Надзвичайний порядок ухвалив Священний Синод ПЦУ.
Йдеться зокрема про те, що духовенство, монастирі та громади, які з певних причин не можуть увійти до складу місцевої єпархії ПЦУ, після письмового звернення можуть бути прийняті, як виключення, безпосередньо під омофор Предстоятеля ПЦУ як ставропігійні громади (монастирі).
Через війну, яку Росія розв’язала проти України, все більше духовенства і вірних, які перебувають в юрисдикції Московського патріархату в Україні (УПЦ МП), розуміють реальний стан справ, усвідомлюють свій справжній канонічний та громадянський обов’язок і починають шукати способи відмежуватися від Російської Православної Церкви, яка через своїх керівників фактично підтримала агресію і є одним з її натхненників.
В зв’язку із цим єпархіями МП в Україні шириться хвиля непоминання на богослужіннях імені патріарха Кирила. Кількість таких єпархій і окремих парафій по всій Україні досить велика. Частина духовенства та вірних пропонують більш радикальні кроки задля того, щоби відмежуватися від РПЦ.
Не вдаючись до детальної оцінки цих декларацій, зазначимо, що на нашу думку серед тих, хто підписує такі звернення, є священнослужителі, які дійсно вважають їх першим кроком до повної незалежності від МП. Натомість є й ті, хто використовують їх як спосіб перечекати буремні часи. Це, як показують події, стосується і значного числа архієреїв Московського патріархату, які підтримують такі звернення.
Водночас серед духовенства та вірних є ті, хто вже зараз твердо вирішив розірвати будь-які стосунки з МП і приєднатися до Православної Церкви України. Разом з тим спілкування засвідчує, що в їхньому середовищі є ті, котрі хоча й мають твердий намір вийти з юрисдикції МП, але не вважають можливим зараз увійти в юрисдикцію місцевої єпархії ПЦУ. Причини таких настроїв здебільшого полягають в особливостях людської психології, в історії стосунків цих священників і їхніх вірних з місцевою єпархією.
З огляду на необхідність в умовах воєнного часу надати офіційне роз’яснення щодо приєднання до Православної Церкви України релігійних організацій, які перебувають в юрисдикції Московського патріархату, наголошуючи на забезпеченому законодавством України праві релігійних організацій вільно визначатися щодо свого канонічного підпорядкування, Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України) постановляє:
1. Закликати архієреїв, духовенство, монастирі та релігійні громади, які перебувають в юрисдикції Московського патріархату в України, послідувати Томосу про автокефалію ПЦУ та увійти в канонічне єднання з Православною Церквою України. Громади і монастирі заохочуються до єднання в рамках місцевої єпархії Православної Церкви України за територією розташування. Єпархії з юрисдикції МПвУ (УПЦ МП) в разі ухвалення відповідного рішення про єднання з ПЦУ зберігатимуть свою структуру як єпархії Православної Церкви України.
2. Духовенство, монастирі та громади, які з певних причин не можуть увійти до складу місцевої єпархії ПЦУ, після їх письмового звернення можуть бути прийняті, як виключення, безпосередньо під омофор Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України, як ставропігійні парафії (монастирі).
На час до ухвалення Священним Синодом іншого рішення вважати такі парафії (монастирі) ставропігійними парафіями (монастирями) Київської Митрополії.
Митрополит Київський і всієї України має право передати такі парафії (монастирі), у разі висловлення ними відповідного бажання, під тимчасову пастирську опіку одного з архієреїв ПЦУ за узгодженням. Такий архієрей у відносинах з цими ставропігійними парафіями (монастирями) виступає як Митрополичий намісник, узгоджуючи всі рішення та дії щодо таких парафій (монастирів) з Предстоятелем ПЦУ.
Вважати такий стан речей необхідним тимчасовим заходом, який вживається заради ікономії (пом’якшеного застосування норм канонічного права) для адаптації цих парафій у ПЦУ з подальшою їх повною інтеграцією у відповідні єпархіальні структури, згідно територіальної приналежності.
Повязані записи
