Єрм. Юстин (Бойко) до блогера, який знущався зі священників: “Божа кара – це не жарт”

У Львові чоловік одягнув монаший одяг та взяв до рук кадило і кепкував з Бога та священичого сану, спеціально роблячи постановку,  і поширюючи це соціальними мережами, щоби собі здобути популярність. Не можу оминути це увагою, бо цей чоловік, який називає себе блогером, робить такі дії регулярно у Львові. Я вже неодноразово звертав увагу на це львівської влади, вчора, один із представників влади, відреагував на це і я йому вдячний. Але я не хотів би, щоб ми реагували тільки у соціальних мережах, давайте усі разом підключимося до цієї справи. Бо це не лише стосується влади, але цілого українського народу. Адже цей хлопець,який знущається з Бога, вбираючи монаший одяг, вихований у конкретній родині.  І його дії не є діями смішними, які залишаться тільки у історії, або швидко зникнуть, коли зникне його популярність. Його дії матимуть наслідок.  Кожний гріх є як отрута. Якщо його навіть трошки всипати до баняка з якого п’ють усі, то  усі отруяться. 

І недавно була ідентична ситуаці зі зневажанням Бога і диявольщиною прямою на фестивалі “Файне місто” на фестивалі у Тернополі. Митрополит Тернопільський закликав до покути і молитви, щоби перепросити Бога за цей тяжкий гріх.

Я сьогодні хочу звернутися не лише до представників влади, але до всіх нас: друзі, ми 30-рік маємо Незалежність та Незалежність нам далася даром Божим, сьогодні ми її здобуваємо кров’ю наших солдат, ба більше, ми перемагаємо ворога, якого бояться у цілому світі. Чому? Тому що, ми самі часто кажемо “З нами Бог”. Це гасло часто лунало на Майдані. Сьогодні вже 8-й рік війни і , на жаль, молодь починає зневажати Бога, кепкувати.  Я не знаю, які цілі перед собою ставить цей блогер, чи він Бога ненавидить, чи він просто знущається з Бога, чи хоче таким чином слави заробити. Я всіх вас закликаю до покути і до реакції. Якщо є у Львові християнські юристи, якщо правоохоронні органи мають ревних християн, якщо наша міська влада має християн, то  не стіймо осторонь. Бо кара Божа це не є жарт, це реальність і ми знаходимо про неї згадки у Святому Письмі. Це коли Бог полишає людину на поталу її гріхам. Бо гріх це є смерть. Гріх прийшов у світ і приніс смерть, а Бог дав людині життя вічне. Закликаю не жартувати з Богом і Церквою. Бо ми можемо втратити Незалежність. Незалежність держави і стати рабами інших держав. Вірю, що наша Незалежність – це великий дар Божий. Прагну, щоб стежка до монастиря ніколи не заросла. Щоб сюди завжди прямували молоді покликання, які хотіли б посвятити своє життя Богові і цілому народові. Молитва річ невидима, вона не приносить великих девідендів, видимих прибутків за які можна щось купити. Але вона дає щось більше – життя не тільки людині, яка молиться, але світові, Україні. І завдяки тій молитві може розвиватися і економіка, і військо. Ізраїльський нарід ніколи б не перейшов би пустиню, якби не мав молитви.  Коли Мойсей молився до Бога, нарід перемагав,а  коли руки опускав, то нарід ставав таким, який перемагали інші. Можливо, саме завдяки молитві монахів наш нарід є таким витривалим у боротьбі.

Я знаю, що зараз багато будуть мене критикувати, що я середньовічний, що кари Божої нема. Є кара Божа. Це дуже небезпечна річ, коли людина свідомо зневажає Бога.  Це одне, коли людина помиляється і кається, а зовсім інша справа, коли робить це цілеспрямовано. А молодого чоловіка, який знущається з релігії і Бога, вдягаючи монашу рясу, я як монах, запрошую на розмову особисту, а якщо він хоче – на публічну розмову, чи на радіо, чи на телебаченні. Давай, друже, поговоримо, ти скажеш чому так робиш. Я вірю, що у тебе є безсмертна душа, що ти так само, живий чоловік, але зранений. Я твій вчинок різко засуджую, тебе не засуджую, але як той, кого Бог послав рятувати тих, кого Він хоче, то я запрошую тебе: “прийди”. Поговорімо як будувати Україну так, щоб популярність послужила ближнім.