5 травня Православна церква вшановує пам’ять святого Єфрема Неа-Макрійського. Його життя та мощі були чудесним чином явлені через 500 років після його смерті.
Святий, про якого не знали півтисячоліття, прославився у лику місцевошанованих святих порівняно недавно, а в березні 2011 року був внесений Вселенським патріархатом до загальноцерковного календаря.
Ця історія може видатися неймовірною, а для невіруючих — узагалі надуманою, однак, дізнавшись про неї більше, ви можете змінити перше враження. Єфрем Неа-Макрійський належить до грона особливих святих – новоявлених, тому інколи його ще називають Єфремом Новим.
Якщо розпочати з кінця: святий, про якого йдеться, за короткий час став відомим саме через чудеса, які він творить. Більшість сучасних задокументованих випадків та свідчень стосуються зцілення від онкології, допомоги при безплідді, а також виходу з важких депресивних станів чи наркотичної залежності.
Значна частина чудес Єфрема описується як його особиста поява. Люди свідчать, що бачили високого худорлявого ченця з бородою (часто в лікарняних палатах або уві сні перед операціями), який обіцяв допомогу. Достовірність тут спирається на масовість феномену: тисячі не пов’язаних між собою людей з різних країн описують дуже схожий візуальний образ та патерн поведінки святого у своїх видіннях.
Повернення Святого
Повернення святого Єфрема розпочалося в середині XX століття. У 1945 році ігуменя Макарія (в миру Хризонтія Десипрі) прибула на гору Амомон в Аттиці, де знайшла лише руїни колишнього величного Благовіщенського монастиря. З історичних переказів вона знала, що у 1425 році османські війська (або пірати, як їх часто називають у джерелах того часу) напали на обитель і жорстоко вбили всіх ченців. Оскільки вони загинули від рук іновірців, у церковній традиції ці монахи шануються як мученики.
Протягом п’яти років Макарія жила в надзвичайно суворих умовах у маленькій келії, розчищаючи завали. Вона часто розмірковувала про цих мучеників і постійно молилася, щоб Бог дозволив їй віднайти під землею залишки мощей хоча б когось із вбитої братії. І вона знайшла — мощі самого Єфрема.
Зустріч зі Святим
Вранці 3 січня 1950 року вона найняла місцевого робітника, щоб розчистити чергову ділянку території. Робітник хотів копати в одному місці, але матінка Макарія, відчуваючи сильний внутрішній спонук, вказала на іншу ділянку, ближче до напівзруйнованої стіни старої церкви. Вона сказала йому: «Копай тут».
Чоловік неохоче підкорився. Коли він заглибився приблизно на 1,7 метра (близько 6 футів), його лопата вдарилася об щось тверде. Він почав розгрібати землю руками і невдовзі оголив людський череп. Робітник злякався і хотів припинити роботу, але Макарія, опустившись на коліна, почала сама обережно змітати ґрунт.
У своїх спогадах вона згадувала цей момент із надзвичайною деталізацією. Щойно череп був повністю відкритий, повітря навколо наповнилося інтенсивними, неземними пахощами (те, що в християнській традиції називають мироточенням). Це не був запах тління; це був аромат, який вона описувала як суміш ладану та квітів.
Розчищаючи землю далі, вона побачила, що кістки збереглися в незвичному стані. Навколо рук і ніг усе ще залишалися неушкодженими шматки грубої тканини — залишки плетеної чернечої ряси. Скелет лежав у позі, яка свідчила про неприродне поховання, а на деяких кістках були помітні сліди ушкоджень.
Макарія обережно зібрала кістки. Оскільки на той час у неї не було належного храму чи раки, вона очистила їх від землі, омила водою, поклала у нішу в стіні руїн вівтаря старої церкви і запалила перед ними лампаду.
Перші явлення та розкриття імені
Того ж вечора почалася сильна злива. Макарія хвилювалася, що вода може залити нішу з кістками. Уночі, коли вона заснула у своїй келії, почулися кроки на подвір’ї, які наближалися до її дверей.
За її свідченнями, двері відчинилися, і до кімнати увійшов високий, надзвичайно худий чернець із темною бородою. Його обличчя світилося, але водночас було виснаженим. В одній руці він тримав полум’я, а іншою благословляв її. Він подивився на неї з легким докором і сказав:
— Скільки ще ти будеш залишати мене там, на холоді і під дощем?
Макарія, хоч і була налякана, запитала, хто він такий. Він відповів:
— Мене звати Єфрем.
Після цього видіння ігуменя негайно перенесла кістки до своєї сухої келії. Вона пошила спеціальний мішечок, куди поклала мощі, і вони залишалися там доти, доки не було збудовано нову церкву. Протягом наступних місяців святий Єфрем з’являвся Макарії уві сні ще кілька разів. Він не розповів своєї історії за один раз. У різних видіннях він показував їй фрагменти свого життя, і саме з них ігуменя згодом записала повне житіє.
