Наприкінці жовтня УГКЦ та ПЦУ вшановують пам’ять святого і славного великомученика Димитрія Мироточця. Цього святого чудотворця здавна глибоко шанують в Україні, а на його честь названо чимало храмів, один із яких є і у Львові.
Димитрій Солунський – християнський святий-великомученик кінця ІІІ – початку IV століття. Він народився у грецькому місті Солунь (Фессалоніки, тепер – Салоніки) у римській сенаторській родині (за деякими версіями, сім’я мала слов’янське походження). Його батьки були таємними християнами, тож Димитрій був охрещений і одержав християнське виховання. У 305 році імператор Галерій, вступивши на престол, призначив Димитрія проконсулом Фессалонікійської області і дав особливе завдання викривати та знищувати послідовників Ісуса Христа. Проте він сам одразу ж заявив, що є християнином, і став відкрито навчати мешканців Фессалонік християнській вірі, водночас викорінюючи ідолопоклонство та поганські звичаї. Його прикладом захопилися і перейнялися чимало римських підданих.
Також читайте: Митрополит Димитрій: «Постать святого Димитрія є гідною для наслідування, особливо в наш духовно змарнілий час»
Дізнавшись про це, імператор розгнівався і вирішив, повертаючись із походу у Причорномор’я, вести свою армію через Фессалоніки, щоб винищити християн. Дізнавшись про це, Димитрій наказав роздати своє майно убогим, а сам у пості й молитві очікував мучеництва. Перед імператором він сміливо визнав свою віру, за що його кинули до в’язниці. Тим часом у місті відбувалися ігри гладіаторів, під час яких борець Лій скидав із високого помосту на списи воїнів переможених ним християн. Тоді солунський юнак Нестор, прийшов до в’язниці і попросив у Димитрія благословення на боротьбу з Лієм. З цим благословенням він здолав непереможного борця і скинув його на списи. Розгніваний імператор наказав стратити святого мученика Нестора, а також віддав наказ проколоти списами святого Димитрія. Сталося це 306 року. Тіло мученика було викинуто на їжу диким звірам, але побожні солунські християни взяли тіло й поховали його. У IV столітті над могилою святого звели базиліку, а в 412—413 роках іллірійський вельможа Леонтій на згадку про порятунок його від паралічу побудував першу велику церкву. Вівтарна частина храму була розташована над імовірним місцем поховання святого, і при її будівництві було знайдено мощі святого Димитрія. Тіло святого було знайдене нетлінним, а його кості видавали пахуче миро, яке зціляло недужих.
Святий Димтрій – один із найбільш шанованих святих у християнській традиції. У середньовіччі він сприймався як захисник вітчизни, патрон військової справи, воїнів і лицарства поряд зі святим Юрієм. У візантійських текстах великомученик часто називається побідоносцем, оскільки більшість чудес Дмитрія пов’язані з посланням військової допомоги. З його іменем також пов’язаний день поминання померлих, яке відзачає Православна церква України – Дмитрівська поминальна субота.
Також читайте: Митр. Димитрій (Рудюк) розповів про «українізацію» Димитрівської поминальної суботи
На Русі вшанування великомученика Димитрія розпочалось відразу після хрещення – вже в XI столітті у Києві був заснований Дмитрівський монастир, відомий нам пізніше як Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир. Звів його син Ярослава Мудрого великий князь Ізяслав, що був охрещений під іменем Дмитра. Пам’ять святого Димитрія Солунського з давніх часів була пов’язана з подвигом воїнів, патріотизмом і захистом рідної землі. Цьому святу приписують і багато народних прикмет. А вшановують святого через численні храми, присвячені його імені. У Львові це ім’я носить парафія святого великомученика Димитрія Львівської Архиєпархії УГКЦ (м. Львів, вул. Загірна, 28а).
Повязані записи
