Церква святого апостола Андрія на площі Соборній – один із найвідоміших львівських храмів і як унікальна архітектурна пам’ятка, і як багатолітня монаша обитель. Храм та його оздоблення мають давню історію та багату спадщину. Місце, де багато років перебував святий Ян з Дуклі, досі береже його дух, а сама церква Андрія, якою в наш час опікуються ченці-василіяни, стала для багатьох львів’ян винятковим місцем молитви.
Журналісти сайту «Духовна велич Львова» відвідали цей колишній монастир бернардинців та вирішили розповісти про історичні храмові фрески, унікальні вівтарі та реліквії, якими славиться храм.
З історії церкви Андрія і монастиря бернардинів
Церква святого Андрія у Львові сягає своїми історичними коренями XV століття, коли в 1460 році до міста прибули монахи-бернардинці. Сюди їх спровадив воєвода подільський і староста львівський Андрій Одровонж. Він збудував на невеликій ділянці землі біля Галицької брами дерев’яний кляштор з капличкою, названою на честь свого небесного покровителя. Спершу монахів було тільки двоє, згодом їхня кількість зросла, проте після епідемії чуми 1464 року в монастирі залишився лише один чернець. А через конфлікт із православною громадою, що мала по сусідству церкву Святого Спаса, обитель бернардинів було зруйновано. Втім вже у 1465 році Андрій Одровонж відбудував монастир і костел та запросив до Львова нових монахів із Кракова. Невдовзі фундатор помер і був похований у храмі під вівтарем святого Андрія, який перед тим спорудив.
Чи не найяскравішою постаттю львівської обителі бернардинів став святий Ян з Дуклі, який провів тут чимало років. Ян з Дуклі прославився багатьма чудесами як за життя, так і по смерті, а крім того він вважається одним зі святих покровителів Львова.
У 1511 році під час молдавської облоги міста монастир бернардинів згорів, проте через три роки тут постав костел із дерева й цегли. Архівні документи згадують, що на ньому була вежа з годинником. На початку XVII століття виникла потреба зведення більшого й надійнішого монастиря. Попри певні труднощі, що стосувалися близькості обителі до міських мурів, у 1603 році король Зигмунт ІІІ дав дозвіл на будову. Плани бернардинського костелу виготовив відомий львівський архітектор Павло Римлянин. У 1613 році цю справу продовжив Амброзій Прихильний, а завершив третій архітектор, імені якого не збереглося. Костел зводили довкола старого храму, поступово розбираючи його. Повністю церква з усією оздобою була завершена у 1630-му — а це вже майже 400 років тому. Разом із нею звели будівлю монастиря, який став частиною міських фортифікацій.
В архітектурі костелу поєдналися впливи італійського ренесансу та німецько-нідерландський стиль. Фронтон із архітектурно-скульптурним декором створив вроцлавський будівничий і скульптор Андрій Бемер, який довершив костел у стилі маньєризму – північного ренесансу.
Інтер’єр тодішнього костелу відрізнявся від сучасного. По-іншому розміщувалися скульптури та виглядали розписи. У пресвітерії стояв саркофаг (гробівець) із червоного мармуру 1608 року авторства Войцеха (Адальберта) Капіноса молодшого, де зберігалися мощі святого Яна з Дуклі. Після радянської окпуації їх було забрано зі Львова до Польщі — частину з них повернули і вони перебувають в львівській Латинській катедрі. Проте сам саркофаг зберігся – його можна побачити у внутрішній вівтарній частині храму. Тут же перебувають мощі інших святих, які протягом року виставляють в храмі для вшанування – зокрема, мощі святого апостола Андрія, священномученика Йосафата, блаженного Петра Вергуна та інших.
Від оздоби храму XVII століття збереглися деякі елементи ліпнини, символічний образ з апофеозом Яна з Дуклі, а також кована балюстрада хорів, яку в 1612 році виготовив законник Павло з Санча.
