1. Церква Пресвятої Євхаристії
Церква встигла побувати і палацом, і музеєм атеїзму, і складом. У Львові більш відома як Домініканський собор, адже минулому була костелом Божого тіла і монастирем домініканців. Зараз діє під керівництвом УГКЦ.
Історія
Раніше на місці Домініканського собору стояв палац Лева І. Палацову каплицю св. Петра і Павла він передав для моління своїй дружині Констанції. А вже від неї каплиця перейшла до домініканців.
- 1407 рік. Готичний костел Божого тіла
У 1407 році після пожежі у дерев’яному храмі домініканці збудували кам’яний костел. За одними даними кошти на будівництво виділили заможні міщани. Та є версія, що храм добудували до середини XIV ст. з використанням мурів та фундаментів княжого палацу і каплиці.
У середині 1745 (або 1748) року костел та барокову каплицю розібрали через появу тріщин.
- Довгий ремонт
Фундамент нового костелу заклали у 1749-му році. Головним фундатором був гетьман великий коронний Юзеф Потоцький. Основні роботи закінчилось у 1764-му році. Саме тоді скульптор та архітектор Себастьян Фесінґер почав виготовляти кам’яні статуї, які мали вінчати костел, та дерев’яну різьблену поліхромовану конструкцію органу.
У 1766 році сталась велика пожежа через необережність при розмалюванні органу. Інструмент згорів і роботи відновили аж у 1778-му.
В 1865-му до костелу прибудували 4-ярусну дзвіницю. Пізніше, у 1905-14 роках відреставрували інтер’єр.
- Радянський час
З приходом радянської влади у приміщенні костелу та монастирю влаштували склади. З 1973-го розмістили Музей історії релігії та атеїзму.
- Сьогодення
Сьогодні частину будівлі монастирських келій займає мистецьке об’єднання “Дзиґа” (галерея, арт-кав’ярня “Квартира 35” і кафе “Під клепсидрою”). Колишній атеїстичний музей – а нині Львівський музей історії релігії і надалі знаходиться в іншій частині споруди монастирських келій та у дзвіниці.
Що подивитися?
- Бароковий інтер’єр костелу
Костел збудований у стилі пізнього бароко. У плані будівлі зображає витягнутий хрест з овальною центральною частиною і двома дзвіницями по боках. Галереї і ложі прикрашені дерев’яними статуями роботи львівських скульпторів другої половини 18 століття.
- Львівський музей історії релігії
Є окремі тематичні розділи – “Протестантизм”, “Іслам”, “Буддизм”, “Релігія стародавнього світу” тощо. Представлені експонати мають унікальну культову, мистецьку та історичну вартість. Зокрема – чимала колекція Біблій (у тому числі Острозька Біблія 1581 року та видана у Парижі 1563 року).
2. Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла
У Львові відомий як костел Єзуїтів. Збудований на початку XVII ст. за взірцем римської святині Іль-Джезу. Вважається однією з найбільш культових споруд Львова.
Історія
У 1540 році заснувалося одне із найвідоміших та найбільших релігійних об’єднань – Єзуїтський орден, більш відомий як Чин Єзуїтів та Товариство Ісуса. Дуже швидко члени Товариства започаткували потужний місійний рух, та вже в 1584 році дійшли до Львова.
У 1590-му вони заснували в місті перший дерев’яний храм Товариства Ісуса та встановили Єзуїтську хвіртку. В 1610 році почали споруджувати кам’яний храм, що зберігся до сьогодні. Вже за 20 років будівлю добудували і її освятив Львівський архієпископ Ян Анджей Прухніцький.
В 1702 році звели 100-метрову вежу-дзвіницю, що стала найвищою будівлею Львова тих часів. Через півстоліття на ній встановили годинник, але в 1830 році її розібрали після того як в 1828-му завалилася вежа міської Ратуші.
Наприкінці 1990-х в підземеллях провели археологічні розкопки у криптах під центральною навою та відреставрували приміщення сутерен під південною навою. Гарнізонний храм св. Петра і Павла став першою пам’яткою барокової архітектури Львова.
Що подивитися?
- Цінні фрески.
Всередині храм оздоблений фресками і статуями у бароковому стилі.
- Нічні екскурсії по підземеллях.
Усі приміщення підземель храму ще досі не досліджені, але по п’ятницях і суботах проходять нічні екскурсії відкритими залами. Там розміщені пластичні панорами княжого, готичного і барокового Львова.
- Сходити на концерт.
Духовні вечори, концерти сакральної музики та співу вже стали традиційними. Крім цього, акустика в храмі робить звук дійсно божественним.
3. Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Борогодиці
Ця пам’ятка архітектури належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Це єдиний храм Вірменської апостольної церкви в Західній Україні.
Історія
Церкву збудував майстер Дорінг ще у XIV столітті (1363-1370 рр). З 1367-го вона стала соборною, адже у Львові утворили єпархіальний центр вірменів Русі та Валахії. Згодом, навколо храму склався один з найцікавіших ансамблів міста із:
- дзвіницею (1571 рік, арх. Петро Красовський);
- палацом архієпископа (XVIII століття);
- вірменським банком (XVII століття);
- монастирем бенедиктинок (1682);
- пам’ятною колоною з постаттю святого Христофора;
- дерев’яним вівтарем з композицією “Голгофа” (XVIII століття);
- огорожами з брамами (XVII—XIX століття).
Багато разів собор перебудовували. В 1437 році навколо нього звели відкриту арочну галерею, яку спочатку в 1671 переробили у захристію, а в 1731 – в ризницю. В 1630 прибудували прямокутну наву. А після пожежі 1712 року інтер’єр оформили в бароковому стилі.
В радянський час Вірменський собор закрили: спочатку приміщення використовували в якості фондосховища Львівської картинної галереї, а з 1953 року – музею імені Леніна. Вірменській громаді церкву повернули лише у 2000-му.
Що подивитися?
- Купол.
Його конструкція унікальна – він спирається на пустотілі ребра, викладені з глиняних глечиків.
- Рештки вірменського цвинтаря.
Найстарішим надгробним плитам близько 600 років. Їх перенесли з кладовищ інших вірменських храмів і монастирів, яких вже декілька століть не існує у Львові.
- Аркада з колонадою.
Розташовані у південному дворику між вулицею і собором. Оформлені у європейських архітектурних традиціях XV століття.
- Старовинні епіграфії.
Всі вони написані латинською мовою та знаходяться в комплексі собору. Серед них:
- “Це могила превелебного отця Стефана патріарха Великої Вірменії, котрий був у Римі і дорогою до Львова душу свою віддав Богові року Божого 1551”;
- “Землю – землі, душу – Богові віддав Ігнатій Нурович року 1769”;
4. Костел та кляштор бернардинів (церква Святого Андрія)
Історія
Перша згадка про будівництво датується 1460 роком: для того, щоб звести дерев’яний монастир та каплицю св. Андрія біля Галицької брами львівський староста Анджей Одровонж пожертвував чималі гроші.
У 1456 після епідемії чуми (вижив 1 з 5 монахів) міщани спалили монастир. Тому пан Одровонж виділив кошти на нове будівництво – теж дерев’яних, але значно більших костелу та кляшору.
У 1511 монастир знову згорів – цього разу під час облоги Львова. У 1514 його відбудували пруським муром з дерева та цегли. А вже наприкінці XVI ст. вирішили розширити земельну ділянку та збудувати значно більшу обитель.
Сучасного вигляду монастир почав набувати ще з XVII ст. – згідно з ідеєю ченця Бернарда Авелідеса та проектом архітектора-італійця Паоло Домінічі. У 1630 завершили всі будівельні та оздоблювальні роботи.
Довгий час монастир бернардинів слугував зовнішнім форпостом системи укріплень Львова. З усіх оборонних структур будівлі до сьогодні збереглися лише східна стіна укріплень та Глинянська вежа з боку пл. Митної.
Тепер приміщення кляшору належить Центральному державному історичному архіву у Львові, а храм святого Андрія Первозваного передали Українській греко-католицькій церкві.
Що подивитися?
- Криниця.
Її спорудили у 1620-му році. За легендою, на цьому місці вдарило цілюще джерело, адже саме там у 1484 році поховали святого Яна з Дуклі. Це розцінили як справжнє чудо: св. Яна перепоховали, а на місці джерела викопали криницю.
Вона розташована праворуч від головного входу у костел в глибині подвір’я.
- Грамота Дракули.
Це одна із місцевих легенд: кажуть, що в експозиції архіву представлена так звана “грамота Дракули”, яка написана кров’ю. Насправді, в архіві дійсно є давні документи і грамоти 1176-1800 років. Серед них – міждержавні угоди, папські булли, привілеї королів тощо.
- Колона.
Першу дерев’яну колону поставили у 1648-му році на честь Яна з Дуклі. Згодом її замінили кам’яною, яка збереглася до наших часів. До 1944-го року колону прикрашала статуя Яна, що стояв навколішки та молився. Однак, після того як статуя безслідно зникла, колону увінчали декоративною вазою.
