Відомий письменник Ф. М. Достоєвський сказав: «Дивно, що може зробити один промінь сонця з душею людини!». У нашому житті ми часто можемо заблукати, втратити орієнтири. Ми маємо усі шанси бути обманутими власними неправильними рішеннями, а, занедбавши свою совість, розчаруватись у всьому. Для християн цілого світу період Великого посту є нагадуванням, що після сутінкової ностальгії, болю та втоми, завжди залишається можливість зустріти новий день, впустивши в свою душу той непомітний, але могутній промінь сонця, який ми називаємо Божою величчю і водночас ніжністю.
Якими б самотніми ми не відчували себе, якими б ошуканими не були людським лицемірством і презирством, якими б невпевненими не були у завтрашньому дні та долі нашої країни, ми не маємо втратити надії. Бо після сумних днів роздумів та самосуду, Господь знову воскресне, а з ним і наша тендітна та могутня Україна, воскреснуть її герої, а це стане запорукою того, що ми не будемо мати права поховати своє серце.
Пропонуємо читачам сайту «Духовна велич Львова» матеріал, де зібрані думки людей різних професій та конфесій про Великий піст, внутрішню самопожертву та неминучу перемогу воскресіння Ісуса Христа.
Оксана Крутій, працівник Львівської міської ради: «Під час цього посту я старатимусь відмовитись від негативних думок, поганих звичок та вчинків. Старатимусь більше часу приділяти своїм рідним та друзям, щоб бути ближчою до тих людей, яких я дуже люблю. Під час посту працюватиму над собою і буду змінюватись, щоб стати ближчою до Бога, адже піст, це той період, коли ми маємо по-особливому приділяти час Господові. Також піст – дні, коли ми отримуємо шанс змінитись, ми змінюємо своє щоденне харчування, відмовляємось від розваг. Під час Великого посту в нас змінюються й пріоритети, думки, поведінка, відтак ми можемо побачити, чого нам насправді не вистачає в житті, або навпаки, яке «сміття» нам потрібно викинути зі свого життя, щоб достойно зустріти Воскресіння Христа».
Володимир Мамчин, семінарист (Львівська духовна семінарія Святого Духа, УГКЦ): «На час Великого посту стараюся робити певні особисті постанови, але не маю бажання їх розголошувати, оскільки це справа моїх стосунків із Богом. Роблю їх задля того, аби солідаризуватися із тими, за кого їх жертвую, ну і також як засіб «стишення» власних «страстей і похотей». Власне під час такої тиші найкраще слухати, що промовляє Бог».
Протоієрей Назарій Лозинський, викладач Львівської православної богословської академії УПЦ КП, благочинний академічного храму Святителя Іоана Золотоустого: «Взагалі час Великого посту – то є особливий період нашого випробування, нашої перевірки на готовність бути християнами. В цей час ми маємо чимось пожертвувати. Коли ми говоримо про обмеження в їжі тваринного походження – то є тільки допоміжний варіант, хоча воно й потрібне. В моєму житті піст як стримання полягає в тому, що окрім обмеження в їжі, я намагаюсь обмежити себе в тому, що приносить мені задоволення, але не пов’язане із Церквою, з Богом, з моєю вірою. Наприклад, цього року я вирішив взагалі не дивитись фільмів до Великодня тощо. Загалом не можу сказати, що є якісь речі, які я особливо люблю. Колись я пив багато кави, але тепер максимум одна-дві чашки на день. Також я не є любителем солодкого чи м’ясного, тому особливого значення для мене фізичний піст як такий не має. Але саме під час посту більше посилюється моя молитва, також я читаю Псалтир в цей час. Намагаюсь обмежити себе в речах, яким підвладна кожна людина – наприклад, когось осудити, У період Великого посту важливо, щоб до його завершення бодай щось одне невеличке в собі змінити. Якщо ми молились мало, а в піст почали молитись більше і це залишилось нашим духовним правилом, отримаємо велику користь. Не треба думати, що в пості ми маємо відразу робити багато подвигів – духовних, фізичних, і від цього станемо святими. Часто така різка спроба заглибитись в подвиг посту може призвести до зворотної дії – ми втомимося, перестанемо взагалі робити будь-що. Тому свій власний щирий духовний подвиг слід починати із невеличких речей.
