До мене підійшла маленька дівчинка, років восьми і хотіла зі мною порозмовляти. Я думав це стосується якогось конфлікту з батьками, як це зазвичай буває. Натомість дитина мені поставила питання про те а що далі буде зі світом? Бо їй стає страшно перед тим, що буде. Коли я почав дитину розпитувати про джерело тієї інформації з якою вона прийшла, то вона сказала, що прочитала про це з інтернету,почула від старших.
Очевидно, у нас є багато “пророків”, які розповідають, що буде завтра-післязавтра, а є такі, що очікують кінця світу. Чому треба ту тему зачепити? Бо вона недостатньо висвітлена. Багато святих переживали певні екстази, Бог відкривав їм майбутнє світу. Але відкривав їм цю інформацію не щоб людство перестрашуватися. Навіть Матір Божа, яка з’являлася, чи у Люрді чи у Фатімі, чи навіть у нас у Зарваниці, Грушеві, Зарваниці, то закликала людство до покаяння, переміни. Але не до стагнації, тобто очікування у страсі, що буде далі. Чому? Бо такий підхід абсолютно не є християнським і суперечить тому, що говорять сторінки Нового Завіту. Усім тим пророкам, які передбачають кінець світу, особливо у християнських середовищах, я би хотів пригадати слова Спасителя: “Про той день і годину ніхто не знає: ані ангели небесні, лише один Отець”.
До чого Христос нас заохочує? До того,щоб ми вміли читати знаки часу. Дивитися у світлі віри і розуму дивитися на те, що діється у світі. Адже розум, воля і віра нам дані Богом. Розум і віра служать, щоб ми розуміли все те, що відбувається у світі. Друге, що ми повинні робити, це змінюватися самим і твердо стояти у вірі.
Бог дає настільки людині свобідну волю, що особа навіть може намагатися жити без Господа. Останньою безбожницькою системою, яку ми пережили, була радянська влада. Автором цього режиму був Ленін, який проголосив себе особистим ворогом Господа Бога.
Я хотів би усім тим, хто думає, що спасеться власними силами, що це нехристиянська концепція. Не треба сумніватися у спасінні, яке Христос приніс. Ми спасенні тим, що Бог прийшов до нас. Саме тому, непотрібно зосереджуватися на апокаліптичних подіях, знаках і не читати їх у світлі славного приходу Христового, а страху. Бо там, де немає радості життя, там немає віри, надії. І я би дуже просив не демонізувати теперішні часи. Я належу до покоління, яке пережило упадок радянського союзу, Незалежність України, велике піднесення, упадок сил, потім Помаранчеву Революцію, Революцію Гідності. Важливо, щоб ми трималися Христа Ісуса, а не вірили різного роду пророкам. Бо я зауважую, що тепер різні, так звані, проповідники намагаються підважитися авторитет Церкви, підважуючи вчення проводу Церкви. Коли Христос каже до Петра, то звучать слова: “Ти Петро – Скеля і на тобі збудую Мою Церкву і адові ворота її не подолають”.Тобто, якщо Христос каже, що збудує Церкву на Петрі, тобто на звичайній немічній людині, яка від Нього відреклася і цю Церкву адові ворота не подолають, то це не є міф, а слова Христові. Тому замість того, щоб піддавати сумніву все навчання Церкви, треба намагатися прислухатися. Любити Бога, ближнього, Церкву, Україну. Любити -це не просто мати відчуття, емоції, це означає вкладати свої сили, щоб будувати Царство Боже, яке тут розпочинається. Тому ми повинні не тільки серце наше очищувати, але показувати ту чистоту серця назовні. Нехай, християни спробують змінити світ на краще. Замість сидіти у апокаліптичних теоріях, то подумайте як би змінити обличчя землі на краще. Бог не є Тим, Який нас карає, а Тим, Який нас любить. Господь запрошує і вимагає. Слова Христові які є? “Коли хто хоче йти за Мною, нехай візьме свій хрест і йде за Мною”.
Чи є певні знаки скорого приходу Ісуса? Вони є і були в кожному часі. Не буду у них вдаватися, відкладу цю тему на майбутнє. Найголовніше, що прихід Христовий – це прихід радості, прихід у славі. Не треба Христа боятися, Йому треба довіряти і покласти свою надію на Нього.
Повязані записи
