Мій Найдорожчий Ісусе, у моїм щоденнім крокуванні за Тобою я врешті-решт зупинився, щоб зранку, коли усе навколо ще спить, присісти і послухати Тебе.
Яке це велике щастя слухати Тебе і чути Твій голос, мій Боже.
У щоденному бігу життя мені доводиться багато говорити, багато слухати. Я відчуваю вже втому від того, що говорю і того, що слухаю.
Сьогодні я знову перед Твоїм і моїм хрестом. Дивлюся на нього і слухаю Твій милий голос, що промовляє у тиші. Слухав би його вічно.
Дякую Тобі за цей дар!
Дякую Тобі за цю каву, що знову зупинила мене перед хрестом!
Благослови цей день, усіх, кого зустріну, і з душевним спокоєм сприйняти те, що почую.
Благослови усіх, хто очікує на Твоє благословення, як земля на схід сонця.
Синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ, єрм. Юстин (Бойко)
Повязані записи