Також читайте: Куточки неперервної молитви: історія бічних престолів Гарнізонного храму Петра і Павла
Нова сторінка в житті храму Андрія
У першій половині XVIII століття ґвардіан конвенту (настоятель монастиря) Ян Капістран Вдзєконський розпочав реформування інтер’єру костелу. Найперше встановили нові вівтарі. У 1736 році було укладено контракт зі скульпторами Томасом Гуттером та Конрадом Кутшенрайтером, які виготовляли вівтарі для храму до 1740 року*. У 1845 році Людовик Поплавський встановив ще один вівтар — святого Станіслава із другим образом-засувою святої Варвари. Час виготовлення і авторство деяких вівтарів невідомі. Загалом вівтарів — 16.
Вівтарні образи походять з різних років. Майже всі вони у ХІХ столітті обновлялися, в результаті чого багато з них втратило свій авторський вигляд**.
При одній з північних колон храму розміщений амвон (проповідальниця). В його основі – скульптурна композиція Христа на земній кулі, яка означає Його владу над всім, що існує на землі, та чотирьох євангелистів із притаманними їм символами – Іван (з орлом), Матей (з ангелом), Марко (з левом) та Лука (з тельцем). У верхній частині композиції зображено Бога Отця в оточенні ангелів, а поряд – пророків Старого Заповіту – Мойсея та Арона. Проповідальницю датують 1736-1740 роками, її створили Томас Гуттер та Конрад Кученрайтер.
Знамениті фрески церкви Андрія
Разом зі встановленням нових вівтарів храм було розписано***.
Протягом понад 250-літнього існування фрески неодноразово реставрувалися, при чому в деяких випадках в цьому процесі відбувалося грубе втручання і внесення серйозних змін. Перша відома реставрація розписів відбулась у 1824 р., коли храм вкрили новим дахом, а зіпсовані через вологу зображення головної нави відновлював Мартин Яблонський. У 1837 р. були реконструйовані склепіння в каплицях Св. Михайла і Св. Анни із доповненням втрачених фрагментів розпису. Ще одну віднову стінопису в 1883-1884 рр. виконали малярі Теофіль Копистинський і Юзеф Федоровський під керівництвом Владислава Галицького. Часткові віднови розписів проводили в 1906 р., а також у 1937-1938 рр. В радянський час церква та дзвіниця стояли без вжитку, а в 1989 р. храм передано Греко-католицькій церкві під посвятою святому Андрієві. У 2004-2010 рр. провели масштабні роботи з реставрації стінопису.
У пресвітерії над священничим хором зображена Богоматір з Дитям серед ангелів і потрійного хору святих францисканців. Над великим вівтарем – Бог-Отець, ближче до центру склепіння – Святий Дух у вигляді голуба. Серед зображень під стелею вписані герби добродійників костелу.
У головній наві можна побачити епізод, як святий Франциск роздає устав свого ордену монахам-бернардинцям, справа – група з чотирьох алегоричних постатей, які символізують чотири сторони світу або чотири континенти. Поруч – 12 апостолів, серед яких посередині – святий Андрій зі своїм хрестом. У зеніті склепіння – напис «Ягве» давньоєврейською. Біля нього – апофеоз святого Франциска, що виїжджає на небо на колісниці. Далі зображені отці Східної та Західної церков — з двох сторін по чотири. На західній стіні над хорами – група ангелів, що грає на різних музичних інструментах.
Оселя святого Яна
Святий Ян або Іван, походив із міста Дуклі на Лемківщині та відіграв знакову роль у житті львівського бернардинського монастиря. У Львові він провів багато років свого життя і прославився численними чудами, які за його заступництвом тривають дотепер. Отець Михайло Лучків ЧСВВ, за час настоятельства якого відновлювався храм святого Андрія, розповів, що Ян свого часу був відомим проповідником для русинського (українського), польського, вірменського середовищ. Він також став символом порятунку і швидкого захисту для львів’ян. І зараз, молячись у храмі, де цей святий свого часу служив і був похований, люди продовжують отримувати багато ласк.
