то у випадку з євангельськими героями Він уже поруч і тепер людині треба самій до Нього прийти. Але не просто прийти подивитись, а вклонитись і віддати свої земні турботи у Його руки, навіть тоді, коли людина не здатна збагнути Його плану. Ізраїльтяни і вся їхня віра були сповнена очікування приходу Месії, того, хто мав вивести народ із неволі. Вифлеємські пастухи стали першими людьми, які відгукнулись на заклик Господній (згадаймо, що пастухам сповістили ангели) і прийшли до новонародженого Ісуса.
Біблійний автор через їхній приклад закликає усіх вірних зробити так само. Якщо хочеш знайти Бога, не шукай Його у пишноті та величі храмів, вирушай на зустріч з ним до найубогішого місця — стаєнки та ясел, які святі Отці вважали символом серця кожного з нас. Поклоніння пастухів символізує також і встановлення Господом нового Завіту, де сам Господь стає пастирем тих, хто до Нього приходить. Якщо Старозавітній Бог — Бог Ізраїля, то новонароджений , що спочив у яслах, через прихід до Нього волхвів та пастухів одразу ж стверджує, що Господь прийшов до всіх, незалежно від їхнього походження.
Пастухи як прообраз місії Христа та символ усіх пастирів
Очевидно, що Вифлеємські пастухи також символізують майбутню місію Христа бути пастирем людей. Він той, хто наставлятиме. Вестиме та спасатиме тих, хто увірує. А ті, хто послідують за Ним як за добрим пастирем, зможуть увійти у Царство Його Отця.
У їхній особі відбувається символічне поклоніння усіх майбутніх пастирів та провідників людства. Біблійний автор неначе каже нам «Подивіться, істинний пастир може бути лише той, який приходить до Христа і визнає Його Спасителем та Відкупителем світу».
Про автора: Назарій ПЕТРІВ, живе та працює у Львові, греко-католик, випускник УКУ, докторант богослів’я, перекладач, працює в соціальних проєктах.
Також читайте: «Великі діла робляться в тиші»: Назарій Петрів про недооціненого Героя Різдва
Назарій Петрів: «Їй приснилися загиблі: близькі, друзі, які просили про справедливість»
Свята Джанна творить чудеса через свою ікону: українці діляться свідченнями
Повязані записи
