Владика Степан Сус: “Дуже важливо нам навчитися прощати самим собі”

Кожного разу, коли ми з Вами закінчуємо Таїнство Сповіді, Господь устами священника промовляє до нас слова: “Прощаються тобі гріхи твої”, а також “Іди у мирі і більше не гріши”. Коли ми чуємо ці слова, справді, відчуваємо полегшення, певну зміну, відчуваємо, що ми стаємо вільними від минулого, від певних наших помилок, тягарів, речей, які, можливо нас зранили, стаємо вільними від всього того, що, можливо, нас віддаляло від Господа Бога, закривало у стінах тих почуттів і пережиттів, які сіяли у нашому серці страх.

І ми з вами кожен день просимо у Господа прощення. За наші гріхи: добровільні і недобровільні, наші помилки. Хочемо, щоб Він нам простив. І Бог нам прощає. Також  у молитві “Отче наш” ми молимося дуже важливі  і цікаві слова, де кажемо: “Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим”. Бог, немовби, ставить нас перед дійсністю того, щоб ми з вами не лишень просили у Нього прощення, але також вміли прощати й іншим. Тим, які, можливо, перед нами завинили. У різний спосіб. У різних обставинах і ситуаціях життя. Ми повинні прощати заради себе самих, для того, щоб цей тягар і камінь, який вантажем лежить на нашому серці, скинути із нього. І також бути вільними. Важливо нам також вміти прощати самим собі. Багато людей багато разів повторюють якісь історії із власного минулого, за які вони вже сповідалися. І часто ті історії говорять їм про певний біль і ці люди часто запитують: “Що робити для того, щоб я забув, чи забула про це минуле, про яке багато разів сповідалася, чи сповідався?”. Дуже важливо нам навчитися прощати самим собі.

Якщо Бог простив нам, якщо ми покаялися з наших гріхів, помилок, але не зуміли простити самим собі, немовби, відпустити зі свого життя ті прикрі моменти, воно завжди за нами ходить, нас мучить, ми постійно про це пригадуємо. І дуже часто буває, що ці ситуації,які ми самим собі не простили, можуть нас штовхати до нових гріхів, нових помилок. Важливо нам віддати себе у Руки Божі, і після Сповіді сказати собі у молитві: “Я теж прощаю собі своє минуле”.  Ті ситуації, ті вчинки, ті думки, усе те, що, можливо, до мене промовляє шрамами,  певними знаками мого минулого. Чому так важливо для нас це прощення? Тому що, ми потребуємо ще раз і ще пересвідчитися, що Бог мене любить. Незважаючи на те, якими ми були у минулому, якими були наші вчинки. Не гріхи, але Божа любов, Божа доброта, Його милосердя, мають спонукати нас до того, щоб ставати іншими. До того, щоб не боятися просити прощення, прощати іншим і прощати собі. Божі Милосердя і Любов є вищими за всі гріхи цього світу. Тому що Бог раз і назавжди помер за гріх і за помилки кожного з нас, для того, щоб ми з вами не боялися помирати для своїх помилок минулого, для своїх гріхів і щоб ми з вами вірили у те, що Бог нас любить, все ще любить, приймає нас такими, які ми є. Молімося, щоб Бог нам простив. Усе те за що ми просили і можливо забули, помолімося за тих людей, яких ми чимось образили, згадаймо тих, які не простягнули нам руки прощення, забули, не відчинили двері. І помолімось за себе, щоб ми з вами не боялися прощати самим собі, коли Бог нас простив і щоб ми пам’ятали про ту велику Божу любов і щоб ми чулися любленими і здатними до того, щоб своїми вчинками і життям змінювати цей світ.

Із проповіді записала Оксана Бабенко

Проповідь Владики Степана Суса у Патріаршому соборі

Проповідь Владики Степана Суса під час Божественної Літургії у Патріаршому соборі Воскресіння Христового на11-ту Неділю по Зісланні Святого Духа.Підтримати «Живе телебачення» https://zhyve.tv/donate/

Gepostet von ЖИВЕ телебачення Zhyve.tv am Sonntag, 23. August 2020