Перші дні листопада традиційно є днями згадування померлих, молитви за них і відвідування кладовищ. Це пов’язано зі святкуванням Дня усіх померлих (лат. In Commemoratione Omnium Fidelium Defunctorum), який Римо-Католицька Церква звершує 2 листопада, після Дня всіх святих.
«Хоч Церква у своїх щоденних молитвах і богослуженнях пам’ятає про душі померлих, все-таки вона, як добра мати, у часі церковного року призначає ще окремі дні для поминання й молитви за померлих. Ці дні називаємо задушними, або поминальними», – пише у книзі «Пізнай свій обряд» ієрм. Юліян (Катрій) ЧСВВ.
В Україні, особливо на Заході, традиція відвідин цвинтаря на початку листопада поширена між вірними різних конфесій. Задушні дні присвячені як молитві спільноти Церкви, звершення заупокійних богослужень, так і особистій молитві за померлих з родини із відвідуванням їхніх поховань, запаленням свічок і покладання квітів.
Молитва за померлих – це особлива частина духовного життя кожного християнина, оскільки християнство говорить про віру у вічне життя і безсмертя душі. Христова Церква як Матір обіймає своєю спільнотною молитвою усіх дітей, які будь-коли через хрещення стали її членами. «Взаємну злуку всіх вірних на землі, святих у небі й душ у чистилищі ми називаємо сопричастям святих. Вона полягає в тому, що святі в небі своїм заступництвом перед Богом можуть помагати й помагають нам на землі й душам у чистилищі. А ці знов можуть молитися за нас, але не можуть собі допомогти, бо час їхніх заслуг уже скінчився. Зате ми можемо їм допомогти своїми молитвами, добрими ділами а передусім жертвою святої Літургії», – зауважує ієрм. Юліян. «І якраз на науці святої віри про сопричастя святих основується прадавня практика Церкви, щоб молитися за тих, які відійшли до вічности. Про цю практику Другий Ватиканський Собор у Догматичній Конституції про Церкву каже: “Признаючи вповні цю спільноту цілого Містичного Тіла Ісуса Христа, Церква на землі від самих початків християнської релігії плекала пам’ять померлих з великою побожністю” (§ 50)».
Про цю єдність говорить і Катехизм Католицької Церкви, наголошуючи: «Визнаючи від самого початку Співпричастя, яке існує всередині цілого містичного Тіла Ісуса Христа, Церква-паломниця з перших часів християнства оточила великою шаною пам’ять померлих, приносячи також за них молитви; бо «молитися за мертвих (…) – це свята й благочестива думка (…), щоб вони звільнилися від гріха» (2 Мак. 12,44-46; II Ватиканський Собор, Догм, конст. «Lumen gentium», 50.). Наша молитва за них може не лише допомогти їм, а й зробити успішним їхнє заступництво за нас» (ККЦ 958)
Особливе значення у тижневому колі для згадування померлих має субота. Ієрм. Юліан зазначає: «У суботу Господь Бог відпочивав після створення світу, і в суботу Ісус Христос спочив у гробі, спасши людський рід; отже, субота стала символом вічного спочинку і щастя в Бозі. Тому Церква присвятила суботу Всім святим, що відійшли до вічности, але ще не ввійшли у вічний і блаженний відпочинок зі святими в небі». Тому в церковному році найчастіше саме суботи визначені як дні заупокіного моління – М’ясопусна субота, друга, третя і четверта суботи Великого Посту, Зелена субота (перед святом Зіслання Святого Духа) тощо. Окрім того, окремі моління прив’язані до життєвого циклу – три, дев’ять, сорок днів після смерті або ж її роковини. Церковна спільнота визначає дні молитовного відвідування цвинтаря також у день після храмового празника парафії, а ще – в часі Великодніх свят та свята Зіслання Святого Духа.
Листопадові задушні дні пов’язані зі святом Всіх Святих у Римо-Католицької Церкви, а також – зі спогадуванням померлих вірних у наступний день після нього, запровадженим у французьких бенедиктинських монастирях, що звідти поширилось в усій Західній Церкві. Ця традиція збереглася й дотепер – на початку листопада вірні відвідують кладовища, прибирають та прикрашають могили своїх рідних, і в особливий спосіб збираються для молитви за них.
Для Греко-Католицької Церкви 1 листопада є ще одним визначним днем, у який згадують річницю відходу до вічності Праведного Митрополита Андрея, великого пастиря і провідника Церкви. У цей день спільнота Церкви молиться за його прославу та про Божі благодаті, явлені за його посередництвом.
Листопад є часом духовного приготування до Різдвяного посту і шляху до празника Різдва Христового. Окрім того, саме в листопаді згадують День пам’яті жертв голодоморів. Це час духовної праці над собою і присвячення часу молитві за наших близьких, знаних і незнаних, які відійшли до вічності. В часі війни ще гострішим стає відчуття втрати, тож молитва за померлих – це також частина особистого духовного подвигу – і заспокоєння.
Листопадові задушні дні пригадують християнам про триєдину спільноту Церкви – воюючу, прославлену й терплячу – і спонукають єднатися молитовно з тими, хто відійшов до вічності, здобуваючи їм і собі спасення. Молитва за померлих засвідчує простір вічної пам’яті та віри у воскресення і перемогу над смертю – перемогу, яку сам Христос засвідчив своїм Воскресенням з мертвих.
Підготувала Марія Цьомик
За матеріалами книги «Пізнай свій обряд» ієрм. Юліяна (Катрія) ЧСВВ
Повязані записи
