Автор: Отець Роберт МакТейг, ТІ
Неминуче, перед обличчям жахливої статистики про Церкву, хтось спробує нас підбадьорити, пояснивши, що якщо ми просто почнемо більш серйозно синодально працювати, то все буде добре.
Коли я був старшокурсником коледжу, один із моїх професорів сказав мені: «Якщо ви хочете знайти хороший переклад Біблії англійською мовою – ним буде той, який містить слово “істинно”». Звичайно, це було в далекому 1982 році, коли мені довелося б добряче попрацювати ногами, щоб навіть визначити різні переклади Біблії, які містять слово «істинно». Ще більше зусиль знадобилося би для того, щоб з’ясувати, чи були ці переклади – кожен окремо чи всі разом – кращими за інші.
Якби я зміг тоді стрибнути на кілька десятиліть вперед, то завдяки диву пошукових систем зумів би легко скласти список перекладів Біблії, що містять слово «істинно». Проте мені все одно довелося б докласти зусиль, щоб з’ясувати достоїнства цих перекладів, якщо припустити, що я міг би виносити такі судження. Однак сьогодні, завдяки появі штучного інтелекту, я можу зробити запит як на перелік, так і на аналіз перекладів зі словом «істинно» і без нього, і вся робота буде виконана за мене практично в найкоротші терміни. Який прогрес!
Я згадую про це все, щоб підкреслити, що навіть штучний інтелект не може знайти те, чого немає. Дозвольте мені запропонувати ілюстрацію. Наш Господь завершує притчу про злих орендарів такими словами: «Тому й кажу це вам, що буде забране від вас Царство Боже і дане народові, який буде приносити його плоди» (Мт. 21:43).
Що відбувається з тими, хто не дає плодів у свій час? Нічого доброго. Навіть штучний інтелект, перебравши все Святе Письмо в усіх перекладах і всіма мовами, не знайде псалма чи піснеспіву, який би прославляв безплідних. Ніде в Писанні, навіть за допомогою штучного інтелекту, ми не знайдемо нічого подібного:
Всі ви, безплідні гілки, хваліть і величайте Його навіки.
Всі сади, що не мають плоду, хваліть і величайте Його навіки.
Всі виноградні лози, що не мають винограду, хваліть і величайте Його навіки.
Всі фіґові дерева, що не родять смокв, прославляйте і величайте Його навіки.
Всі пшеничні ниви, що не вродили, хваліть і величайте Його навіки.
Всі сіті, що не виловили риби, прославляйте і звеличуйте Його навіки.
Всі ви, дружки нареченої, зі світильниками, але без оливи, хваліть і прославляйте Його навіки.
Вся сіль, що не має смаку, хвали і величай Його по віки віків.
Усі світильники, поставлені під посудиною, прославляйте і вихваляйте Його навіки.
Всі таланти, закопані в землю, хваліть і величайте Його навіки.
Усі безплідні, бездарні та немудрі, нехай буде їм найвища слава і хвала на віки віків.
Натомість такий пошук у Писанні покаже, що безплідне збирають на спалення (Івана 15:6). І є пов’язані з цим посилання на темряву, а також плач і скрегіт зубів (Матвія 8:12). Те, що не є плідним, згідно з Божественним мандатом, не має доброго кінця (Матвія 21:18-19).
Такі образи виникли у мене в голові через нещодавно оприлюднені дані, що ілюструють демографічний колапс Католицької Церкви в США. З 1999 по 2022 рік щорічна кількість дорослих католиків, які приходять до Церкви в США, зменшилася на 58 відсотків. Нещодавнє дослідження Pew вказує на те, що на кожних 100 дорослих, які приходять до Церкви в США, 800 осіб залишають її.
Тепер, перш ніж запитати: «Що з цим можна зробити?», ми повинні запитати: «Чи можемо ми взагалі про це говорити?». Зрештою, заперечення глибоко вкорінене в бюрократії. І не забуваймо аксіому МакТейга: «Більшість інституцій радше помруть, ніж визнають, що припустилися помилки». Від «Нової Весни [Церкви] до «Другої П’ятидесятниці», потім до «Оновлення!», далі до «Нової Євангелізації», опісля до «Євхаристійного Відродження», а тепер до «Синодальності» та нещодавно проголошеної «Синодальності назавжди!» — ось де ми є. Десь там, принаймні двоє католиків-членів клубу «Люди, які знають краще» дивляться на ці цифри та кажуть один одному: «Я не знаю, чому це відбувається. У нас було стільки нарад та зустрічей!».
