«Це єднає нас із Небом»:  біля могил захисників у Львові лунала «Скорботна коляда»

У Львові на Полі почесних поховань Личаківського цвинтаря в суботу, 28 грудня, лунала «Скорботна коляда». У такий спосіб львів’яни вшанували пам’ять полеглих захисників та підтримали родини героїв у цей різдвяний час.

Про це повідомляє пресслужба Львівської міської ради.

Виконував колядки муніципальний хор «Гомін», який спеціально для цього підготував особливий репертуар. Хористи виконали: «Там во Бахмуті», «Святкує Україна, хоч в серці тривога», «Сумний був той Святий Вечір», «Молитва на Різдво». Скорботна коляда лунала на всіх трьох полях, де поховані захисники.

«Хор дуже гарно співав, нам дуже сподобалось. Дуже щемливі колядки. Дякую отцю за такі важливі слова підтримки. Для мене це найважливіша подія цього Різдва», – поділились відвідувачі «Скорботної коляди».

Окрім колядок на кладовищі відбулась поминальна молитва, які звершив о. Тарас Михальчук, настоятель Гарнізонного храму свв. апп. Петра і Павла у Львові.

«Якщо вдивлятись історію нашої країни, в тяжкі часи завжди знаходили час і можливість поколядувати. В нас є ціла категорія скорботних коляд в таких мінорних нотах, які передають біль українців і попри все висловлюють почуття людей в колядках. Навіть коли нам важко і колядка є зі сумними словами, це молитва, це наше звернення до Бога.

Дуже знаково, що ми сьогодні з родинами наших загиблих воїнів колядуємо разом і прославляємо Господа. Це єднає нас із Небом і з тими, хто сьогодні у вічності», – зазначив отець Тарас.

Відповідний допис на своїй сторінці у Facebook розмістив і міський голова Львова Андрій Садовий. Він, зокрема, написав: «Ця коляда — не лише молитва, а й відображення стану душі, у якому ми проживаємо це Різдво».

Скорботна коляда – це різновид українських колядок, які мають трагічний або сумний зміст. Вони виникли як реакція на певні історичні події, трагедії, або втрати, що торкнулися нашого народу чи окремих родин.

Також читайте: О.Тарас Михальчук: «Повертатись у пекло військового мотивує любов»

Ієромонах Іов (Ольшанський): «Хлопці хочуть знати, що їхня жертва не буде даремна»

О. Юрій Цюпка: «Найдовша сповідь у мене була приблизно чотири години»

Свящ. Володимир Біляєв: Мене запитують, як я допустив, що мої діти пішли на фронт

Семюел Тоттен: «Це не Бог творить геноциди, їх вчиняють люди»