На заупокійних богослужіннях християни східного обряду просять Бога, щоб Він сотворив спочилому «вічную пам’ять». В одному зі своїх місіонерських листів Святитель Миколай Сербський пояснює значення цих молитовних слів, які для багатьох людей, і навіть християн, є малозрозумілими або ж неправильно виясненими.
Святитель пише:
«Тебе мучить те, що ти не розумієш значення цих слів, які стільки разів чув і сам часто вимовляв над покійними. Добре робиш, що запитуєш: чим краще людина знає нашу споконвічну й добру православну віру, тим більше любить її.
“Вічная пам’ять” – вічний спогад про людину.
Одного разу я чув, як хтось у прощальному слові над померлим вигукнув: “Вічна тобі пам’ять на цій землі!” Я був здивований такому невірному тлумаченню нашої віри. Чи може бути що-небудь вічне на землі, де все минуще, де всі ми гості?
Справді, незначного блага ми хочемо покійному, якщо бажаємо вічної згадки про нього на світі, який сам наближається до кінця. Але, навіть якщо пам’ять про когось буде жити на землі до кінця часів, що йому від того, якщо він буде забутий Небесами?
Правильно думати, що ми бажаємо покійному вічної пам’яті у вічності, в житті вічному і в Царстві Божому. У цьому полягає значення слів “Вічна пам’ять”. Одного разу похвалилися учні Христові Учителеві своєму, кажучи: Господи! і біси коряться нам у Ім’я Твоє. Господь же відповів їм на так: радійте тому, що імена ваші написані на небесах, тобто тому, що їх знають, пам’ятають і поминають у Небесному Царстві світла і життя.
У Священному Писанні часто говориться, що імена праведних будуть записані в Книгу живих, а імена грішників будуть стерті й забуті. З Притчі про багача і Лазаря ми знаємо, що Господь Своїми пречистими вустами називає ім’я Лазаря, ім’я ж неправедного багатія замовчує. Значить, Лазар увійшов в Царство Небесне і знайшов вічне життя і вічну пам’ять, а грішний багатій втратив життя, і Царство, і ім’я.
У божественній науці ім’я іноді ототожнюється з самою людиною. У Одкровенні говориться: стався великий землетрус, і загинуло сім тисяч людських імен (пор.: Одкр. 11:13). Під землетрусом варто розуміти великі спокуси, яким піддалися сім тисяч імен тих, що відпали від Христа і погубили свої душі. Загинули не тільки їхні тіла – це менш важливо, – але загинули імена й душі. Їхні імена були викреслені з Книги живих і з вічності.
Хто бажає безсмертного поминання у вічності, той євангельського духу шукає. Хто хоче своєму імені безсмертя на землі, той марнославний. Знай, що багато з тих, хто тихенько і непомітно пройшов по цьому життю, знайшли безсмертя іменам своїм у тому світі, який вище смерті і змін.
Подумай про це, і Господь ще багато чого відкриє тобі. А коли почуєш про мою смерть, тихо помолись: “Вічная йому пам’ять”.
Мир тобі й здоров’я від Господа».
Повязані записи