Неминуче хтось спробує підбадьорити нас, пояснюючи, що якщо ми просто почнемо більш серйозно синодально працювати, то все буде добре. Якщо тільки ми проведемо велику зустріч і розділимося на малі групи, а потім представимо свої висновки великій групі, і якщо ми будемо слухати, не засуджуючи і не виправляючи, і, нарешті, підготуємо звіт і профінансуємо програму, то все буде добре і надовго. Ця нова програма стане ще більшою, кращою і цікавішою, ніж «парафіяльні кластери», «парафіяльні сім’ї» чи «місіонерські центри» – всі ці евфемізми для закриття парафій.
Я маю наголосити, що ми не можемо симулювати вихід із цієї ситуації. Моя мама розповідала мені, що коли вона була молодою дівчиною, по радіо крутили рекламу косметичної лінії. У рекламі звучало: «Трохи пудри і трохи фарби – і ви станете такою, якою ви не є!». Цьому демографічному поросячому рилу жодна помада не допоможе.
Лише невелика частина охрещених католиків ходить на недільну Літургію в Америці. З тих, хто відвідує Службу Божу, не всі вірять у справжню католицьку доктрину Євхаристії. Кількість шлюбів і хрещень зменшується, а похоронів – зростає. Багато релігійних громад перейшли від «благодаті зменшення» до «благодаті завершення», ймовірно, за крок до «благодаті зникнення».
Факти не можна заперечувати – і ми не сміємо їх ігнорувати. Згадаймо застереження нашого Господа: «Царство Боже віднімуть від вас і дадуть народові, що приносить плоди Царства». Я не хочу, щоб когось із нас спіткала доля неплідних. Тож… що робити?
Якби я писав заголовки для соціальних мереж, я міг би написати щось на кшталт: «Як Католицька Церква в Америці може уникнути демографічного колапсу за допомогою одного незвичайного прийому!». Якби я хотів привернути увагу до себе, я міг би написати щось подібне на: «10-крокова програма о. МакТейга для порятунку Католицької Церкви в Америці (номер 7 вас здивує!)». Але це б не допомогло – і в глибині душі ми це знаємо.
Що ж, ми перебуваємо в часі Великого посту, під час якого Церква завжди закликає нас більше молитися, постити і роздавати милостиню. Це було б гарним початком. Безстрашний і смиренний іспит сумління, за яким слідує таїнство сповіді, ніколи не буде зайвим. Навчімося знову (або навчімося вперше) молитися, як возлюблені грішники, які знають, що вони у смертельній небезпеці і не можуть врятуватися самі. Тоді взиваймо в молитві: «Ось, іду, щоб виконати волю Твою» (Євр. 10:9).
Про автора: Отець Роберт МакТейг, ТІ, є членом Східної провінції Товариства Ісуса в США. Професор філософії та богослов’я, він викладав по всьому світу і відомий своїми курсами з риторики та медичної етики. Він є членом Національного комітету з етики Католицької медичної асоціації. Його книга про проповідь «Я маю дещо сказати вам: Єзуїт звіщає Євангеліє» вже вийшла друком. Його останні книги, видані у видавництві «Ігнатіус Прес», – «Справжня філософія для справжніх людей: Інструменти для правдивого життя» (2020) та «Загублене і віднайдене християнство: Роздуми для пост пост-християнської епохи» (2022). Він є ведучим і продюсером програми «The Catholic Current» в мережі The Station of the Cross Catholic Media Network.
Джерело: Crisis Magazine
Також читайте: Парадокси синодальності. Чи розуміємо ми про що насправді йдеться на Синоді, який розпочався?
«Христос – так, а Церква – ні». Що з цим робити?
Який урок можна взяти зі згасання віри в Німеччині? Пів мільйона відступників щороку
Deep Church? («Глибинна Церква?»)
Повязані записи
