«Святий Зигмунт Гораздовський» — таку назву має нова книжечка, яка побачила світ завдяки львівському «Видавництву Святого Павла». Римо-католицький священник Зигмунт Гораздовський жив на зламі XIX та XX століть, і його діяльність в основному була пов’язана зі Львовом. У книзі вміщено молитви до цього святого, а також коротко розповідається про його життя.
Св. Зигмунт Гораздовський не покинув Львова і по своїй смерті. Він був похований на Личаківському цвинтарі, а частина його мощів зберігається в каплиці Божого Милосердя львівської Латинської катедри.
Отець Зигмунт присвятив все своє життя турботі про бідних, хворих та знедолених. Він не міг пройти повз нужду інших людей: його турбота простягалася до голодних бідарів, безробітних злидарів, бідних студентів, покинутих матерями дітей, хворих, які не мали грошей на лікування, та самітних літніх людей… Простий священник, спочатку вікарій, а потім настоятель храму святого Миколая (тепер Свято-Покровський кафедральний собор ПЦУ), не виправдовував себе тим, що у нього немає можливостей — він шукав способи, як подбати про «найменших братів» Ісуса, тому що розумів, що в такий спосіб він служить самому Спасителю (пор. Мт. 25, 31-46).
Отець Зигмунт здобував кошти для служіння знедоленим, що було дуже непросто. Можливо, ви здивуєтесь, але від голодної смерті та викликаних нею хвороб у ті часи в Галичині помирало близько 50 тис. людей на рік. З цієї причини навіть побутував чорний гумор, провінцію називали «Golicja i Głodomeria». Зрозуміло, що це трошки збиває ностальгію за часами «доброї бабці Австрії», але такою є правда.
Отець Зигмунт Гораздовський обрав шлях, відкритий Христом в Євангелії, провадив сам жертовне життя і водночас закликав тих, «хто має дві сорочки, дати тим, хто її взагалі не має, а хто має їжу, робити так само» (див. Мт. 4, 11). Можливо саме тому святий Зигмунт не такий «великий в очах людей» (пор. Лк. 16, 15) — навколо нього не відбувалися масові чуда та зцілення, у нього не були стигматів, він навіть не був монахом. Але творились інші чуда, поміж яких найбільше – це переміна людських душ. І не лише тих, до кого була простягнута рука допомоги, але й у серцях тих, хто її простягав. Отець Зигмунт заснував жіноче монаше згромадження Сестер Святого Йосифа, яке допомагало йому дбати про людей у великій потребі. До цього часу величні будівлі, які були зведені завдяки невтомній праці святого священника, служать маленьким львів’янам — в одному з них на вул. Лисенка, немов символічно, розташований навчально-реабілітаційний центр «Мрія», в якому дбають про дітей з особливими потребами. Саме в кімнаті одного з цих домів 1 січня 1920 року отець Зигмунт відійшов по свою вічну нагороду.
Також читайте: «Батько убогих»: у Львові відкрили пам’ятну експозицію святого Зиґмунда Гораздовського
Два чуда святого Зигмунта Гораздовського
Розповімо лише про два чуда, що сталися за посередництвом св. Зигмунта Гораздовського та свідчать про велику силу молитви цього святого. Ці чуда були досліджені та офіційно визнані церковною владою: перше з них стало підставою для беатифікації львівського священника, яка відбулася, до речі, у Львові, під час візиту Папи Івана Павла ІІ — 26 червня 2001 року. Цей день став днем пам’яті святого.
Чудотворне оздоровлення сталося в житті 28-річного Здіслава з Вроцлава (Польща). Молодий чоловік був важко травмований в ДТП 19 лютого 1997 року: його голова та мозок були пошкоджені, ребра переламані, легені отримали травми. Також була пошкоджена черевна порожнина, внаслідок чого розірвалася печінка, відбувся внутрішній крововилив. Більше того, лікарі виявили перелом кістки стегна та заблоковані сечові канали. Хворого оперували тричі та направили у відділення інтенсивної пульмонологічної терапії. Незважаючи на високий рівень спеціалізації терапії, стан хворого погіршувався. З’явилися додаткові ускладнення, а передусім загальне зараження організму.
Однак у той час, як Здіслав перебував у лікарні, ціла родина хворого та Сестри Святого Йосифа з вроцлавської спільноти молилися про його одужання за посередництвом отця 3игмунта Гораздовського — саме в цих сестер донечка Здіслава відвідувала дитячий садок.
У червні 1997 року всупереч лікарським прогнозам і на подив усім Здіслав цілком здоровим залишив лікарню. Молодий чоловік повернувся до нормального способу життя та роботи. Його повне одужання підтвердили лікарські обстеження.
Також читайте: О. Славомір Бистри: Венантій Катажинець повернувся до Львова тоді, коли він тут найбільш потрібний
Друге чудо стало підставою для канонізації отця Зигмунта, яку проголосив Папа Бенедикт XVI — 23 жовтня 2005 року.
Роксана була пасажиркою «Фіату», який попав у ДТП увечері 20 липня 2002 року. Її викинуло з автомобіля, який, перевернувшись декілька разів, притиснув дівчину. Отримавши тяжкі поранення, у дуже важкому стані вона потрапила до лікарні в Кракові на відділення інтенсивної терапії. Роксана була на крок від смерті: занадто важкими були травми дихальної та рухово-опорної систем, був порушений кровообіг, відбулося зараження крові. Безпосередня загроза життя тривала близько 30 днів. Увесь цей час Роксана була непритомною та підключеною до апаратів штучного дихання.
Однак через чотири тижні наступило раптове одужання: хвора почала самостійно дихати, а тяжкий сепсис поступово зникав. Повернення здоров’я було таким швидким, що протягом двох тижнів Роксана самостійно, повна сил, залишила лікарню.
Молитву з проханням про зцілення за заступництвом блаженного 3игмунта Гораздовського розпочали її подруги з місця праці, які від моменту беатифікації вже добре знали постать блаженного. До цієї молитви приєдналася родина Роксани, знайомі та Сестри Святого Йосифа.
«Просіть — і дасться вам» (Мт. 7:7)
Тож бачимо, що святий, який при житті любив людей Божою любов’ю, не перестає дбати про нас і сьогодні. Тому «більше ніж молитовник», який побачив світ завдяки львівському «Видавництву Святого Павла», допоможе і вам отримати своє чудо від святого. Хоча найбільшим чудом буде, мабуть, те, коли ми навчимось від отця Зигмунта, якого ще при житті називали «батьком убогих», любити «не словом та язиком, але ділом та правдою» (1 Ів. 3, 18).
Що стосується чернечого згромадження, яке заснував святий Зигмунт, воно не лише не зникло після смерті свого засновника, але й пережило два приходи комуністичної влади, і одне нашестя нацистської. Сьогодні близько пів тисячі сестер-йосифіток продовжують працювати в кількох країнах світу. Спільнота Сестер Святого Йосифа також повернулась до Львова.
Також читайте: «Моє ім’я в монастирі – “Теона”, що означає – “Божа”»
Сестра Отилія Саха: «Мати Тереза» зі Львова
Всесвітньо знаний святий отримав монашу формацію у Львові
Повязані записи
