Коли ми любимо щораз більше і глибше, тоді грішимо все менше й менше. Коли звертаємо з грішної дороги, то стаємо практикуючими християнами, приймаємо Христову науку, починаємо вірити в Бога й любити ближніх, але на нас ще діє смертельний гріх, тоді ми є в перехідному стані, коли можемо впасти під смертельним гріхом, проте ми вже маємо Бога, – це перший крок досконалості.
Коли хтось говорить про нас зле, – це лише думка особи, яка зобов’язалася правом судити. Господеві належить суд, а не людині. Бог дає силу, щоб не впасти під чужий гріх. Якщо хтось злий на мене, яка б то не була причина злості, це його пристрасть. Одна з причин нашого упадку під впливом гріха іншої особи – первородний гріх.
Ми негайно реагуємо на людину, яка грішить проти нас. Тому важливо пам’ятати, що Бог завжди любить, і не важливо, як приймають нас інші. У майбутньому буде суд Божий, але на цьому світі Господь не перестає нас любити.
Владика Венедикт Алексійчук, єпископ Єпархії Святого Миколая УГКЦ з осідком у м. Чикаго (штат Іллінойс, США)
Повязані записи