Історія життя св. Єфрема Неа-Макрійського
Святий Єфрем народився 1384 року в Трікалі (Фессалія). Його батько помер, коли святий був ще малим; у віці 14 років хлопчина пішов до Благовіщенського монастиря на горі Амомон. Палаючи любов’ю до Бога (що символізує полум’я в його руці), Єфрем ревно дотримувався чернечої дисципліни і згодом удостоївся висвячення у священники.
Під час нападу 1425 року йому вдалося уникнути смерті, але вже наступного року святий Єфрем став жертвою дикої ненависті загарбників. Протягом кількох місяців його били, тримали у в’язниці та жорстоко катували, намагаючись змусити прийняти іслам.
5 травня 1426 року, не в змозі зламати його віру в Христа, турки прив’язали святого Єфрема догори ногами до шовковиці. Вони били і насміхалися з нього, смикали за бороду і питали: «Чому твій Бог тобі не допомагає?». З його тіла текла кров, і один із катів з розмаху встромив йому в живіт палаючу палицю. Святий кричав від болю, але кати продовжували свою справу. Коли святий Єфрем настільки ослаб, що вже не міг говорити, він мовчки помолився, просячи Бога пробачити йому гріхи, і віддав свою душу Господу.
Реакція Церкви і докази
Коли в 1950 році ігуменя Макарія заявила про знахідку мощей та видіння, офіційна Православна Церква Греції відреагувала з великою підозрою. З точки зору церковної практики, особисті видіння зазвичай розглядаються як потенційна «духовна омана», а кістки могли належати будь-кому. Однак місцевий єпископ дозволив зберігати мощі, оскільки матеріальні докази були вагомими: череп і кістки мали явні сліди жорстоких травм, а їхнє віднайдення супроводжувалося нетиповим стійким запахом, що підтвердили свідки-робітники.
Розуміючи, що слів недостатньо, ігуменя Макарія почала вести суворий документальний облік. Вона завела спеціальні книги, куди паломники власноруч записували історії своїх зцілень, і вимагала копії медичних карток «до» та «після». Згодом ці записи були видані у вигляді багатотомника «Оптасія» («Видіння») з реальними іменами та адресами свідків.
Розбудовуючи монастир, Макарія також подбала про збереження історичного ландшафту. Шовковиця, на якій катували святого, збережена донині, і дослідники підтверджують наявність на ній слідів обпалення. Самі ж кістки були відкриті для огляду через скло в спеціальній раці.
Офіційна канонізація та спадщина
Завдяки пожертвам зцілених людей Макарія повністю відбудувала монастирський комплекс. Вона присвятила цій обителі майже 50 років свого життя, особисто зустрічаючи тисячі людей. Макарія відійшла у вічність у 1999 році, і сьогодні паломники обов’язково приходять до її могили, шануючи пам’ять стариці, чия віра повернула святого Єфрема світові.
Процес офіційного визнання був повільним. Лише за рік до смерті ігумені, у 1998 році, Священний Синод Елладської православної церкви офіційно визнав Єфрема святим для місцевого шанування. А у 2011 році Священний Синод Константинопольського Патріархату, ретельно вивчивши матеріали розкопок 1950 року та медичний архів Макарії, вніс його до загальноцерковного календаря.
Також читайте: Що символізують предмети, які тримають святі на іконах
Неймовірно, але факт
Святий Єфрем Неа-Макрійський проявив себе не в глибокій давнині, а посеред століття, яке відзначилося небаченою атеїзацією, боротьбою з Церквою та скептицизмом. Бідна монахиня знаходить в руїнах череп. Що тут такого? Але історію бере під свій контроль Небо, і сьогодні про неї дізнається дедалі більше людей. Крім того, важко запідозрити сучасний Вселенський патріархат у якомусь «мракобіссі». А свідчення сотень людей, які часто дізнавалися про святого лише після того, як він уже допоміг їм, звужують простір для сумнівів до тонкого шару іржі на залізних доводах віри і чудес, звершених Богом через великого святого мученика.
На відео: Матінка Макарія про явлення св. Єфрема Неа-Макрійського (Англійські субтитри)
Явлення св. Єфрема Неа-Макрійського нагадує духовний досвід львів’янки Фулі Горак у тому ж таки XX столітті. Більше про це можна прочитати в матеріалі під назвою: Сказати замість «вірую» — «знаю»: львів’янка Фуля Горак про сопричастя святих.
До речі, св. Єфрем Неа-Макрійський (Амомонський) належить до святих, які відзначились невідкладною допомогою: Швидка небесна допомога: вісім святих, які допомагають невідкладно
Також читайте: О. Юрій-Антоній Меуш ЗНІ: «Ворог людського спасіння воює проти святих місць»
Блаж. Симеон Лукач: «Так робили всі святі і тому нині вони є в небі»
Єфрем Арізонський: «Моя мати померла у віці 95 років, а я бачу її в Раю тридцятирічною»
Повязані записи