- Епіграфії, пам’ятні таблиці, цитати.
Всередині храму можна побачити багато цікавого. Зокрема, збереглись кільканадцять образів з історіями про чудодійне зцілення завдяки молитві до святого Яна. Серед них:
- “Донечка світлої пані Балабанової, старостини теребовельської, потонувши в ріці й переставши дихати, виплила і силою молитви ожила. 1551”;
- “Аґнеса, жона львівського громадянина, славетного Матея Стемберка, звільнюється від епілепсії”;
- “Ґабріель, син вельможного Вольфганга Бернарда Вольборнетта, львівського райці, прохворівши впродовж двох років, одужав. 1505”.
Де знаходиться?
5. Латинський кафедральний собор
Входить у топ-7 найдавніших храмів Львова. Вежа Катедри є однією з найвищих у центрі Львова (66 м) та відображена на логотипі міста.
Історія
Митрополича базиліка Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, Латинський катедральний собор або просто Катедра – це головний храм Львівської архідієцезії Римо-Католицької церкви в Україні. Єдина пам’ятка готичної архітектури древнього Львова, що вціліла після пожежі у 1527-му році.
Будували храм близько 100 років. Існує декілька версій щодо справжньої дати початку (адже документальні першоджерела не вціліли), та роком завершення будівництва прийнято вважати 1493-й.
Згідно з первісним задумом, у собору мало бути дві вежі. Та на другу забракло коштів. З часом до храму прибудували декілька каплиць.
У XVIII ст. храм перебував у поганому стані, адже буря зірвала частину мідного даху. Під час реставрації багато давніх готичних та ренесансних вівтарів та інших пам’яток знищили та замінили бароковими. Але дещо зберегли у первісному вигляді – наприклад, екстер’єр вівтарної частини храму.
Що подивитися?
- Гарматні ядра
Їх розвісили на стіні собору з боку вулиці Галицької. Частина залишилась з часів облоги Львова 1672 року турків із Петром Дорошенком (під ядром є пояснюючий надпис Ex obsidione turcica); інша частина з 1919 р. Української Галицької Армії (із надписом Ex obsidione ruthenorum).
- Копію ікони Матері Божої Ласкавої (захисниці міста від ворогів)
Знаходиться на стіні вівтарної частини.
6. Церква святого Михайла
У минулому – костел монастиря кармелітів босих.
Історія
Перші представники ордену кармелітів босих з’явилися у Львові у 1613 році. Саме вони спорудили невеликий дерев’яний монастир із храмом на пагорбі неподалік Краківської брами і річки Полтви. Саме будівництво розпочали у 1634 році.
За первісним планом, храм виглядав як прямокутник, поділений на три нави. У центральної нави було циліндричне перекриття, у бічних – хрестовидне. Сучасного вигляду храму надали кармеліти-черевичники, яким передали будівлю і які добудували дві вежі.
1781 року австрійська влада усунула орден зі Львова. Кармелітів босих переселили до монастиря у Загір’ї. У львівському монастирі поселили ченців з ордену-реформаторів, а згодом – кармелітів взутих.
У часи радянської влади в храмі розмістили склад для цукерні, а в колишніх келіях облаштували гуртожитки. А в 1979 році його передали Львівському історико-архітектурному заповіднику.
Що подивитися?
- Унікальний мармуровий вівтар XVII ст. у формі малої святині.
6. Церква святих Ольги та Єлизавети
Неоготичний храм, збудований у пам.ять про імператрицю (цісареву) Єлизавету Баварську, відому як Сісі.
Історія
Неоготичний храм, збудований у пам.ять про імператрицю (цісареву) Єлизавету Баварську, відому як Сісі
10 вересня 1898 року, молодий анархіст Луїджі Лучкені поранив у серце шістдесятирічну імператрицю Сісі. В цей день імператриця гуляла по набережній Женевського озера. Там вона мала сісти на борт пароплава Genève, що відпливав до міста Монтре. Не усвідомлюючи серйозності поранення, імператриця зійшла на борт пароплава та померла, стікаючи кров’ю.
Лучені хотів вбити принца королівського дому, та не зміг його знайти. “Я хотів вбити когось з королівської сім’ї, тож для мене не мало значення кого саме з них”, – сказав він після скоєння злочину.
В пам’ять про убиту імператрицю восени 1904 року за кошти польської громади почали будувати храм. Вже в 1911 році відбулося урочисте відкриття.
На початку Першої світової війни на військові потреби австро-угорський уряд конфіскував церковні дзвони. В 1918-19 рр. під час українсько-польської війни костел пошкодила українська артилерія. Про це залишили пам’ятку “Ex obsidione ruthenorum” (З української облоги 6 і 9 березня 1919 року”).
