Агата Крісті та реальність гріха

Відкриття творчості Агати Крісті стало для мене одним із найяскравіших літературних вражень минулого року. Ця подорож почалася з «Убивства Роджера Екройда» — книги, що миттєво переконала мене в геніальності Крісті. Тут, як і в інших її творах, вона пише лаконічною, але захопливою прозою, а сюжет працює, мов хитромудрий годинниковий механізм. Коли історія наближається до розв’язки, смілива винахідливість цієї Королеви детективу стає абсолютно очевидною.

Сьогодні не буде перебільшенням сказати, що моє знайомство зі світом Крісті переконало мене: у Чистилищі має бути особливе місце для тих жорстоких душ, які розповідають, чим усе закінчиться (на превеликий жаль, саме це сталося зі мною у випадку з «Убивством у “Східному експресі”»). Хай там як, але в оповідях Крісті окремо хочеться відзначити глибокий психологізм її романів. І справді, достатньо лише побіжного знайомства з її творчістю, щоб усвідомити: вона — винятковий дослідник людської природи.

Такий підхід Крісті, безперечно, є плодом її виразно християнського світогляду. Хоча розпад першого шлюбу і призвів до того, що вона перестала приймати причастя в Англіканській церкві, Крісті до кінця життя залишалася глибоко віруючою людиною. І, як відомо, біля свого ліжка вона завжди тримала материнський примірник книги «Наслідування Христа».

В основі сформованої на біблійних засадах антропології Крісті лежить переконання, що гріх — це рак, до якого ніхто з нас не має абсолютного імунітету. Це стає головною темою, мабуть, найвідомішого її роману — «І не лишилось жодного» (йдеться про «Десять негренят», назву тепер змінюють на Заході як неполіткоректну, ред.). Коли кілька місяців тому я почав дивитися екранізацію цього захопливого твору від ВВС, то, на жаль, залишився розчарованим. Як влучно зауважив мій шваґер, головна вада версії ВВС полягає в тому, що всі персонажі історії зображені як моральні потвори. З погляду сценаристів, скоїти такий злочин як убивство, може лише вкрай зіпсована людина.

Однак Крісті дивилася на це інакше. Як свідчать такі твори, як «П’ятеро поросят», наскрізною темою її творчості є те, що на страшне зло здатні звичайні люди. Тут слова з Першого послання Івана (1:8) слугують своєрідною мантрою, що лежить в основі багатьох її сюжетів: «Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то ми самих себе обманюємо, і немає в нас правди!». Для Крісті не потвори, а звичайнісінькі чоловіки та жінки чинять гріхи пліткарства, заздрощів, брехні, крадіжки, перелюбу і, так, навіть убивства. Саме тому персонажі роману «І не лишилось жодного» («Десять негренят», ред.) ніколи не мали сприйматися як карикатурні лиходії. Вони покликані бути відображенням нас із вами — тією мірою, якою ми дозволяємо гріху вкоренитися в наших серцях.

Цю думку дуже переконливо доносить Еркюль Пуаро у «Вбивстві Роджера Екройда». У сцені, від якої під час першого прочитання в мене побігли мурашки по шкірі, бельгійський детектив пропонує своїм слухачам уявити «людину — цілком звичайну людину». Ця людина й не думає про вбивство, та все ж десь у її серці криється прихована слабкість (зерно слабкості). Якщо життя цієї людини минатиме без труднощів, ця слабкість може так ніколи й не датися взнаки. Але припустімо, що ця людина все ж стикається з життєвими негараздами. Або уявімо, що їй випадає нагода здобути велику суму грошей аморальним шляхом. І що ж ця людина робитиме тоді?

Саме тут слабкість починає брати своє. «Жага до грошей зростає, — каже нам Пуаро. — Йому потрібно все більше і більше!». І так цей рак поширюється. Але згодом настає день, коли людині доводиться відповідати за свої вчинки. Перед нею постає загроза публічного розголосу. Проте тепер її душа зайшла надто далеко: «Він уже не той, ким був, скажімо, рік тому. Його моральний стрижень зломано. Він у відчаї. Він веде безнадійну боротьбу і готовий вдатися до будь-яких засобів, що трапляться під руку, адже викриття означає для нього крах. І тоді — кинджал завдає удару!».

Через цю та подібні до неї сцени Крісті нагадує читачам про попередження, яке отримав Каїн на світанку історії спасіння. Усі ми знаємо цю історію: коли Каїн бачить, що Бог віддав перевагу жертвоприношенню його брата, його охоплюють гнів та озлобленість. У відповідь Бог застерігає Каїна зійти зі шляху, яким той іде, поки не пізно: «Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати» (Бут. 4:7). Каїн міг би опанувати свої гріховні бажання, але натомість піддався їм, і наслідком стала смерть.

Трагічна історія Каїна та Авеля виразно відлунює в одному з найоб’ємніших романів Крісті — «Смерті на Нілі». Ще на початку оповіді одна збентежена героїня виношує задум тяжкого злочину. У проникливій розмові Пуаро благає жінку схаменутися, поки ще не пізно: «Не відкривайте своє серце злу… Бо якщо відкриєте — зло прийде… О так, неодмінно прийде… Воно увійде й оселиться у вас, і вже зовсім скоро вигнати його буде неможливо».

Знову й знову оповіді Агати Крісті переконливо доводять ту істину, що всі ми потребуємо порятунку від наших прихованих слабкостей. І все ж її твори не залишають у читача відчуття, ніби цей порятунок неможливий. Хоча її романи сповнені трагічних елементів, християнське бачення світу, притаманне Крісті, є запорукою того, що правда і бодай якась форма добра зрештою завжди беруть гору. Як зауважує одна з героїнь у розмові з Еркюлем Пуаро наприкінці «Смерті на Нілі»: «Але, дякувати Богу, у світі є щастя». На що проникливий детектив відповідає: «Саме так, мадам, дякувати за це Богу».

Про автора: Клемент Гарролд — незалежний автор і давній дописувач Центру біблійного богослов’я Святого Павла. Він здобув ступінь бакалавра мистецтв у Францисканському університеті Стьюбенвілля та ступінь магістра богослов’я в Університеті Нотр-Дам. Його статті публікувалися у First Things, Church Life Journal, Crisis Magazine, Our Sunday Visitor, Washington Examiner, Catholic Answers Magazine та інших виданнях.

Джерело: The Catholic Herald

Також читайте: «Зірка над Вифлеємом»: «королева детективів» Агата Крісті, яка вас здивує

«Дорога на Захід»: книга, яка в твоїх руках не випадково

Сім головних гріхів нашого часу