Вірменська апостольська Церква зустрічає свято Воскресіння Христа 12 квітня. У цей день святкуватимуть і римо-католики. Про особливості святкування у вірменській громаді та духовне життя в умовах карантину , розповів архімандрит Української єпархії Вірменської апостольської церкви у Львові Ісагак Погосян.
Не зменшилася кількість молитов
Відомо, що близько 300 вірменських сімей живуть у Львівській області. Важко з точністю сказати, скільки парафіян має Львівська Вірменська церква, оскільки це улюблене місце паломництва і молитовний будинок для людей різних національностей.
Звісно, під час пандемії відвідини храму скоротилися. Це все для безпеки й для того, щоб запобігти коронавірусу. Хоч людей стало значно менше, але не зменшилась кількість молитов: на сайтах єпархії, і, зокрема, на сторінці соціальної мережі Facebook Вірменської Церкви у Львові регулярно публікуються онлайн-трансляції Богослужінь. Завдяки цьому церква підтримує стосунки з вірянами.
Архімандрит Ісагак Погосян: „Звичайно, нам всім не вистачає радості, тому що ми наче відрізані, позбавлені свого повсякденного життя. Однак, під час Великого посту, напередодні зустрічі з Господом, це також особливий випадок, особлива можливість побачити себе в іншій людині з точки зору самопізнання і пізнання Бога”.
Нині, з міркувань безпеки, всі церковні моління звершують за закритими дверима. У людей не буде можливості фізичної присутності у храмі під час світлого свята Воскресіння Христового, але через Інтернет вони зможуть слухати і брати участь в молитві віддалено.
Яйце як символ світу. Особливості святкування Великодня у вірменській традиції
Великдень починається з благословення дому та з проголошення Воскресіння Христа. Є багато національних і релігійних традицій. Вони часто настільки переплетені, що важко розрізнити і визначити, який є національним, а який – церковним. Однією з них є Միջինք- Мічінк-Середина. Святкують її всередині Великого посту (четверта середу четвертого тижня або 24-й день). Однак ясно і логічно, що джерелом більшості з них є християнство. На Великдень (грец. Πάσχα – Ανάστασις τοῦ Ἰησοῦ Χριστοῦ, лат. Pascha, івр. פסח -pesh) віряни фарбують яйця. Великодні яйця фарбують торон і шкіркою червоної цибулі.
Також у стародавні часи в Араратській долині росли трави, у коріннях яких були комахи і черв’яки. Вірмени збирали цих черв’яків, готували їх і отримували темно-яскраво-червоний барвник, який називали черв’ячним або вірменським барвником. Протягом багатьох століть ця фарба була гордістю Вірменії. Багато наших середньовічних церковних рукописів розписані цією фарбою. Крашанки теж так розфарбовували. Таке яйце вважається символом Воскресіння і нового життя.
Червоний колір символізує живу кров розіп’ятого Ісуса, пролиту для порятунку людства. За словами Св. Григора Татеваці (XlV- XV cт), ми фарбуємо яйця тільки на Великдень, тому що вони символізують світ. Зовнішня оболонка – небо, мембрана – повітря, білок – вода, а жовток – земля.
У вірменській традиції люблять відвідувати родичів і друзів, грати в яйце (чиє міцніше) між двома учасниками. Також яйця ховаються серед трави й діти намагаються їх знайти. Їдять крашанки з естрагоном (թարխուն- тархун), сіллю і лавашем. На великодньому столі також можуть бути плов з родзинками та сухофруктами, тушковані сливи, риба, тушкована зелень, баранина, хліб, сіль, вода і вино.
Важливіше, ніж великодній стіл
На перший погляд, під час карантину, маємо не найкращу можливість для підтримки нашої фізичної та духовної сили. Проте, це унікальна можливість звернутися, задуматися про реальний зміст речей, поміркувати про перервані стосунки між людиною і Богом. Господь не може прийняти примусову віру, що-небудь засноване на страху. Бог є любов. Свідчення цього наповнюють всесвіт. Людина, створена за образом Божим, не може керуватися передчасними, швидкоплинними задоволеннями і бути щасливою. Вона повинна прагнути бути схожою на сонце, на Христа, а не на мертві зірки. Вона створена і покликана для високої мети. Поки не відречемося від гріха, до тих пір, поки говоримо одне, а робимо інше, різні лиха та епідемії будуть у нашому житті. Поки не навчимося розрізняти первинне і вторинне, завжди стикатимемося з „сюрпризами”, до яких неготові. Тому, перед Хрещенням, перш ніж шукати чисту воду, потрібна чиста віра до і після гріха; потрібна чиста надія – ми повинні бути як Авель, а не як Каїн.
Наш внутрішній стан важливіший, ніж великодній стіл. Нам треба пізнати Бога, щоб полюбити Бога. Тоді Божий закон стане не тягарем для, а розрадою і покровительством. Тому людство має повернутися обличчям до Бога, тому що справжня сила завжди належить Богу, оскільки відплата за гріх – смерть, а благодать Божа – життя вічне через Господа нашого Ісуса Христа (Рим. 6:23).
Підготувала Марія Масюк
Висловлюємо вдячність архімандриту Ісагаку Погосяну за сприяння у підготовці цього
Світлини надано співрозмовником
Повязані записи