Присутність святого Яна з Дуклі у стінах колишнього бернардинського монастиря відчутна і яскраво виражена, зокрема, у внутрішньому й зовнішньому оздобленні. Ім’я святого носить головний вівтар церкви, у дворі можна побачити нещодавно відреставровану криницю-ротонду, увінчану скульптурою святого та розписану картинами його діянь. Фігура святого Яна з Дуклі колись також увінчувала присвячену йому колону перед входом до храму.
На північній стіні передвівтарної частини пресвітерію (ліворуч) можна побачити образ невідомого автора «Апотеоз бл. Яна з Дуклі». Образ був створений у 1677 році. Він зображає чудо за посередництвом блаженного Яна з Дуклі, молитвами якого Львів був оборонений від нападу турків і татар. Змальована подія відбувається при міській брамі, біля якої, власне, розташовувалася церква Андрія. Тут зображені також Божа Мати та Ісус Христос. Із грудей Богородиці спливає молоко для бідних, що лежать при брамі, а з боку Спасителя – кров.
Стіни передвівтарної частини пресвітерію оздоблені панно зі сценами діянь святого Яна з Дуклі. Панно створене у XVII – сер. XVIII ст.. Тут у круглих медальйонах зображено 60 сцен зцілення з указаними роками, коли відбулися ці чудеса.
«Колись не було сильної медицини. Люди збирали зілля, всякі трави, і вони знали, як їх використовувати, і крім того багато молилися. Ян з Дуклі якраз мав такий дар, що знав, які зілля з чим поєднувати, і молився – люди ставали здоровими. Чудес було набагато більше, тут описані тільки деякі, зокрема ті, через які його канонізували», – розповів о. Михайло Лучків.
Святилище храму
Головний вівтар оздоблюють шість скульптур бернардинських святих: св. Бернардин з Сієни, св. Бонавентура (канонік у чернечому одязі з патріаршим хрестом), св. Франциск Асизький, св. Клара, св. Людовік Тулузький, св. Ян Капістран, св. Ян з Дуклі в оточенні херувимів. Увінчує вівтар Всевидяче Око.
Окрім них, вівтар оздоблено ще кількома скульптурами. З північної сторони зображені св. Франциск Соляно і св. король Людовік, з іншого боку – св. Єлизавета Туринська і неідентифікована скульптура. Між ними чотири постаті муринів і муринок в екзотичних строях. На антаблементі напис LAUDATE DOMINUM, IN SANCTIS /EJUS/ (Славте Господа, у святині Його).
Фігури виконані з дерева. Їх у 1736-1738 рр. створили скульптори Томас Гуттер та Конрад Кученрайтер. Вівтар був позолочений у 1741 р. У 1882-1883 р. його відреставрували.
Внутрішній вівтар, так званий законний (священничий) хор оздоблений сталлями, тобто лавами, які походять із XVIII століття (автор – Павло з Бидґощі). Елементи виконано із різних порід дерева, різьба та візерунки кожного місця неповторні. Сучасні лави – це копія, яку протягом 1903-1905 рр. створив різьбяр з Переворська Антон Рарогевич. Зі старих залишилися тільки дубові різьблені елементи. В апсиді пресвітерію розміщено монументальний образ Розп’яття Господа нашого Ісуса Христа 1650-го року. Його автор – францисканець із Кракова Францішек Лексицький.
Композиція бокових вівтарів
Окрім головного, у храмі Андрія збереглося 15 бічних вівтарів.
«Колись не можна було служити Літургію на одному престолі двічі на день. А при храмі було багато священників, окрім того був великий запит на богослужіння від людей. Тому в нашому храмі збереглося так багато престолів. Однак тепер Літургія служиться лише у головному вівтарі», – розповів о. Михайло Лучків.
