Згідно зі статистикою «Опендатабот»*, протягом 2023 року українки зробили трохи більше, ніж 45 тисяч абортів — на тисячу новонароджених припадає 250 абортів. Водночас, за інформацією цього ж сервісу, яка була оприлюднена сьогодні, в 2024-му році смертність в Україні утричі перевищує народжуваність.
Тож що таке аборт, і що навчає про нього Церква?
Що таке аборт?
Слово «аборт» походить від латинського «abortus» — викидень. В наш час цим словом називають переривання вагітності шляхом видалення чи вигнання ембріона або плоду медикаментозним чи хірургічним втручанням у разі небажаної вагітності чи медичних показань.
ВООЗ визначає аборт як переривання вагітності впродовж її перших 22 тижнів. Однак в різних країнах світу це питання регулюється в різний спосіб. У країнах, що дозволяють переривання вагітності за запитом, найпоширеніший термін вагітності становить 12 тижнів.
Існує кілька поглядів на аборт. Один із них, дуже популярний у наш час, вважає, що аборт — це одне з репродуктивних прав жінки. Нещодавно «право на аборт» було навіть закріплене, за ініціативи Еммануеля Макрона, в Конституції Франції, це стало першим таким випадком у світі.
Що говорить про аборт Церква
Традиційно Католицька, Православна та протестантські церкви вважають аборт неприпустимим. Причина проста: позбутися зачатої дитини, неважливо скільки часу, з миті зачаття минуло – означає позбутися людини — вбити її, а у випадку аборту, в багатьох випадках — закатувати. Отже, зробити аборт або сприяти цьому означає порушити Божу заповідь «Не убий», і є великим смертним гріхом. Особливої гіркоти додається через те, що рішення про вбивство (ненародженої) дитини зазвичай приймається за бажанням – за згодою її батьків. А вчиняють його медики, порушуючи не лише християнську заповідь, але й давню клятву Гіппократа «не давати жодній жінці песарію для викликання аборту».
Своєю чергою Катехизм Католицької Церкви стверджує: «Необхідно поважати й повністю захищати людське життя від хвилі його зачаття. Від першої хвилини свого існування за людиною повинні визнаватися її права, серед яких невіддільне право будь-якої невинної істоти — право на життя», говориться в Катехизмі Католицької Церкви (2270).
Також Церква посилається на Священне Писання, а саме на Книгу пророка Єремію 1, 5, якому Господь сказав: «Я обрав тебе ще до того, як тебе створив у материнському лоні. Перш ніж ти народився, Я освятив тебе…»,
і на слова Псалма 139, 15:
«Не була прихована від Тебе жодна моя кісточка, хоч я створювався у тайні, коли в земних глибинах (згідно з думкою бібліїстів, символ материнського лона, ред.) уміло формувалося моє єство».
Позиція Церкви щодо аборту не змінювалася
Те, що будь-який спричинений аборт є моральним злом, Церква стверджувала від першого століття. І це вчення залишається непохитним продовж багатьох століть.
В давньохристиянських книгах однозначно засуджується прямий аборт як мета або засіб.
Вже в Дідахе («Вчення Дванадцятьох апостолів»), що було написане найімовірніше ще в І ст., говориться: «Не вб’єш зародка абортом і не погубиш новонародженого». Ці ж слова повторяє у своєму посланні (псевдо)Варнава (кін. І — поч. ІІ ст.): «Не умертвляй немовляти (в утробі) і після народження не вбивай його». А автор послання до Діогнета (найбільш імовірно Юстин Філософ, приблизно 130 р. н.е.) поміж ознак християн згадує і ось цю: «Вони одружуються як і всі, народжують дітей, але не знищують своє потомство».
Тертуліан (жив орієнтовно в 155-220 рр. н.е.) писав у своєму «Апологетику» про християн таке: «Оскільки нам раз назавжди заборонено людиновбивство, то не дозволяється винищувати навіть зародок, коли кров ще утворюється в людині. Перешкодити народженню людини – значить передчасно вбити її, і немає відмінності між тим, вивергає хто з тіла душу вже народжену, чи знищує її, що народжується. Людина вже і та, яка має стати людиною; і вже в насінні полягає весь плід».
Співпраця в аборті
Формальна співпраця в аборті також є тяжкою провиною. За цей злочин проти людського життя Церква накладає канонічну кару відлучення. Кодекс канонічного права вказує на те, що людина, яка спричиняє аборт, підлягає відлученню силою закону за сам факт вчинення провини… Іншими словами – автоматично. Це не означає, що така людина навіки проклята і для неї закриті двері покаяння — але таким чином Церква відзначає тяжкість скоєного злочину, а також непоправну кривду, завдану невинно замордованій дитині, її батькам та всьому суспільству.
Ставлення суспільства до аборту
В одному з церковних документів** зазначається, що «цивільне суспільство та політична влада повинні визнати та поважати невіддільні права особи». Йдеться про те, що право людини на життя не може визначатися референдумом, опитуванням чи рішенням будь-якої гілки влади — воно може лише визнаватися та захищатися владою та суспільством.
«Права людини не залежать ні від окремих людей, ні від батьків, ані не є привілеями, наданими суспільством чи державою; вони належать людській природі і є внутрішньо властивими людині силою творчого акту, від якого сама особа бере свій початок», — говориться далі в церковному документі.
Церква наголошує, що зародок (ембріон) від самого зачаття повинен вважатися особою — він має бути захищений у своїй цілісності, бережений та лікований у міру можливості, як всяка інша людська істота.
Дородова діагностика
Дородова діагностика, згідно науки Церкви, морально дозволена, однак вона «не повинна стати рівнозначною вирокові смерті». Тобто, якщо діагностика використовується як засіб для того, щоб схилити чи змусити людину до аборту, вона вагомо суперечить моральному законові. Дородова діагностика повинна шанувати життя і цілісність зародка чи людського плоду і бути спрямованою на індивідуальну охорону або лікування.
Цей самий принцип стосується хірургічних втручань у людський зародок — вони повинні бути спрямованими на збереження зародка, не нести непропорційного ризику та сприяти природному виживанню дитини.
Поводження з людськими ембріонами та втручання в них
«Неморальним є виробляти людські ембріони, призначені для використання як наявний біологічний матеріал», — йдеться в церковному документі.
Церква також відзначає неприпустимість спроб втручання до хромосомної чи генетичної спадщини людини, якщо вони не є лікувальними, а лише спрямовані на продукування людей із вибраною статтю та іншими наперед встановленими якостями. Ці маніпуляції суперечать особистій гідності людської істоти, її цілості та унікальній і неповторній тотожності.
*Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.
**Конгрегація віровчення, Інструкція «Donum vitae».
За матеріалами Катехизму Католицької Церкви
Також читайте: О. Яцек Салій OP: Зачаті діти — наші ближні
Мамі Івана Павла ІІ лікарі радили робити аборт, а вона відмовилась і народила майбутнього святого
Свята, яка хоче робити чуда: незвична історія про ікону, народжену у Львові
Повязані записи