У 1970-х роках будівля слугувала складом. Але вже у 1991-му храм передали греко-католицькій громаді і освятили як церкву св. Ольги та Єлизавети.
Що подивитися?
Дах
Всередині храму є вихід на дах, звідки з висоти пташиного польоту можна побачити центр міста, головний та приміський вокзали тощо.
8. Успенська церква
Історія
Цей храм побудували на кошти Львівського Успенського братства – релігійної організації православних українців, що підпорядковувалася Антиохійському Патріархату. Це братство було останнім оплотом православ’я у Львові і хотіло мати власну церкву.
Побудований Успенським братством храм мав трьох попередників. Першу церкву спалили під час нападу на Львів у 1340 році, друга згоріла під час пожежі у 1527-му. Храм відбудували, але він простояв недовго, згорівши у 1571 році. Схематичне зображення цього храму збереглось на печатці Ставропігійського братства.
Дзвіницю Успенської церкви побудували у 1572-1578 рр. за проектом італійсько-львівського архітектора Петра Барбона. Кошти виділив багатий львівський купець Костянтин Корнякт, тому у Львові її досі називають вежею Корнякта.
У 1584 році львівський латинський архиєпископ Ян Димітр Соліковський напав із своїми прихильниками на храм, зневаживши священника, вигнавши парафіян та запечатавши церкву. Так він хотів примусити братство святкувати новий григоріянський календар.
Четверту Успенську церкву, що збереглась донині, почали будувати у 1591 році. А першу проповідь українською мовою виголосили тут аж у 1830-х роках.
9. Преображенська церква
Історія
Сучасний храм збудували на місці костелу Найсвятішої Трійці отців Тринітаріїв. У 1703 році вони прибули з Іспанії та заклали свій монастир біля Краківської брами. У 1783 році монастир закрили, а його будівлі передали університету, який зруйнували під час артилерійського обстрілу та пожежі у 1848 році.
Будівництво сучасної Преображенської церкви хотіли розпочати у 1850 році, але цей проект втілити не вдалось. Будівництво розпочали аж у 1874 році згідно з проектом, запропонованим Сильвестром Гавришкевичем. Храм будували впродовж двадцяти років (з 1878 до 1898).
Освятили Преображенську церкву у 1906 році. У 1923 році у цій святині вперше на західноукраїнських землях відбулася Божественна Літургія літературною українською мовою.
Саме у цій церкві 5 лютого 2015 року відспівували Андрія Кузьменка.
10. Собор святого Юра
Історія
Згідно з однією з давніх легенд, Святоюрську гору заселили приблизно у 1280 році. Там знаходились печери, у яких усамітнився чернець Василь (Василиск), що спокутував “нелюдську різню бранців, до якої дійшло за його проводом перед двадцятьма роками в Судомирі”. І саме за його порадою Лев Данилович побудував на цьому пагорбі букову церкву, обвів її чернечими келіями та віддав під опіку святого Юрія, старійшини війська святих, що боровся з пекельними примарами.
Перша дерев’яна церква, побудована на цьому місці, згоріла у 1340 році. І вже наступного року на її місці звели кам’яний храм. Через те, що він знаходився на віддалі від основних оборонних споруд міста, йому надали деяких рис фортифікації. Того ж 1341 року відлили дзвін “Дмитро” – сьогодні один із найстаріших збережених дзвонів України.
Сучасного вигляду собор набув у XVIII столітті за проектом австрійського архітектора Бернарда Меретина. Ідея належала митрополиту Андрею Шептицькому. Спочатку хотіли зберегти давній храм, але він знаходився у подвійному користуванні – світського духовенства і ченців василіанського монастирю, що призводило до конфліктів. Ці обставини змусили знести стару церкву і спорудити новий храм.
Зараз собор святого Юрія – це бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами, що вважається головною святинею УГКЦ.
Що подивитися?
- Старовинний дзвін
Один з найстаріших дзвонів України, що зберігся до наших часів.
- Крипта
Тут поховані відомі діячі УГКЦ – митрополит Андрея Шептицького, патріарх Йосиф Сліпий тощо. А до 1991 року тут зберігались останки князя Ярослава Осмомисла.
- Скульптурна група “Юрій-Змієборець” та барокове оформлення інтер’єру храму
- Містагогія
Тут зберігаються зберігаються:
- дві чудотворні ікони – Теребовлянська та Київська;
- мощі святих;
- копія Туринської плащаниці.
Джерело: Lviv.com
Повязані записи