Тодішній настоятель церкви о. Михайло Лучків поставив собі за мету зберегти максимальну автентичність храмового інтер’єру, у цьому його підтримали реставратори. Сьогодні на Львівщині важко знайти такий храм, який після масштабної реставрації зберіг би свою ідентичність, як церква Андрія. Тож деякі з вівтарів вже відновлені, а деякі все ще потрібно реставрувати — в кількох із них не збереглися елементи основи; однак відновити їх можливо лише за умови віднайдення колишніх зображень.
Також читайте: Латинська Катедра: дев’ять вівтарів, де святі моляться разом з львів’янами
Найближче до головного вівтаря розташовані два бокові престоли. Ліворуч – вівтар Пресвятої Діви Марії, оздоблений скульптурами святого Томи Аквінського та блаженного Яна Дунса Скота. Образ Матері Божої написав Карл Шлегель у 1855 році. Тут зараз розміщено також образ Божого Милосердя та фігури Богородиці Містичної Троянди.
Вівтар святого Антонія — праворуч. Його скульптурний ансамбль складають святий Яків і свята Маргарита. Образ св. Антонія у 1871 році відновив маляр Олександр Рачинський.
У лівій наві розташовано вівтар святої Анни (підписано як вівтар Святої Родини). Його прикрашають фігури двох ангелів та скульптурне завершення.
Вівтар святого Станіслава Щепановського і святої Барбари (Варвари) прикрашають персоніфікації Розсудливости і Справедливости. Вівтар у 1845 році установив Людовик Поплавський. Зараз у цьому вівтарі розміщена чудотворна Деревнянська ікона Богородиці, яку в 2001 році коронував Папа Іван Павло ІІ під час свого візиту до Львова. Сюди львів’яни часто приходять на молитву, а поруч з іконою можна побачити воти – дарунки вдячності за вислухані молитви.
Вівтар присвячений стигматизації св. Франциска Асизького
Вівтар Трьох Королів, або Різдва Христового
Скульптурна композиція вівтаря зображає королів Каспера, Бальтазара і Мельхіора з пажем, які відвідують новонародженого Ісуса Христа і складають Йому дарунки.
У ніші північної нави можна побачити білу мармурову скульптуру Пресвятої Богородиці «Непорочне Зачаття». Її в 1859 році створив скульптор І. Гаутман і вона увінчувала фонтан на теперішній площі Міцкевича, яка колись називалася Марійською або Маріяцькою. Після ґрунтовної реставрації скульптуру помістили в храмі Андрія, а львів’яни та гості міста можуть побачити її копію в центрі. Раніше в цій ніші був вхід до монастиря, яким монахи приходили на богослужіння. Подібний вхід був також на хорах. Тут розміщується орган, який потребує відновлення.
Вівтар святого Івона (підписано як вівтар св. Бернарда). Його оздоблено скульптурами святого Яна Непомука (Непомуцького), найвідомішого чеського святого, а також святого Миколая. У 1746 році він був позолочений.
Вівтар ордену святого Бернарда
Вівтар святого Яна Капістрана вшановує італійського францисканця, покровителя юристів та військових капеланів. Образ для вівтаря виконав Бенедикт Мазуркевич.
Вівтар святого Йосифа супроводжують скульптури святих Йоакима і Анни. На цьому вівтарі також розміщено фігуру святого Юди Тадея. Вівтар позолочено в 1746 році.
Вівтар Розп’яття Христового довершує скульптурна композиція жертви Авраама, Адама і Єви та Самсона з левом. На теперішнє місце цей вівтар перенесли в 1995 році. Раніше він розташовувався поруч, закриваючи південний вихід з храму. Цей вихід був запланований ще при будівництві теперішньої святині, адже вона зводилася навколо старої дерев’яної церкви Андрія. В ході будівництва попередній храм поступово розбирали та виносили через ці двері. В дев’яностих роках ХХ століття церковна управа прийняла рішення знову облаштувати цей вихід. А вівтар перенесено трішки далі — в глибину нави.