о. Василь Рудейко, доктор богослов’я, віце-ректор УКУ, заступник голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ, священик храму Священномученика Климентія Шептицького у Львові: «В час Великого посту багато сучасних людей відмовляються від соціальних мереж. Я частково відмовився, видалив в своєму мобільному телефоні додатки усіх соціальних мереж, щоб певний час відпочити від їхнього впливу. Звісно, роблю дописи, бо вважаю, що зараз необхідно писати правду в соціальних мережах. Її читають люди, і, звісно, ми, представники духовенства, формуємо певну суспільну думку. Але обмежити себе в такому вже просто зайвому сидінні необхідно. Ну, звичайно, намагаюсь утримуватись від м’ясних та молочних продуктів, На період Великого посту одним із основних завдань, які я перед собою постановив, – це навчитись говорити: «Ні», а ще – не набирати на себе занадто багато всього. Це є надзвичайно важливий аспект духовного життя людей – навчитись зрозуміти свої обмеження, усвідомити, що ти можеш зробити багато, але не все. Бо іноді ти обіцяєш, але через нестачу часу не можеш виконати певних речей, тому люди відчувають себе обманутими. В такій ситуації ти не отримуєш задоволення від своєї праці. Цьогоріч сподіваюсь, мені вдасться дотриматись цієї своєї настанови і щось спробувати змінити та покращити».
Ігор Батіг, студент ЛНУ ім. Івана Франка: « На час Великого посту вирішив, окрім обмеження в їжі, намагатись змінитись на краще, обдумати багато суперечливих речей. Я постановив викреслити із власного життя людей, які духовно мене не збагачують, а навпаки обмежують. Звісно, ми, християни, маємо любити всіх людей, проте ця любов не повинна суперечити нашій людській гідності. А ще вирішив не витрачати часу на непотрібні емоції, які руйнують гармонію, наприклад, на ненависть.».
Ірина Полицька, журналіст: «Я вегетаріанка, тому обмеження в їжі тваринного походження для мене не є чимось особливим. Це щоденна норма мого світогляду. Час посту оцінюю радше як період внутрішньої віднови, відмови від розваг і детального самозаглиблення. В цей період мені хочеться посумувати, відкрити своє серце, дозволити собі бути зворушливою у нашому сталевому та жорстокому світі. Сподіваюсь, що до свята Великодня мені випаде шанс зробити власне життя світлішим, і хоч на певний час вивести свою душу із сутінків».
Ієромонах Маркіан (Каюмов), прес-секретар Львівської єпархії УПЦ: «Насамперед, Великий піст має бути не самоціллю, як гастрономічний піст або піст обмежувальний. Він має бути способом до досягнення мети – наближення до Бога. Як говорить апостол Павло: «Прокинься, той, що спить, і воскресни…» (Ефесянам 5: 14). Мається на увазі, воскресни від гріха. Це стосується нашого повсякденного життя, адже часто в прямому і переносному значенні засинаємо в гріховному сні. Це відбувається тому, що ми перебуваємо у цьому солодкому стані, не здатні реагувати на виклики часу, на наші внутрішні бажання, на бажання наших оточуючих, в нас розвивається духовна сліпота. Під час Великого посту я вважаю головним для себе обмежити те, що мене розслаблює, те, що мене розстроює. Якщо по своєму роду діяльності я майже живу в Інтернеті, то розумію, що те, що я дивлюся, те, з ким спілкуюсь, – всі ці речі можна обмежити. Можна обійтись суто робочими моментами, а вільний час провести з користю для душі. Обмежую себе, звісно, в їжі, і в поведінці, і в спілкуванні. Прагну за період Великого посту себе згуртувати, вибудувати в собі достойний духовний стержень. У такому напрямку стараюсь йти і бажаю цього всім.
Часто людина є подібна до музичного інструменту: якщо вона не налаштована правильно, то виходить і звучання фальшиве, і молитва її незрозуміла ні для Бога, ні для неї особисто. Великий піст – це час, коли ми себе налаштовуємо за допомогою Божої благодаті, яку отримуємо під час Служб, молитви у храмі та нашої особистої роботи. Нашим повсякденним правилом має бути більше молитись, молитва ця повинна стати зваженішою, а всі наші клопоти мають хоч трохи відійти на задній план».
Опитувала Лідія Батіг
Повязані записи
