Викладачі УКУ нещодавно повернулися з Казахстану, де читали курси в рамках Сертифікатної програма з богослов’я для священиків УГКЦ в Караганді. Отець Василь Рудейко, завідувач кафедри літургійних наук, прочитав курс “Впровадження в літургійну катехизу”, а отець Юрій Щурко, який очолює в УКУ кафедру Біблійних наук, – актуальні питання Біблійного богослов’я.
Нагадаємо, що цю сертифікатну програму розпочала кафедра богослов’я УКУ в 2014 році з ініціативи о. Василя Говери, Апостольського делегата для греко-католиків у Казахстані та Середній Азії, щоб допомогти душпастирям знаходити відповіді на різноманітні виклики, з якими вони зустрічаються у своєму духовному та пастирському служінні.
Це стосується питань місіології та душпастирювання, біблійної катехизи, канонічного права, морального богослов’я та біоетики, віровчення Церкви та духовного життя, інтерпретації суспільних проблем та християнських відповідей на них. Формат програми максимально діалогічний і дискусійний. Це добра нагода для обговорення викликів і трудностей місії в Казастані, не просто оновити знання з богослов’я, а, в першу чергу, знайти спосіб спроектувати ці знання на вирішення конкретних пасторальних завдань у своєму парафіяльному контексті.
Отець Василь Говера розповів про цінність співпраці з Українським католицьким університетом: − Маємо дбати про постійну формацію наших священиків, – каже він, – бо переважно ті, хто приїжджає на місії в Казахстан – це молоді священики, щойно після семінарій, і вони не мають можливості проходити формацію, скажімо, в своїх єпархіях. Звичайно, в нас нема можливості робити такі навчання часто, як в Україні. Тому ми започаткували цю сертифікатну програму, коли раз на рік запрошуємо викладачів різних дисциплін з УКУ, які протягом тижня проводять короткий курс вибраних тем.
− Звичайно, курс дуже короткий, − зауважує отець Василь.- Але ми просимо викладачів, щоб це не був суто теоретичні виклади, але висвітлювалися речі, які допоможуть священикам у їх праці на парафіях. Нас цікавить практичне застосування певних дисциплін. Зокрема, літургіка, це специфічна дисципліна, яка має безпосередній стосунок до священичого життя, до церковного правила, до молитви. Наприклад, ми дуже живо стикаємося з великою потребою служіння російською мовою. Як відповідати на цей виклик, де брати переклади? Як оживити літургійне життя парафії? Ці всі питання надзвичайно актуальні для нас.
− Стосовно біблістики також виникало багато практичних запитань: як навчити людей молитися біблійними текстами, Псалтирем тощо. Лекції пройшли жваво цікаво, булаи жива дискусія. Тому я думаю, такий курс має дуже велике значення. Розумію, що раз на рік. може, й замало, але тижнева сертифікатна програму – це добра можливість в існуючих умовах, коли священики працюють на відстані сотні, а то й тисячі кілометрів. Надіємося, що здобуті знання наші священики зможуть застосувати в своєму пастирському служінні в Казахстані, – підсумував о. Василь Говера.
Варто згадати, що цьогоріч відзначаємо 70-ті роковини депортації українців у Казахстан. З цієї нагоди в Караганді встановили пам’ятний хрест. Проте історія українства в Казахстані сягає ще XVII ст.. Після розпаду Радянського союзу тут мешкало більше мільйона українців, і навіть тепер – біля 300 тисяч. . Сьогодні УГКЦ в Казахстані продовжує свою діяльність і в якійсь мірі ця діяльність є місіонерською. Сьогодні тут зареєстровано десять громад, які обслуговують сім священиків. Хоча з іншого боку, лише сім священиків на цілий Казахстан, розмірами втричі більший, ніж Україна, і з населенням 17 мільйонів – це мізер. А щоб організувати інші громади, також потрібно нових священиків, які б духовно опікувалися чисельними українцями. Ще один аспект – переважно мусульманське середовище, де є 30 відсотків християн, лиш одну соту складають греко-католики. Тому, серед українців у Казахстані присутня асиміляція, яку підсилюють як релігійні та національні утиски, складні економічні умови.
Викладачів, які побували в Казахстані, вразила жертовна праця місцевих священиків, зважаючи на складні умови. Фактично, крім Караганди й Астани, наші спільноти не мають власних церков, а служать або в римо-католицьких храмах, або на квартирах. Причому в греко-католицьких спільнот немає якихсь глобальних перспектив, а в найкращих випадках йдеться про те, щоб створити скажімо, катехитичний клас.
Тому отець Василь Рудейко, завідувач кафедри літургійних наук, наголосив на важливості тих невеликих речей, які ми можемо для них робити як університет і як Церква, пам’ятаючи про потреби греко-католиків Казахстану.
«Такі наші поїздки, окрім того, що дають змогу щось почерпнути із лекцій, – зауважує о. Василь, – вони створюють гарну можливість зустрічі, спілкування, обміну досвідом. Це важливо, коли люди можуть разом зібратися, помолитися. І в кінцевому результаті важливими є контакти.
У своєму курсі, що стосувався літургіки, я розкрив питання, як душпастирі можуть використати знання про богослужіння і саме богослужіння для того, щоб проповідувати Євангеліє, для того, щоб людей воцерковляти.
Як університет, можемо допомагати нашим громадам літературою. Наші видання могли б стати важливим надбанням у бібліотеках при храмах, які стали б своєрідними культурними центрами довкола парафій, де б можна було прочитати якісну книжку українською мовою.»
Джерело: сайт УКУ
Повязані записи