Вівтар святої Теклі було відновлено 1872 р. коштом Теклі Мюллер. Його оздоблюють фігури святих Станіслава Щепановського і Яна Непомука.
Вівтар святого апостола Андрія
Святий покровитель храму традиційно зображений зі скісним хрестом, на якому прийняв мученицьку смерть. Вівтар скульптурно доповнений фігурами Ангела Хоронителя з дитям та святих апостолів Петра і Павла.
Вівтар святого Петра з Алькантари оздоблюють скульптури двох ангелів. Образ для вівтаря виконав Бенедикт Мазуркевич у 1740 році.
Вівтар святого Архангела Михаїла вирізняється скульптурною композицією, що зображає перемогу Михаїла та світлих ангелів над Люцифером та скидання з неба ангелів-бунтарів. Образ написав Василь Береза зі Свіржа у 1855 році, це копія роботи італійського художника Гвідо Рені.
У матеріалі використано дані науково-реставраційного інституту «УКРЗАХІДПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ».
Підготували Марія Цьомик і Андрій Толстой
Фото: Андрій Толстой
* Першими трьома вівтарями були: головний — присвячений Яну з Дуклі, та два менші – Матері Божої і святого Антонія. Кутшенрайтер проєктував і виконував архітектурну структуру вівтарів та рами для образів, а фігури й орнаменти різьбив Т. Гуттер. У 1737 році домовленість із майстрами продовжили і вони створили три наступні вівтарі – св. Хреста, св. Яна Капістрана і св. Петра з Алькантари. В цьому ж році вони виготовили вівтарі св. Андрія і Трьох царів. Згідно з третім контрактом (1739), виставлено вівтарі св. Михаїла, переформатований зі старого, і св. Антона. Вівтар Розп’ятого Христа готовим закупила у Ярославі у 1740 яблоновська старостина Аґнеса з Ростворовських Грановська і своїм коштом визолотила. У 1740 році Конрад Кутшенрайтер спорудив вівтар св. Франциска.
**Образи до вівтарів св. Петра з Алькантари і св. Яна Капістрана виконав маляр-бернардинець Бенедикт Мазуркевич. Образ блаженного Яна з Дуклі над його гробом у великому вівтарі малювала Софія з Фредрів Шептицька у 1860 р.. Образ св. Маргарити у вівтарі св. Антонія намалював у 1855 р. Карл Шлегель, а образ св. Антонія там же у 1871 році відновив маляр Олександр Рачинський. Карл Шлегель у 1855 році намалював «Рожанець Найсвятішої Діви Марії» до вівтаря Матері Божої. Образ св. Михаїла, який попирає сатану, до одноіменного вівтаря малював Василь Береза зі Свіржа з оригіналу італійського художника Гвідо Рені.
*** Стінопис в техніці фрески виконав впродовж 1738-1740 років монах-бернардинець Бенедикт Мазуркевич з помічниками С. Бартницьким, Ю. Волінським і Й. Срочинським. Мазуркевич був учнем болонського художника Джузеппе Карло Педретті, який у Львові виконував фресковий розпис в костелі Кармелітів босих (зараз церква Архистратига Михаїла УГКЦ на вул. Винниченка). А в самого Мазуркевича навчався Станіслав Строїнський, який згодом розписував кілька львівських храмів, зокрема Латинську катедру та костел Марії Сніжної. Розпис храму Андрія відбувся у 1738 – 1740 рр. Мазуркевичу належать фрески на склепіннях головної нави і вівтаря. Склепіння в захристії і сховищі малював 1742 р. Себастіян Екштайн з Брна, син Франциска Екштайна, автора фресок львівського Єзуїтського костелу (тепер Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла).
Повязані записи
